Постанова № 24955434, 25.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4494/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкіній Н.В.

за участю:

представника позивача: Гамази І.О.

представника відповідача: Шпілєвого С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2011 році на загальну суму 26153,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2011 році на загальну суму 26153,63 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.02.2012 на адресу відділення Фонду надійшов звіт форми 10-ПІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» у 2011 році становила 248 осіб. Згідно із вищезазначеним звітом на підприємстві працювало 9 інвалідів. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що на підприємстві повинні бути створені 10 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, були порушені вимоги ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки у 2011 році у КП «РВУВКГ» повинні були бути працевлаштовані 10 інвалідів, тобто підприємство не забезпечило працевлаштування однієї особи з інвалідністю.

У зв'язку з тим, що відповідачем не були виконані норми діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця, у необхідній кількості для працевлаштування інвалідів, йому були нараховані адміністративно -господарські санкції. Відповідач повинен був оплатити адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2012 року.

Факт того, що у відповідача у 2011 році не були працевлаштовані інваліди у необхідній кількості підтверджується звітом форми №10-ПІ.

У довідці Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.05.2012 № 11/2-1177 повідомляється, що відповідач протягом 2011 року звітував до центру зайнятості з приводу вакансій для інвалідів. Але, разом з тим, ті інваліди, які зверталися на підприємство для працевлаштування не були працевлаштовані, оскільки підприємство не пристосувало робочі місця для кожного із звернувшихся інвалідів, тобто не створювало робочі місця спеціально призначені для працевлаштування інвалідів..

За порушення строків сплати адміністративно -господарських санкцій підприємству була нарахована пеня , розмір якої станом на 12.06.2012 рік дорівнює 289,52 грн.

Усього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає -26153,63 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві, просила задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення, в якому серед іншого зазначив, що протягом 2011 року середньооблікова чисельність штатних працівників в КП «РВУВКГ» складала 248, таким чином у відповідача повинно було бути створено 10 місць для інвалідів, 9 інвалідів працює, 1 робоче місце - вакансія. У відповідності до довідки Рубіжанського міського центру зайнятості протягом 2011 року по інформації відповідача до нього були направлені 4 інвалідів з питань працевлаштування, з них 4 відмовились особисто. Крім цього зазначає, що обов'язок про працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановлено законом нормативу покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості. Звертає увагу, що посилання позивача на обов'язок по працевлаштуванню інвалідів з усіма функціями пошуку, підбору суперечить діючому законодавству, так як працевлаштування інваліда за своєю природою є соціальною послугою, надання якої регулюється ЗУ «Про соціальні послуги».

Враховуючи зазначене просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81,- Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - є територіальним органом бюджетної установи - Фонд соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п.4 зазначеного Положення основним завданням відділення Фонду є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації на території Луганської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

- виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені є публічно - правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Відповідач - Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства», і.к.32026192.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, використовує найману працю та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі - ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна).

Відповідачем був поданий до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік Форми № 10-ПІ, зареєстрований позивачем 13.02.2012 за № 2294 (а.с.9).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.9), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 248 працівника, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено 10 осіб.

З п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ ( річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» ( зареєстровано в МЮУ від 13.02.2007 за № 117/13384) далі Наказ №42 , вбачається, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення інвалідів, установленого ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» визначається, для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника -середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік на 4%, що відповідно до наданого звіту становить 248 *4% = 9,92.

Згідно п.п.3.4. п.3 Наказу №42 дані щодо ….кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого( якщо після коми число 5 і більше, воно округлюється в бік збільшення). Отже 9,92 округлюється до 10.

Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 9 інвалідів, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами - 1.

Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 25864,11 грн. (а.с.7).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону " ) з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.5), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 289,52 грн.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів " та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів " від 10.02.2007 р. № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Позивачем не заперечується звітування відповідачем до центру зайнятості з приводу вакансій для інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.

Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» помісячно надавало інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно -господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центу зайнятості інформації про наявні вакансії.

В зв'язку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування ", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 289,52,00 грн., суд приходить до висновку, про їх безпідставність у зв'язку з відсутністю об'єкту обчислення пені та передчасність її пред'явлення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно -господарських санкцій за 2011 рік у розмірі 25864,11 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій за 2011 рік у розмірі 289,52,00 грн. не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2011 році на загальну суму 26153,63 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя С.М. Чиркін