Постанова № 24955386, 19.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року Справа № 2а-2537/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Кравчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Ріпка А.М.

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Ранокс» Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранокс»(далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі по тексту -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Миронівському районі від 8 лютого 2012 року № 0000102301 та від 25 травня 2012 року № 0000102301/2, скасування рішення Державної податкової служби у Київській області про результати розгляду скарги від 11 квітня 2012 року № 679/10/10-206/129-345 і рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14 травня 2012 року № 8288/6/10-2115.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року відкрито провадження у справі в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Миронівському районі від 8 лютого 2012 року № 0000102301 та від 25 травня 2012 року № 0000102301/2 та призначено справу до судового розгляду на 11 червня 2012 року.

В частині вимог про скасування рішення Державної податкової служби у Київській області про результати розгляду скарги від 11 квітня 2012 року № 679/10/10-206/129-345 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14 травня 2012 року № 8288/6/10-2115 у відкритті провадження в справі відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Ранокс»вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3 Позивач стверджує, що придбав товари та послуги у свого контрагента ОСОБА_3 правомірно, тому підстави для визнання договору нікчемним відсутні.

Крім того, постанова про порушення кримінальної справи на яку посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Ранокс»скасована постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2012 року № 2610/7853/2012. Дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 визнано протиправними постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року № 2а-399/12/1070.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранокс»зареєстроване Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 2 квітня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 575895 (т. 1 а.с. 17).

Згідно свідоцтва про взяття на облік платника податків від 31 січня 2011 року № 769, ТОВ «Ранокс»перебуває на податковому обліку у Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області (т.1 а.с. 18).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 по 20 січня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на виконання наказу від 16 січня 2012 року № 13 та на підставі пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ранокс»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за період березень-листопад 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 23 січня 2012 року № 8/23-011/37455555 (т. 1 а.с. 22-34).

У ході перевірки встановлено, що старшим слідчим СУ ГУМВС в Київській області порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, а саме створення ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності. Так, невстановлені особи за попередньою змовою між собою 1 березня 2010 року використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_3, не маючи наміру здійснення статутної діяльності пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг створили ФОП ОСОБА_3 В подальшому без відома самого ОСОБА_3 його реквізити було використано для незаконного формування податкового кредиту іншим реально діючим суб'єктам господарювання.

Крім того, при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3 Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією встановлено, що укладені від імені ФОП ОСОБА_3 правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Ранокс»за березень-листопад 2011 року мають ознаки нікчемності.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Ранокс»вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200 Податкового кодексу України, частин 1, 5 статті 203, статей 215, 228, 662, 656 Цивільного кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податкового кредиту за травень 2011 року на суму 19555,00 грн., за червень 2011 року на суму 6900,00 грн., за липень 2011 року на суму 85954,00 грн., за серпень 2011 року на суму 60039,77 грн., за вересень 2011 року на суму 85435,31 грн., за жовтень 2011 року на суму 69029,97 грн., за листопад 2011 року на суму 15407,61 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2012 року № 0000102301, яке за результатами адміністративного оскарження вважається відкликаним.

25 травня 2012 року Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102301\2, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ранокс»з податку на додану вартість на 342321,66 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 78967,67 грн. (т. 1 а.с. 45).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів та послуг, наданих ФОП ОСОБА_3, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 1 червня 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 16-01, згідно умов якого ТОВ «Ранокс»(замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (експедитор) зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу (зернові) замовника автомобільним транспортом.

