Постанова № 24955295, 08.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2012 р. Справа № 2a-1091/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Цюпа У.Л.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Гринчака В.В., Доронюк Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002771703 від 21.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8 154,31 грн. та № 0002781703 від 21.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7 966,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в розмірі 1 593,25 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, суду пояснила, що за результатами проведеної перевірки відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення -рішення та останні підлягають скасуванню. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що позов є безпідставним, оскільки перевірка проведена у відповідності до чинних норм податкового законодавства, а винесені рішення відповідають вимогам закону. Зазначили, що відповідачем було порушено вимоги п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2; п.п. 7.3.1 п. 7.3; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію з 26.04.2005 року являється фізичною особою-підприємцем, взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією, перебував на загальній системі оподаткування.

З 14.10.2011 року по 27.10.2011 року була проведена планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевірка проведена на підставі наказу Державної податкової інспекції № 3039 від 29.09.2011 року та направлення на перевірку (а.с. 183-184).

За наслідками перевірки складено акт № 9625/17-3/2662010/52 від 03.11.2011 року, яким встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат в порушення п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України, порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 (із змінами і доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року (із змінами і доповненнями) внаслідок чого останньому донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 8 154,31 грн. в т.ч. за 2008 рік в сумі 2 835,50 грн., за 2009 рік в сумі 2 062,38 грн., за 2010 рік в сумі 3 256,43 грн. та порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2; п.п. 7.3.1 п. 7.3; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 6 373,00 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року в сумі 724,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 2 468,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 2 333,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 253,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 67,00 грн., за березень 2010 року в сумі 468,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 60,00 грн. (а.с. 117-144).

З актом перевірки позивач ознайомлений, з висновками незгідний (а.с. 144).

На підставі даного акту податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0002771703 від 21.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8 154,31 грн. та № 0002781703 від 21.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7 966,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в розмірі 1 593,25 грн. (а.с. 165-166).

Підставою для донарахування позивачу податковим органом податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8 154,31 грн. грн. став висновок про те, що позивач неналежно вів облік доходів і витрат, а саме ним безпідставно до складу витрат включались суми відсотків за кредит та суми амортизації без документального підтвердження, в результаті чого в IV кв. 2008 року встановлено розбіжності в сумі 18 903,33 грн., в 2009 році встановлено розбіжності в сумі 13 749,32 грн., в 2010 році в сумі 21 709,55 грн. в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 із змінами і доповненнями, ст. 13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»), затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993 року за № 64 із змінами і доповненнями, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами і доповненнями.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»), фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовують в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Відповідно до Цивільного кодексу, суб'єктів цивільних відносин поділено на дві категорії юридичні та фізичні особи. Виходячи з цього, за фізичною особою законодавством закріплено право приватної власності на все майно (як рухоме, так і нерухоме), яким така фізична особа володіє, користується і розпоряджається.

Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, наприклад у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб'єктом права приватної власності виступає сама фізична особа, а не підприємець. Не передбачено законодавчих підстав вважати майно, що перебуває в приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем.

Право ведення бухгалтерського обліку підприємця чинним законодавством та нормативно-правовими актами не визначено. Не передбачено також і ведення підприємцем бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.

Крім цього, відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509 із змінами і доповненнями даний нормативний документ визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби.

Форми первинних документів для обліку основних засобів затверджено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352 і введено в дію 31.01.1996 року. Для прикладу типові форми: ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»(застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію); ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»(форма застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації); ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»(застосовується для обліку всіх видів основних засобів, що надійшли в експлуатацію. Форма заповнюється на основі «Акта (накладної) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»(форма N ОЗ-1), технічної та іншої документації; ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»(Застосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів. Опис складається в одному примірнику в цілях контролю за зберіганням інвентарних карток)

Згідно п.п. 1.11.1. п. 11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами фінансовий кредит -кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

А тому податковий орган правомірно прийшов до висновку, що оскільки в зв'язку з відсутністю документів невідоме цільове призначення кредиту, тому включення сум відсотків за користування кредитом до складу валових витрат є неправомірним та правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0002781703 від 21.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7 966,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в розмірі 1 593,25 грн. суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було занижено повноту визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 5 387 грн.

Також встановлено, що згідно із поясненнями представника підприємця ОСОБА_1 від 17.10.2011 року підприємцем бухгалтерський облік не ведеться, тому заборгованості по розрахунках із постачальниками та покупцями представити неможливо.

Для документальної перевірки не було представлено акти звірок з постачальниками та покупцями. Для документальної перевірки також не було представлені також і договора, на які є посилання підприємця в запереченні, а листи про зміну платежів та інші копії документів представлено з порушенням термінів передбачених ст. 44 Податкового кодексу України.

