Постанова № 24954611, 24.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/7315/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до Володарськ - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ "Надра Інвест" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Володарськ - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 31.05.2011 року №0001301501. В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням доповнень від 12.03.2012 р. (а.с. 81-85), позивач зазначив, що виключення відповідачем зі складу валових витрат витрати на розкривні роботи у розмірі 362929 грн. по розширенню ділянки по видобуванню гранітів Маславського родовища, як такі, що не включаються до складу валових витрат, а амортизуються, є незаконним. Послався на те, що розкривні роботи є виробничим експлуатаційним етапом розробки родовища корисних копалин і їх вартість повинна включатись до складу валових витрат - як витрати понесені у зв'язку з веденням виробництва. Також зазначив, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення товариством пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток), внаслідок реалізації готової продукції на протязі 2009 року (блоків гранітних) за ціною, яка нижча за собівартість. Позивач вказав, що реалізація товарів за цінами, нижчими від їх собівартості, чинним законодавством України не заборонена. Будь-якого обмеження при формуванні ціни на продукцію з розрахунку собівартості товару Закон про прибуток не містить. ТОВ "Надра Інвест" здійснювало реалізацію продукції відповідно до вимог законодавства за звичайними (ринковими) цінами, які встановлені відповідними договорами, а тому висновки відповідача вважав неправомірними та таким, що підлягає скасуванню прийняте на їх підставі оспорюване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з тих підстав, що ТОВ "Надра Інвест" не врахувало порушення, які були встановлені актом планової виїзної перевірки від 30.04.2010 року, а тому актом камеральної перевірки від 31.05.2011 року було встановлено, що позивач завищив збитки підприємства за 1 квартал 2011 року на 797828 грн., чим порушив п. 6.1 ст. 6 Закону про прибуток. Вважають, що податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з порушенням позивачем вимог чинного податкового законодавства, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Володарськ-Волинською МДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Надра Інвест" з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, за результатами якої був складений Акт від 31 травня 2011 року № 118/15-35 (а.с. 5-7). Під час її проведення податковий орган встановив, що в результаті не врахованих порушень, які були встановлені актом планової виїзної перевірки від 30.04.2010 року, ТОВ "Надра Інвест" завищено збитки підприємства за 1 квартал 2011 року на 797828 грн., чим порушено п. 6.1 ст. 6 Закону про прибуток.

За результатами проведеної камеральної перевірки Володарськ-Волинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року № 0001301501, яким товариству збільшено суму грошового з податку на прибуток підприємств в розмірі 1,00 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Як видно із матеріалів справи, висновки податкового органу в акті камеральної перевірки обґрунтовані тим, що попереднім актом планової виїзної перевірки ТОВ "Надра Інвест" від 30.04.2010 року № 24/5/23-07/33093694 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року (а.с. 47-76) було встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок:

- віднесення товариством до складу валових витрат в липні 2009 року витрати в загальній сумі 362929 грн. пов'язані з проведенням робіт по розширенню ділянки по видобуванню гранітів Маславського родовища, які не віднесено до витрат виробництва, були відображені в складі витрат майбутніх періодів;

- реалізації готової продукції на протязі 2009 року (блоків гранітних) за цінами, нижчими за собівартість. Вказані порушення, на думку податкового органу, призвели до завищення валових витрат на загальну суму 434899 грн., що не використані у господарській діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку висновкам, які викладені в акті планової виїзної перевірки від 30.04.2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибути підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшої використання у власній господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку інші особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат згідно із пп. 5.2.1 зазначеної норми включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

При цьому пп. 5.3.9 викладеної вище норми містить пряму заборону щодо включення до складу валових витрат будь-яких витрати, що непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивач включив в липні 2009 року до складу валових витрат 350000 грн. витрати понесентовариством на розкривні роботи.

В акті планової перевірки від 30.04.2010 року податковий орган посилається на те, що проведені ТОВ "Надра Інвест" розкривні роботи пов'язані з проведенням робіт по розширенню ділянки по видобуванню гранітів Маславсьвкого родовища, тому повинні включатися до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 р. № 118 "Про затвердження переліку витрат на розвідку (до розвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації" затверджений перелік витрат на розвідку (до розвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації.

Вказаною постановою встановлено, що до витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (включаючи будь-які нафтові чи газові свердловини), що підлягають включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), відносяться:

1. Платежі за користування надрами відповідно до Кодексу України про надра.

2. Витрати на придбання геологічної інформації, що є в розпорядженні інших юридичних осіб.