Транспортно-експедиційні послуги надавалися ФОП ОСОБА_3 також за додатками до договору № 1 (т. 1 а.с. 180), № 2 (т. 1 а.с. 167), № 3 (т. 1 а.с. 161), № 4 (т. 1 а.с. 154), № 5 (т. 1 а.с. 148), № 6 (т. 1 а.с. 142), № 7 (т. 1 а.с. 87), № 8 (т. 1 а.с. 217), № 9 (т. 1 а.с. 211), № 10 (т. 1 а.с. 196), № 12 (т. 3 а.с. 94), № 14 (т. 2 а.с. 52), № 15 (т. 2 а.с. 46), № 17 (т. 1 а.с. 132), № 18 (т. 3 а.с. 34), № 19 (т. 3 а.с. 25), № 20 (т. 3 а.с. 15), № 21 (т. 3 а.с. 3), № 22 (т. 2 а.с. 246), № 23 (т. 2 а.с. 240).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування виписано: товарно-транспортні накладні: від 1 липня 2011 року № 011046 (т. 1 а.с. 127), від 1 липня 2011 року № 011047 (т. 1 а.с. 126), від 7 липня 2011 року № 011031 (т. 1 а.с. 121), від 7 липня 2011 року № 011044 (т. 1 а.с. 125), від 8 липня 2011 року № 000123 (т. 1 а.с. 120), від 8 липня 2011 року № 000124 (т. 1 а.с. 119), від 9 липня 2011 року № 011028 (т. 1 а.с. 118), від 9 липня 2011 року № 011029 (т. 1 а.с. 117), від 10 липня 2011 року № 011017 (т. 1 а.с. 122), від 10 липня 2011 року № 011045 (т. 1 а.с. 124), від 11 липня 2011 року № 011016 (т. 1 а.с. 123), від 12 липня 2011 року № 011032 (т. 1 а.с. 111), від 12 липня 2011 року № 011037 (т. 1 а.с. 110), від 12 липня 2011 року № 011038 (т. 1 а.с. 109), від 13 липня 2011 року № 011027 (т. 1 а.с. 104), від 13 липня 2011 року № 011034 (т. 1 а.с. 105), від 14 липня 2011 року № 011040 (т. 1 а.с. 116), від 14 липня 2011 року № 011041 (т. 1 а.с. 115), від 15 липня 2011 року № 011043 (т. 1 а.с. 113), від 15 липня 2011 року № 011042 (т. 1 а.с. 114), від 16 липня 2011 року № 011036 (т. 1 а.с. 108), від 16 липня 2011 року № 011044 (т. 1 а.с. 112), від 17 липня 2011 року № 011035 (т. 1 а.с. 107), від 17 липня 2011 року № 011039 (т. 1 а.с. 106), від 19 липня 2011 року № 011033 (т. 1 а.с. 103), від 19 липня 2011 року № 011048 (т. 1 а.с. 102), від 20 липня 2011 року № 011050 (т. 1 а.с. 101), від 21 липня 2011 року № 011049 (т. 1 а.с. 100), від 21 липня 2011 року № 011051 (т. 1 а.с. 99), від 21 липня 2011 року № 011052 (т. 1 а.с. 98), від 21 липня 2011 року № 011053 (т. 1 а.с. 97), від 22 липня 2011 року № 011054 (т. 1 а.с. 96), від 22 липня 2011 року № 011055 (т. 1 а.с. 95), від 22 липня 2011 року № 011056 (т. 1 а.с. 94), від 23 липня 2011 року № 011057 (т. 1 а.с. 93), від 24 липня 2011 року № 078924 (т. 1 а.с. 90), від 26 липня 2011 року № 000763 (т. 1 а.с. 90), від 26 липня 2011 року № 002344 (т. 1 а.с. 92), товарно-транспортні накладні № 001338, № 001300, 001331, № 001332, № 001333, № 001333/1, № 001295, № 001350, № 001292/1, № 001299/1, № 001298/1, № 001297/1, № 001296/1, № 001293/1, № 001294/1, № 001295/1, № 001288, № 001289, № 001291/1, № 001292/2, № 001293/1, № 001294/1, № 001296, № 001297, № 001298, № 001299, № 011001, № 011123, № 001294, № 001291, № 001335, № 001336, № 001337, № 001293, № 001292, № 0019-75 (т. 1 а.с. 235-250, т. 2 а.с. 1-43, 97-101, 161-218); акти виконаних робіт: від 29 липня 2011 року № 7 на загальну суму 41729,00 грн., у т.ч. ПДВ 6954,83 грн. (т. 1 а.с. 89), від 30 вересня 2011 року № 17 на загальну суму 159665,85 грн., у т.ч. ПДВ 26610,98 грн., (т. 1 а.с. 234), від 31 жовтня 2011 року № 24 на загальну суму 108750,00 грн., у т.ч. ПДВ 18125,00 грн., податкові накладні: від 29 липня 2011 року № 23 на загальну суму 41729,00 грн., у т.ч. ПДВ 6954,83 грн., (т. 1 а.с. 88).

Суд зазначає, що надання експедиційних послуг на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 1 червня 2011 року № 16-01.