Твердження представника позивача щодо не порушення підприємцем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні податкових зобов'язань, оскільки сума виручки в розмірі 24 500,00 грн. є погашенням заборгованості за виконані роботи для БОПІК Ради ЗОШ І-ІІІ ступеня № 25 згідно акту від 01.10.2008 року суд не приймає, з огляду на те, що встановлено, що дана сума не відображалась в реєстрах виданих податкових накладних і не включена до податкових зобов'язань до декларації з податку на додану вартість. Крім вищевказаного, слід відмітити, що у першій виписці банку за 11.11.2008 року вказано: «аванс на виконання робіт».

Згідно податкових накладних, реєстру виданих податкових накладних, виписок банку та відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року позивачем занижено податкові зобов'язань за рахунок невключення всіх сум ПДВ, а саме: 07.10.2008 року від ТзОВ «КП «Віо-плюс»30609616 в сумі 1 146,01 грн. за підвіконня по рахунку 90 від 01.10.2008 року у т.ч. ПДВ 191,00 грн.; 09.10.2008 року від ПТП «Лісна»в сумі 2 371,00 грн. в т.ч. ПДВ 395,27грн; 11.11.2008 року від БОПІК Рада ЗОШ І-ІІІ ступ. № 25 в сумі 7 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 200,00 грн. аванс на виконання робіт, 20.11.2008 року від БОПІК Рада ЗОШ І-ІІІ ступ. № 25 в сумі 3 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 550,00 грн. виконані роботи, за 11.2008 року від ЗАТ БК «Прикарпаття і К» 25064703 в сумі ПДВ 717,31 грн. (При перевірці достовірності віднесення сум до податкових зобов'язань (відповідно до розшифровок додатків № 5) встановлено, що суму ПДВ не включено до податкових зобов'язань); 18.02.2009 року від БОПІК Рада ЗОШ І-ІІІ ступ. № 25 в сумі 14 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 333,33 грн. за виконані роботи. Також, при перевірці достовірності віднесення сум до податкового кредиту (відповідно до розшифровок податкового кредиту додатків № 5 та представлених податкових накладних, реєстрів) встановлено, що не всі суми ПДВ податкового кредиту підтверджені належними документами, підприємцем безпідставно включено суми ПДВ до податкового кредиту по податкових накладних, які були заповнені з порушеннями норм діючого законодавства (на суму ПДВ 986,00грн): В жовтні 2008 року в сумі 829,61 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 138,27 грн. по податковій накладній № 527 від 19.09.2008 року ТзОВ «Профіленд»ін.п.н. 340839409157 за авансовий платіж, в якій не заповнені графи 3,4,5 (не вказана номенклатура поставки товарів, кількість об'єм, обсяг). В жовтні 2009 року в сумі 1 520,48 грн. в т.ч. ПДВ 253,41 грн. по податковій накладній № 2489 від 30.09.2009 року ТзОВ «555-ІФ» 320766209153 в графі 3 «передоплата за маркетингові послуги»без підтверджуючих документів, в лютому 2010 року в сумі 405,24 грн. в т.ч. ПДВ 67,26 грн. по податковій накладній № 12 від 28.02.2010 року ТзОВ «Редакція газети «Маклер»317895209153 рекламні послуги, в якій не заповнені графи 5,6 кількість, об'єм, обсяг, ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ.

В березні 2010 року в сумі 2 805,36 грн. в т.ч. ПДВ 467,56 грн. по податковій накладній № 00000418 від 30.10.2009 року ТзОВ «Будівельна компанія Комфортбуд-2»331623409157 за генпослуги в якій не вказано номенклатури поставки товарів (послуг) без підтверджуючих документів. В серпні 2010 року в сумі 358,50 грн. в т.ч. ПДВ 59,75 грн. по податковій накладній № 15 від 29.08.2010 року ТзОВ «Редакція газети «Маклер»317895209153 рекламні послуги, в якій не заповнені графи 5,6 кількість, об'єм, обсяг, ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ.

Тому, суд приходить до висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року N 165.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 12. п.п. 12.2 - п.п. 12.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року N 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за N 233/2037, до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (робіт, послуг), Графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця; Графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг); Графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг., м, см, м.куб, см.куб., л. тощо; Графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг; Графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість.

У випадку порушення продавцем порядку виписування податкової накладної згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону покупець має право звернутись з відповідною заявою до податкового органу (додати до податкової декларації за звітний податковий період), що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому суд зазначає, що аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 12.08.2008 року № С-620/07 у справі за позовом ТзОВ «Стар Софт»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За вказані порушення згідно з п. 123.1 ст.123 глави 11 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІV передбачено застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 глави 11 Податкового Кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0002781703 від 21.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7 966,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в розмірі 1 593,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, виходячи з Рішення Конституційного Суду України, суд керуючись принципом верховенства права, розглядає право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд спрямовує своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 13.06.2012 року.

Суддя: Мигалюк Ю.В.