3. Витрати на попередню розвідку родовищ (запасів) корисних копалин, проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектні роботи, пошуково-розвідувальні, бурові та гірничі роботи, геофізичні, геохімічні та інші дослідження в межах визначеної ділянки (території).

4. Витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничо-прохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо.

5. Витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин.

6. Витрати на розроблення техніко-економічних обгрунтувань, бізнес-планів, угод (контрактів), концесійних договорів на користування надрами тощо.

7. Витрати на проектування розробки родовищ (запасів) корисних копалин.

8. Витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

До складу зазначеної групи не включаються такі витрати, пов'язані з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин:

будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами з ведення господарської діяльності (в тому числі витрати на реєстрацію, оформлення гірничого відводу тощо);

витрати на геологорозвідувальні роботи, виконані та профінансовані (як в минулому, так і поточному періоді) за рахунок державного бюджету;

витрати на розвідку (дорозвідку) запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), в тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність;

витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості);

витрати на утримання основних фондів (у тому числі геологорозвідувальних підрозділів, організацій), що перебувають в стані консервації.

Таким чином, зазначений перелік витрат складається з двох частин:

- витрати, що включаються до окремої групи і з метою оподаткування підлягають амортизації;

- витрати, що не включаються до окремої групи і з метою оподаткування, відповідно, не підлягають амортизації.

Класифікація гірничих робіт і гірничих виробок при відкритому способі розробки, наведена у Положенні про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженому наказом Міністерства промислової політики України від 7 травня 2004 року N 221, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 2004 р. за N 846/9445.

Згідно з п. 5 цього Положення гірничі роботи і виробки при відкритому способі розробки корисних копалин поділяються на:

Гірничорозвідувальні роботи (експлуатаційна розвідка) - проводяться з метою уточнення контурів покладів, запасів, речовинного складу та фізико-механічних властивостей корисних копалин і порід, планування гірничих робіт і вирішення ряду інших завдань, пов'язаних із розробкою родовища;

Гірничо-капітальні роботи - проводяться з метою розкриття і розробки родовища або його частини. До гірничо-капітальних належать роботи з розкриття родовища, які виконуються до введення його в експлуатацію згідно з актом державної комісії, включаючи проведення в'їзних і розкривних траншей, необхідних для забезпечення кар'єру підготовленими і готовими до видобування запасами, достатніми для початку його нормальної експлуатації відповідно до проекту;

Гірничопідготовчі роботи - проводяться з метою підготовки до розробки розкритої частини родовища. До гірничопідготовчих робіт належать розкривні роботи (крім гірничо-капітальних), роботи з планування денної поверхні, проведення в'їзних траншей, призначених для підготовки запасів на розміщених нижче горизонтах, роботи з проведення розкривних та розрізних траншей, роботи з розміщення розкривних порід і пустих порід, що виникли від збагачення, та некондиційної мінеральної сировини у відвалах кар'єрів;

Допоміжні роботи - проводяться в підготовленій частині родовища. Допоміжними роботами повністю завершується підготовка запасів до проведення добувних робіт. До допоміжних робіт належать: роботи з зачищення уступів для проведення бурових робіт (планування робочих площадок, роздрібнення і прибирання негабаритів та інше); роботи з будівництва автодоріг (під'їздів) до екскаваторів; роботи з проведення тимчасових водовідвідних канав і зумпфів на окремих горизонтах.

Добувні роботи - до них відносять добування корисних копалин з готової до видобування частини родовища. Добувні роботи включають такі основні виробничі процеси: відбійка, навантаження, транспортування і розвантаження корисних копалин. Відбійка полягає у відділенні корисної копалини від масиву з одночасним його розпушенням і здійснюється за допомогою буропідривних робіт або механізмів та машин.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що витратами, які підлягають амортизації, є лише ті витрати, що належать до гірничорозвідувальних та гірничо-капітальних, тобто витрати, здійснені платником податку на розвідку (дорозвідку) та облаштування родовищ.

Судом встановлено, що станом на 01.12.1995 року балансові запаси Маславського родовища граніту вже були повністю розвіданими, що підтверджується протоколом №382 від 13 червня 1996 року засідання Державної комісії України по запасах корисних копалин (а.с. 91-93) і балансові запаси вказаного родовища гранітів станом на 01 січня 2010 року не збільшилися, що також підтверджується звітним балансом запасів корисних копалин за 2009 рік (а.с. 90).