Так, відповідно до розділу 2 договору про транспортно-експедиційне обслуговування, ФОП ОСОБА_3 (експедитор) зобов'язаний: забезпечити подачу заявки на перевезення для здійснення відвантаження вантажів, що належать ТОВ «Ранокс»(замовнику); забезпечити оплату за перевезення вантажів замовника за рахунок коштів замовника автомобільним транспортом; представляти інтереси замовника у пунктах відвантаження; отримати від замовника довіреність і лист на ім'я керівника господарства, елеватора на відвантаження вантажів; за рахунок замовника оплатити рахунки виставлені спеціалізованими підприємствами, направити замовнику для оплати рахунки, виставлені господарством; перевірити якість товару перед відвантаженням, в разі необхідності зробити додакові аналізи зернових в незалежних інстанціях тощо.

У свою чергу, ТОВ «Ранокс»(замовник) зобов'язався: не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку відвантаження направити ФОП ОСОБА_3 (експедитору) заявку на перевезення вантажу з зазначеним найменуванням вантажу, пункту навантаження, об'єму, термінів, початку навантаження, найменування одержувача, видів супровідних документів; видати експедитору належним чином оформлену довіреність (доручення), складські квитанції, листи клопотання на вчинення юридичних дій, передбачених договором.

Суд звертає увагу на те, що виходячи зі змісту укладеного між ТОВ «Ранокс»та ФОП ОСОБА_3 договору про транспортно-експедиційне обслуговування, належними доказами факту виконання робіт (надання послуг) є відповідні документи, складення яких обумовлено умовами самого договору.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_3, у тому числі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнали зважування товару, журнали лабораторних досліджень, складські документи, виробничі документи тощо (т. 1 а.с. 1-3). Позивачем вимог ухвали не виконано. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання ФОП ОСОБА_3 умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування, зокрема: заявок на перевезення вантажів; документів щодо оплати за перевезення вантажів замовника; довіреностей та листів на ім'я керівника господарства, елеватора на відвантаження вантажів; документів щодо оплатити рахунків, виставлених спеціалізованими підприємствами; документів щодо перевірки якості товарів та відповідних висновків спеціалізованих організацій; складських квитанцій, суд дійшов висновку про недоведеність факту виконання вказаного договору та використання у господарській діяльності позивача наданих ФОП ОСОБА_3 послуг.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Ранокс»не виписувало на ім'я ФОП ОСОБА_3 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що вказує на неможливість отримання ФОП ОСОБА_3 товарів при здійсненні транспортного експедирування.

Суд не бере до уваги пояснення директора ТОВ «Ранокс»про те, що ФОП ОСОБА_3 особисто супроводжував кожну вантажну машину на своєму особистому легковому автомобілі та контролював перевезення, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини суду не надано.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не можуть бути підтвердженням факту надання ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг, оскільки на ФОП ОСОБА_3 було покладено обов'язки з оформлення, оплати, контролю якості товарів, а не здійснення перевезень.

Крім того, у ряді товарно-транспортних накладних відсутні відомості про експедитора та не вказано особу, яка прийняла товар (т. 2 а.с. 161-218).

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування

Судом також встановлено, що між ТОВ «Ранокс»та ФОП ОСОБА_3 укладено агентський договір від 1 вересня 2011 року № 26-3, згідно умов якого, ФОП ОСОБА_3 (комерційний агент) в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги ТОВ «Ранокс»(довіритель) із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя правочинів, а саме: визначення об'єму ринку сільськогосподарської продукції, укладання договорів ТОВ «Ранокс»з с/г виробниками, ведення переговорів між сторонами.

На підставі агентського договору виписано акт здачі-прийому агентських послуг від 26 вересня 2011 року та податкову накладну від 29 вересня 2011 року № 35 на загальну суму 921445,68 грн., у т.ч. ПДВ 15407,61 грн.

У акті прийому передачі вказано, що ФОП ОСОБА_3 надано наступні агентські послуги: аналіз ситуації на підприємстві; надання інформації про стан ринку олійних культур; допомога в підписанні договорів купівлі-продажу зерна сої.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення акту здачі-прийому агентських послуг від 26 вересня 2011 року, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання агентських послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, з наданого позивачем акту здачі-прийому агентських послуг від 26 вересня 2011 року неможливо встановити, які конкретно роботи було виконано.

