Постанова № 24955319, 22.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 2a-1044/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Цюпа У.Л.

за участю сторін:

представника позивача: Гуменюка Б.С.,

представників відповідача: Кудли О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Івано-Франківську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магура» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магура»(далі -ТзОВ «Магура») звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Долинська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладених між ним та ТзОВ «Присфа», іншими підприємствами оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив додаткові зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в розмірі 58 471 грн. та 44 098 грн. відповідно. Зазначив, що укладені договори спрямовані на реальну поставку товару покупцю та отримання коштів за таку поставку, а акт позапланової документальної перевірки, згідно якого іншим податковим органом встановлено нікчемність укладених правочинів, не може бути використаний як вагомий доказ нікчемності укладених позивачем правочинів. Висновки податкового органу є суб'єктивними припущеннями, оскільки спростовуються наявними у позивача первинними документами. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, пояснила, що за наслідками проведеної 28.03.2012 року документальної позапланової перевірки встановлено порушення позивачем ч.1., ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам; порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями: позивачем включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 104 620 грн., в т.ч. за травень 2009 року у сумі 4942,00 грн., за червень 2009 року в сумі 34328,00 грн., за липень 2009 року в сумі 14029,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 13039,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 20274 грн., за серпень 2010 року у сумі 4880,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 7544,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 1876,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 3708,00 грн.; пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ТзОВ «Магура»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операцією, що проведена на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 30.11.2010 р. всього в сумі 53308 грн., в т.ч. за травень 2009 року у сумі 1793,80 грн. , за червень 2009 року у сумі 16258,23 грн., за липень 2009 року у сумі 10592,63 грн., за серпень 2009 року у сумі 6632,97 грн., за вересень 2009 року у сумі 2144,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 4512,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 6730,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 1260,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 3384,00 грн.; пп. 7.2.3., 7.2.6, 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями встановлено: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет (ряд.27 Декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну 35278 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 1794 грн., за червень 2009 року в сумі 16258 грн., за липень 2009 року в сумі 10593 грн., за серпень 2009 року в сумі 6633 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.1 та 3.2.2 розділі 3 акта перевірки; п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями ТзОВ «Магура»до складу валового доходу за 3- квартали 2009 року та за 2010 рік, в рядок 01.1 «Дохід від продажу товарів (робіт, послуг)»Декларації з податку на прибуток віднесено дохід в розмірі 523096 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину із Долинським дитячим будинком, із Представництвом «Корлеа Інвест. а.с.», із ФОП ОСОБА_3, із ПП ОСОБА_4, із Дочірною компанією "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України»Угерське ВВРІСП, в результаті чого підприємством завищено валовий дохід за 3-квартали 2009 р. в сумі 433056 грн., за 2010 рік в сумі 90039 грн.; п.5.1, пп. 5.2.1 , 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ із змінами та доповненнями, п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 , п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, ТзОВ «Магура»до складу валових витрат в рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р.04.11»Декларації з податку на прибуток за 3- квартали 2009 року включено витрати в сумі 187108 грн., та за 2010 рік включено витрати в сумі 79430 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, та первинних документів на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено валові витрати в загальній сумі 266538 грн., в т.ч. за 5-квартали 2009 року в сумі 187108 грн., за 2010 рік в сумі 79430 грн.; п.5.1, пп. 5.2.1 , 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток на 46777,00 грн., ( в т.ч. за II квартал 2009 року в сумі 22565,00 грн. та за III квартал 2009 р. в сумі 24212,00 грн.) в результаті допущених порушень описаних в п.3, п.3.1.1. та 3.1.2 даного акту. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 20.05.1994 року зареєстрований виконавчим комітетом Болехівської міської ради, його взято на податковий облік 06.08.1995 року, є платником податку на додану вартість з 22.01.1998 року відповідно до свідоцтва за № 13192164.