Отже, суд прийшов до висновку, що розкривні роботи, які проводились ТОВ "Надра Інвест" в липні 2009 року не відносяться до розвідувальних робіт і приросту балансових запасів не було, відповідно вказані обставини спростовують твердження податкового органу про розширення ділянки по видобуванню гранітів Маславського родовища.

Таким чином, суд зазначає, що витрати, віднесені підприємством до валових витрат, були понесені на гірничопідготовчі (розкривні) роботи, тобто пов'язані з добутком вже розвіданих запасів гранітів, що не є розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням запасів (родовищ) корисних копалин, розмір витрат підприємства підтверджується як матеріалами перевірки, так і первинною документацією, що залучена до матеріалів справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт за липень 2009 р. (а.с. 89) по договору підряду №34 від 01.07.2009 р. з ТОВ "ТОПЕНЕРГО" (а.с. 86-88).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат, відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму витрат в розмірі 350000 грн. понесену товариством, у зв'язку з видобутком гранітів, як таку, що пов'язана з виробничою господарською діяльністю підприємства та включається у формуванні бази оподаткування податком на прибуток.

Щодо висновку податкового органу про неправомірне віднесення ТОВ "Надра Інвест" до складу валових витрат витрати у розмірі 434899 грн., що не використані у власній господарській діяльності у зв'язку реалізацією готової продукції протягом 2009 року (блоків гранітних) за цінами, нижчими за собівартість, то суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

3 наведеного визначення випливає, що ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Поняття "дохід" безпосередньо не визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Разом із тим, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пунктом 1.43 статті 1) передбачено можливість застосування для тлумачення положень зазначених нормативних актів термінологічного апарату інших законів із питань оподаткування. Відтак, визначення понять, наведені в інших законах з питань оподаткування, можуть застосовуватися для цілей Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у частині, що не суперечить останньому.

За таких обставин тлумачення поняття "дохід", що вживається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", як складова визначення господарської діяльності, повинно здійснюватися з використанням норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який безпосередньо містить поняття доходу.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" поняття дохід включає в себе, зокрема, суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

В цій частині поняття "дохід", визначене Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", кореспондується з нормою пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка передбачає, що дохід може бути одержаний в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах".

Отже, поняття "дохід" для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому отримання особою доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такого платника податків над його витратами.

Таким чином, під поняттям доходу для цілей податкового законодавства, і в тому числі для Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані платником податку чи нараховані на його користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

В свою чергу, наявність перевищення доходів платника податків над його витратами характеризується поняттям "прибуток", яке визначається нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не є тотожнім за змістом поняттю "дохід".

Відтак, господарською в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особо прибутку від зазначеної діяльності.

За таких обставин суд вважає, що отримання платником податку збитків від окремих господарських операцій не є саме по собі свідченням відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону про прибуток визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відноситься суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

Пункт 5.11 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

У той же час Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначає обов'язок платника податків коригувати валові витрати при продажу товарів за ціною, нижчою за їх собівартість.

Обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати Закон про прибуток визначає вимогу щодо подальшого використання виготовлених товарів у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач протягом 2009 року здійснював реалізацію продукції власного виробництва (граніту).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що основним напрямком підприємницької діяльності позивача є видобування гранітів Маславського родовища. Видобування позивачем граніту безпосередньо пов'язане з його подальшою реалізацією, тобто для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що віднесення ТОВ "Надра Інвест" на валові витрати суми витрат на видобування граніту, зроблено позивачем правомірно, у відповідності до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено право позивача самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами, в тому числі, за ціною, нижчою собівартості.

З огляду на викладене, суд вважає, що реалізація продукції нижче собівартості це власне комерційний ризик підприємства, а не проведення збиткових операцій.

Норми діючого законодавства не передбачають виключення із складу валових витрат понесених витрат при продажу продукції за цінами, що нижче собівартості, якщо вони були визначені, виходячи із звичайних цін.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що при визначенні ціни на граніт ТОВ "Надра Інвест" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та низької якості сировини (а.с. 94-95), що відносить до ризиків підприємницької діяльності, що також є однією з суттєвих ознак господарської діяльності.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та той факт, що ціна продажу готової продукції позивачем визначалась, виходячи із звичайних цін, а відповідач згідно ч. 2 ст. 71 КАС України зворотного не довів, суд приходить до висновку, що ТОВ "Надра Інвест" правомірно було включено до складу валових витрат витрати у розмірі 434899 грн., як такі, що використані у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Володарськ - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 31.05.2011 року №0001301501 є неправомірним і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Володарськ - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 31.05.2011 р. № 0001601501.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 03 травня 2012 р.