Необхідно зазначити, що при наданні послуг з: аналізу ситуації на підприємстві; надання інформації про стан ринку олійних культур; допомоги в підписанні договорів купівлі-продажу зерна сої виконавець оформлює статистичні документи, довідки, узагальнення, графіки, проекти договорів, документи погодження цін на продукцію з контрагентами, звіти стану виконання робіт. Оскільки саме складені в процесі надання послуг документи є підтвердженням виконання відповідних робіт, лише на їх підставі можна визначити, які конкретно роботи було виконано та можливість їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 2.2 агентського договору встановлено, що для контролю за виконанням робіт, ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надати ТОВ «Ранокс»звіти про надання послуг за кожен місяць. У свою чергу, ТОВ «Ранокс»зобов'язується видати ФОП ОСОБА_3 довіреність, що передбачає такі представницькі повноваження, що є достатніми для виконання договору (пункт 3.1 агентського договору).

Звітів про виконані роботи, довіреностей на виконання представницьких функцій за договором та інших документів, які б могли підтверджувати факт надання агентських послуг позивачем суду не надано, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Надані позивачем копії договорів купівлі продажу не є підтвердженням факту участі ФОП ОСОБА_3 при їх укладанні, оскільки договори підписані посадовими особами сторін, а не ОСОБА_3 за довіреністю ТОВ «Ранокс». Крім того, зі змісту договорів неможливо встановити, які саме дії було вчинено ОСОБА_3 для пошуку контрагентів, узгодження умов договорів, їх підписання.

Позивач також здійснював формування показників податкового кредиту за договорами купівлі продажу, укладеними з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Ранокс»та ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 4 квітня 2011 року № 138 (т. 1 а.с. 59-61) та договір купівлі-продажу від 1 червня 2011 № 16-01 (т. 1 а.с. 62-64).

На підставі договору купівлі-продажу від 4 квітня 2011 року № 138 позивачем задекларовано операції з купівлі дизельного палива, бензину АИ 95, кукурудзи, сої, макухи соєвої, дробілки зернової ДКУ-2, виписано видаткові накладні та податкові накладні.

При дослідженні товарності вказаних операцій суд звертає увагу на те, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні дозвільні документи на торгівлю пальним (дизельним пальним, бензином).

Проігнорувавши вимоги ухвали суду від 31 травня 2012 року позивач не надав доказів оприбуткування поставлених ФОП ОСОБА_3 товарів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, складських документів, виробничих документів, що підтверджують використання придбаних у ФОП ОСОБА_3 товарів. Позивачем не визначались матеріально відповідальні особи за приймання та зберігання товарів, не вівся їх облік.

Необхідність складання вищезазначених документів обумовлена значним обсягом товарів, які поставляв ФОП ОСОБА_3 Так, згідно видаткової накладної від 5 липня 2011 року № 00000243, ФОП ОСОБА_3 поставив ТОВ «Ранокс»пальне у кількості 13000 літрів (т. 1 а.с. 190). Відповідно до видаткової накладної від 10 жовтня 2011 року № 98, ОСОБА_3 поставив ТОВ «Ранокс»сою у кількості 130 тон. (т. 3 а.с. 22).

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_3 за договорами транспортно-експедиційного обслуговування, транспортного експедирування, агентського договору та договорів купівлі продажу, отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки з урахуванням обставин справи, факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.

Суд не бере до уваги доводи позивача про скасування кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_3 та визнання протиправними дій Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, оскільки постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2012 року № 2610/7853/2012 та постанова Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року № 2а-399/12/1070 не набрали законної сили.

За таких обставин, висновок посадових осіб Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про порушення ТОВ «Ранокс»вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200 Податкового кодексу є правомірним. Отже ТОВ «Ранокс»занижено суму податкового кредиту за травень 2011 року на суму 19555,00 грн., за червень 2011 року на суму 6900,00 грн., за липень 2011 року на суму 85954,00 грн., за серпень 2011 року на суму 60039,77 грн., за вересень 2011 року на суму 85435,31 грн., за жовтень 2011 року на суму 69029,97 грн., за листопад 2011 року на суму 15407,61 грн.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 25травня 2012 року № 0000102301/2, а податкове повідомлення рішення від 8 лютого 2012 року № 000010230 вважається відкликаним, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранокс»задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2012 року.