28.03.2012 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТзОВ «Присфа»за період з 01.04.2009 року до 30.06.2011 року на підставі наказу про її проведення № 54 від 15.03.2012 року, на виконання отриманого листа від ДПІ у Городоцькому районі ДПА у Львівській області згідно вимог п. 75.1,п.75.1.2 ст. 75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України (а.с.52-54).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 28.03.2012 року складено акт за № 706/220/20546333 (а.с. 12-33).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 09.04.2011 року податковими повідомленнями-рішеннями за №0000130220 та № 0000120220 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму за основним платежем 46777 грн. та 11694 грн. за штрафними санкціями і по податку на додану вартість в сумі за основним платежем 35278 грн. та за штрафними санкціями 6820 грн.(а.с. 10-11).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведених перевірок, згідно яких позивачем допущено порушення ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч.1, ч.5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг) у ТзОВ «Присфа», Долинським дитячим будинком, із Представництвом «Корлеа Інвест. а.с.», із ФОП ОСОБА_3, із ПП ОСОБА_4, із Дочірною компанією "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України»Угерське ВВРІСП. Вказані висновки зроблено на підставі матеріалів зустрічної перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено непідтвердженість здійснення господарських операцій, встановлення іншим податковим органом що директор ТзОВ «Присфа»-постачальника позивача ОСОБА_5 не мав відношення до фінансово-господарських операцій товариства, відсутність у товариства власних складських офісних приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, відсутність товарно-транспортних накладних, а отже проведені господарські операції є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованих рішень, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Позивачем 02.06.2009 року було укладено договір з ТзОВ «Присфа» № б/н на поставку товару, кількість, сортимент та ціна якого наведена у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору). Згідно п.1.1 договору продавець (ТзОВ «Присфа») зобов'язується поставляти товар покупцю ( ТзОВ «Магура») (а.с.85).

На виконання вказаного договору контрагентом позивача було виписано ряд податкових та видаткових накладних на продаж товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 208 915,31 грн., в т.ч. ПДВ 54995,05 грн.

Сума ПДВ, обчислена з вартості придбаного товару від ТзОВ «Присфа» за період з 01. 04.2009 року по 30.11.2010 року включено до складу податкового кредиту ТзОВ «Магура»за травень 2009 року у сумі 1793,80 грн.-податкова декларація з податку на додану вартість вх. №16243 від 22.06.2009р., за червень 2009 року у сумі 16258,23 грн.-податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №21144 від 20.07.2009р.), за липень 2009 року у сумі 10592,63 грн.-податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №26074 від 20.08.2009р.), за серпень 2009 року у сумі 6632,97 грн.- податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №27789 від 21.09.2009р.), за вересень 2009 року у сумі 2144,00 грн.- податкова декларація з додатку на додану вартість (вх. №32143 від 20.10.2009р.), за серпень 2010 року у сумі 4512,00 грн., в жовтні місяці ТзОВ ТзОВ «Магура»подано уточнюючий розрахунок, включену суму до складу податкового кредиту за серпень 2010 року (вх. № 29525 від 04.10.2010 р.), за вересень 2010 року у сумі 6730,00 грн., в жовтні місяці подано уточнюючий розрахунок, включено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року (вх. № 34332 від 25.10.2010 р. ), за жовтень 2010 року у сумі 1260,00 грн. -податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №38662 від 22.10.2010р.), за листопад 2010 року у сумі 3384,00 грн. - податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №40285 від 20.12.2010р.).

Судом також встановлдено, що отримані позивачем від TзOB «Присфа»матеріали останнє використало на ремонт Долинського дитячого будинку. Так, згідно договору підряду №43 від 12.05.2009 року укладеного між Долинським дитячим будинком (Замовник) та TзOB «Магура» (Підрядник) позивач взяло на себе зобов'язання з поточного ремонту дитячої групи та методкабінету дитячого будинку (а.с.195-196).

TOB «Магура»провело поточний ремонт дитячої групи та методкабінету дитячого будинку, про що було складено та підписано наступні акти приймання-виконаних підрядних робіт:№1 за травень 2009 р. на суму 29 650,8 грн.,№1/2 за червень 2009 року на суму 29 178,00 грн.,№3 за липень 2009 року на суму 40 171,20 грн.

За виконані роботи TзOB «Магура»виписало Замовнику наступні податкові накладні: №7 від 29.05.2009 р. на суму 29 650,80 грн. в т.ч.ПДВ на суму 4 941,80 грн., №12 від 01.07.2009 р. на суму 29 178,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4 863,00 грн., №14 від 31.07.2009 р. на суму 40 171,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 6 695,2 грн.

Аналогічно 12.06.2009 р. між Долинським дитячим будинком (Замовник) та TзOB «Магура»(Підрядник) укладено договір підряду №45. Згідно даного договору підряду TOB «Магура»взяло на себе зобов'язання з капітального ремонту підсобного будиночка.

TзOB «Магура»провело капітальний ремонт підсобного будиночка, про що було складено і підписано наступні акти приймання виконаних підрядних робіт: №1 за червень 2009 р. на суму 57 025,20 грн., №4 за вересень 2009 року на суму 28 344,00 грн.

