Постанова № 24954488, 13.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/7844/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції від 12 липня 2011 року № 0000542340 про збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 35899, 00 грн., у тому числі: 28719, 00 грн. основного платежу і 7180, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000552340 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 319047, 00 грн. При цьому зазначало, що вказані суми зобов'язань були визначені за порушення Товариством пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового кредиту за грудень 2010 року безпідставно віднесено ПДВ у сумі 479930, 00 грн. із ціни нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Квінта" на підставі нікчемного правочину, який не спричинив реального настання юридичних наслідків, відсутній факт отримання палива від контрагента, підприємства фактично не здійснювали господарські операції, а проводили лише їх документування. З такими висновками відповідача Товариство не погоджується, оскільки укладений з ТОВ "Квінта" договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 130-10 від 01 січня 2010 року не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Крім того, господарські операції між позивачем і ТОВ "Квінта" по придбанню нафтопродуктів підтверджуються всіма документами, складання і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що податкові повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції від 12 липня 2011 року № 0000542340 та № 0000552340 є правомірними і не підлягають скасуванню, оскільки винесені за безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року ПДВ у сумі 479930, 00 грн. із ціни нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Квінта" на підставі нікчемного правочину, який не спричинив реального настання юридичних наслідків, відсутній факт отримання палива від контрагента, підприємства фактично не здійснювали господарські операції, а проводили лише їх документування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" з питань правовідносин з ТОВ "Квінта" за грудень 2010 року виявлено порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту у грудні 2010 року у сумі 479930, 00 грн. у результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 160883, 00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування на 319047, 00 грн. внаслідок укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За наслідками перевірки складено акт № 47/23-12/24584514 від 05 квітня 2011 року.

На підставі вказаного акта Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією 20 квітня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302340 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 319047, 00 грн. та № 0000292340 про збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього 201104, 00 грн., у тому числі: 160883, 00 грн. основного платежу і 40221, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із цими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" зверталося до Державної податкової адміністрації у Житомирській області зі скаргою на них.

Рішенням № 14687/Д-С/25-009 від 07 липня 2011 року скарга позивача була частково задоволена. З врахуванням викладених у вказаному рішенні висновків, Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією 12 липня 2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000542340 про збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього 35899, 00 грн., у тому числі: 28719, 00 грн. основного платежу і 7180, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000552340 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 319047, 00 грн.

Суд зазначає, що в акті перевірки податковим органом вказано, що вчинені позивачем правочини, а саме, укладений з ТОВ "Квінта" договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 130-10 від 01 січня 2010 року, відповідно до статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, відсутній факт отримання палива від контрагента, підприємства фактично не здійснювали господарські операції, а проводили лише їх документування. У зв'язку з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту за грудень 2010 року безпідставно віднесено ПДВ у сумі 479930, 00 грн. із ціни придбаного у ТОВ "Квінта" товару.

Такий висновок відповідача суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Квінта" договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 130-10 від 01 січня 2010 року не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем і ТОВ "Квінта" по придбанню нафтопродуктів підтверджуються податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, актами прийому-передачі продукції, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва ТОВ "Квінта" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року 479930, 00 грн. ПДВ з ціни придбаних у ТОВ "Квінта" нафтопродуктів, тому податкові повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції від 12 липня 2011 року № 0000542340 та № 0000552340 є протиправними і підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції від 12 липня 2011 р. № 0000542340 та № 0000552340.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2012 р.