Постанова № 24955598, 15.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2012 р. № 2а-1140/12/1370

м. Львів

10 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Сільченко В.В.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман», звернувся 08.02.2012 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372300/2943, №0000362300/2944, №0000392300/2945, №0000382300/2947 прийнятих 07.02.2012 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач доходу від продажу товарів пов'язаним особам не отримував та податок на прибуток не занижував, відтак вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином, клопотань процесуального характеру до суду не надходило. У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував повністю з підстав викладених у письмовому запереченні.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника відповідача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, допитав свідків та

встановив:

Відповідачем з 29.12.2011р. по 20.01.2012р. проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Гетьман»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., про що 27.01.2012р. складено акт №42/413/23-1/22366581 (а.с.22-65).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 07.02.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372300/2943 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток із застосуванням звичайних цін в сумі 61355,75грн. (а.с.8); №0000362300/2944 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 70096,00 грн. (а.с.10), №0000392300/2945 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із застосуванням звичайних цін в сумі 3013,50 грн. (а.с.14), №0000382300/2947 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4792,50 грн.(а.с.12).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п.1.32 ст.1, пп.1.20.5№ п.1.20 ст.1, пп. б) пп. 1.20.9 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1 пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) в результаті чого, із застосуванням «звичайних цін»встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 53090,0 грн. в т.ч.: 9 міс. 2010 року в сумі 19517.0 грн.( в т.ч. III кв. 2010 року), 2010 рік в сумі 33059 грн. ( в т.ч. ІV кв. 2010 року в сумі 13542 грн.) 1 кв. 2011 року в сумі 20031 грн.

- п. 134.1 п.п. 134.1.1, п. 135.1 п.135.4 п.п.135.4.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-3 кв. 2011 року в сумі 70096,0 грн.

- п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 p. № 16897-ВР та п. 187.1 ст. 187, п.п. 197.1.27 ст. 197 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого із застосуванням «звичайних цін»занижено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2651 грн. в т.ч. за серпень 2010 року в сумі 368 грн. вересень 2010 року в сумі 454 грн. грудень 2010 року в сумі 624 року, березень 2011 року в сумі 1205 грн.

- п.187.1 ст.187, п.197.1. п.п.197.1.27 ст.197 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року N2755-VІ, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 3834 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем здійснювалась реалізація товарів за цінами нижче собівартості та не включено до валових доходів 212359 грн. з вартості проданих товарів пов'язаним особам за звичайними цінами, а також не відображено в доходах від операційної діяльності доходи в сумі 304765,0 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Однак, оскільки стаття 39 ПК України «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни»набирає чинності з 1 січня 2013 року згідно п.1 Розділу XIX. Прикінцеві положення ПК України, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавчих актів, чинних до введення в дію Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Державна податкова адміністрація України з метою належної організації адміністрування податків, дотримання правил оподаткування та податкової дисципліни платників податків листом від 30.09.2009 року №212555/7/15-0217 (чинного на час проведення перевірки у позивача та прийняття спірних податкових повідомлень рішень) повідомила підпорядкованим податковим адміністраціям в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі про орієнтовний порядок застосування "звичайної ціни".

Зокрема у вказаному листі звернуто увагу, що відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону та підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон N 2181) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом унаслідок визначення звичайних цін здійснюється за такою процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання цієї процедури керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування «звичайної ціни», передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку в порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни", тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т.ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону N 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін»сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Оскільки підпункт 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлює, що рішення про сплату податкових зобов'язань приймається в судовому порядку, зазначена процедура не застосовується при зменшенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшенні (відмові у наданні) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшенні від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість (крім випадків, коли здійснюється донарахування).

З матеріалів справи судом не встановлено прийняття під час перевірки позивача керівником (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Згідно акта перевірки, підставою визначення позивачеві податкових зобов'язань із застосуванням «звичайних цін»є те, що основним постачальником позивача є ПТП МП фірма «Едельвейс»- пов'язана особа, при цьому податковий орган робить посилання на п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - оподаткування операцій з пов'язаними особами.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу».

Водночас у акті перевірки відсутнє встановлення факту продажу позивачем товару пов'язаній особі - ПТП МП фірма «Едельвейс», а відповідно отримання доходу позивачем від продажу товару пов'язаній особі - ПТП МП фірма «Едельвейс», що б було підставою застосування «звичайних цін».

Навпаки, на стор.5 акта перевірки (а.с.27) відповідачем зазначено, що ПТП МП фірма «Едельвейс»- пов'язана особа, є основним постачальником позивача, відтак позивач придбає у пов'язаної особи товар, а не продає її товар, а відповідно не може отримати в такому випадку дохід.

При цьому в акті перевірки також відповідачем зазначено (а.с.30), що придбаний у ПТП МП фірма «Едельвейс» позивач реалізовує кінцевому споживачу по ціні придбання з незначною націнкою. Жодних доказів того, що кінцевий споживач (при реалізації товару якому позивач отримав дохід) є пов'язаною особою з позивачем, акт перевірки не містить.

На підставі вищенаведених норм законодавства та фактичних обставини справи суд дійшов висновку про прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень із застосуванням «звичайної ціни»не на підставі, не у спосіб та не у порядку передбаченому чинним законодавством, тому такі є протиправними і підлягають скасуванню.

Також у акті перевірки відповідачем зазначено про те, що згідно бухгалтерського обліку за дебетом рахунка 79 відображають всі понесені витрати підприємства для здійснення діяльності, а по кредиту рахунка 79 відображаються суми доходів (або збитків). В порушення вищенаведеного позивачем здійснено наступне проведення Д-т 39 К-т 79 в сумі 304764,51 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року (а.с.34).

Оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ фірма «Гетьман»не відображено у складі «Доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))»ряд. 02 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 201 І року 304765,0 грн. доходів від здійснення діяльності, цим, за висновком відповідача, порушено п. 134.1. п.п. 134.1.1., п. 135.1. (п.135.4 п.п. 135.4.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI), однак посилань на первинні документи, на підставі яких позивачем відображено дохід в сумі 304765,0 грн., акт перевірки не містить.

Факт відсутності отримання доходу у вищевказаній сумі, відсутність первинних документів, а головне факт допущення помилки в проведенні Д-т 39 К-т 79 в сумі 304764,51 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року (а.с.16-21) позивачем визнається.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Об'єктом оподаткування згідно пп. 134.1.1. Податкового кодексу України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу».

Згідно п. 135.2. Податкового кодексу України 135.2. доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Жодних посилань на первинні документи, що підтверджують отримання позивачем доходу в сумі 304765,0 грн. акт перевірки не містить, доказів протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З врахуванням вказаної норми ПК України, порушення платником податкової дисципліни (порушення при веденні бухгалтерського обліку), які не вплинули на порядок розрахунків з бюджетом, не є підставою для донарахування платникові податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що допущені позивачем помилки при відображенні в бухгалтерському обліку проведення Д-т 39 К-т 79 в сумі 304764,51 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року не призвели до виникнення у позивача недоїмки з податку на прибуток та не стосувалися зміни бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відповідно не вплинули на обчислення податку на додану вартість.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1392,58 грн., то відповідно до ст. 94 КАС України, такий слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0000372300/2943, №0000362300/2944, №0000392300/2945, №0000382300/2947 від 07.02.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман»(м. Львів вул. Миколайчука 22 ЄДРПОУ 22366581) судовий збір в сумі 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2012 року о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.