За виконані роботи TзOB «Магура»виписало Замовнику наступні податкові накладні: №13 від 13.07.2009 р. на суму 57 025,20 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9 504,20 грн., №21 від 15.09.2009 р. на суму 28 344,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4 724,00 грн.,

Окрім цього, червні 2009 р. між Представництвом «Корлеа Інвест»а.с.»(Пожертвувач), (Підрядником) TзOB «Магура»та (Одержувачем) Долинським дитячим будинком укладено договір підряду на будівельні та монтажні роботи. В п. 1.3. даного договору визначено види робіт. Місцем проведена робіт є м. Долина, вул. Івасюка 16.

TзOB «Магура»проведено будівельні та монтажні роботи, про що було складено та підписано наступні акти приймання -виконаних підрядних робіт: №1 за червень 2009 р. на суму59 760,00 грн.,№2 за вересень 2009 року на суму 60 007,20 грн.,№3 за липень 2009 року на суму 44 001,60 грн.,№1 за серпень 2009 року на суму 78 231,60 грн.,№5 за вересень 2009 року на суму 56 770,80 грн. №3 за вересень 2009 р. на суму 23 664,00 грн.

За виконані роботи TзOB «Магура» виписано Представництвом «Корлеа Інвест»а.с.»

наступні податкові накладні:№9 від 26.06.2009 р. на суму 59 760,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9 960,00 грн., №10 від 29.06.2009 р. на суму 60 007,20 грн. в т.ч. ПДВ на суму 10 001,20 грн., №15 від 18.07.2009 р. на суму 44 001,60 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7 333,6 грн., №20 від 31.08.2009 р. на суму 78 231,60 грн. в т.ч. ПДВ на суму 13 038,60 грн., №23 від 25.09.2009 р. на суму 56 770,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9 461,67 грн., №24 від 28.09.2009 р. на суму 23 664,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3 944,00 грн.

Згідно вищезазначених договорів підряду у Замовників претензій щодо якості та об'ємів виконаних підрядних робіт немає.

Також встановлено, що ТзОВ «Магура»товар, який придбавався у ТзОВ «Присфа»за вересень 2009 р. було реалізовано ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ) ТМЦ на загальну суму 6 624,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 104,00 грн., та ПП ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) ТМЦ на загальну суму 6 240,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 040,00 грн. Також перевіркою встановлено, що товар який придбавався від ТзОВ "Присфа" за період серпень - листопад 2010 року було реалізовано іншим покупцям : ДОЧІРНА КОМПАНІЯ " Укртрансгаз" HAK «Нафтогаз України»Угерське ВВРІСП (ІПН 300198026656, м. Київ, вул. Кловський Узвіз 9-1) на загальну суму 106 326,60 грн., в т.ч. ПДВ 17 721,10 грн., ВАТ «Хмельпиво»(ІПН 055139222254, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 24) на загальну суму 1 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 286,67 грн. У зазначених вище покупців претензій щодо якості та кількості товару не встановлено.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Відповідно із п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-ХІІ від 25.06.1991р. (чинного на момент спірних взаємовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо здійснення діяльності із ТзОВ «Присфа», Долинським дитячим будинком, із Представництвом «Корлеа Інвест. а.с.», із ФОП ОСОБА_3, із ПП ОСОБА_4, із Дочірною компанією "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України»Угерське ВВРІСП є в наявності у позивача.

Таким чином, суд, перевіряючи реальність проведений операцій згідно укладених позивачем угод, встановив, що позивачем товар згідно укладених угод отримано, роботи згідно актів приймання-виконання виконано, на суму вартості даних угод виписано податкові та видаткові накладні, а рух активів у процесі здійснення господарських операцій мав місце.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо тверджень представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних судом встановлено, що у позивача відсутні витрати по перевезенню матеріалів та відповідно не включено такі суми витрат до валових витрат, а суми податку на додану вартість від операцій з перевезення до податкового кредиту.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та віднесено до складу податкового кредиту оскаржувані суми податкових зобов'язань.

Окрім цього, суд звертає увагу на те. що згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів понесеної кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду доказів щодо визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України. Посилання представника відповідача при цьому на акт перевірки іншого податкового органу та матеріалів протоколу допиту суд вважає недостатнім.

Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства зумовлюють відсутність підстав для висновку податкових органів щодо відсутності господарських операцій та нікчемності угод укладених позивачем та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 квітня 2012 року № 0000130220 та № 0000120220, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 квітня 2012 року № 0000130220.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 квітня 2012 року № 0000120220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магура» сплачений згідно платіжного доручення №10 від 13 квітня 2012 року судовий збір в сумі 1 025,69 грн. (одна тисяча двадцять п'ять гривень 69 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 28.05.2012 року.

Суддя: Мигалюк Ю.В.