Постанова № 24954410, 22.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/2875/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000042310 від 06.01.2012р.

за участі представника позивача - Мартіна А.В.

представника відповідача - Железньової І.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042310 від 06.01.2012р.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042310 від 06.01.2012р. у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 538 049 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. (а.с. 174).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність висновків відповідача, викладених у Акті перевірки №545/23-1/3515134 від 16.12.2011р., зокрема щодо заниження ним валового доходу у зв'язку з не включенням до нього безповоротної фінансової допомоги. Позивачеві не повідомляли про ліквідацію його кредитора - ПП «Баланс Плюс ЛТД», а тому підстав вважати суму кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після цього, безповоротною фінансовою допомогою у нього не було.

Також позивач вказує, що визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток передбачає встановлення правильності формування не тільки валових доходів, а й валових витрат. До валових витрат позивач в порушення п. 159.1 ст. 159 ПК України не включив суми заборгованості ТОВ «Істок», яка вважається безнадійною заборгованістю. Дані суми мали компенсувати заниження позивачем валових доходів у 1 кварталі 2011 року.

Крім того, зазначає, що після закінчення перевірки позивачем подана відповідна уточнююча декларація за 3 квартали 2011 року, у якій у складі валових витрат відображені суми безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «Істок» у розмірі 2 165 200 грн. і декларація прийнята податковим органом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у зв'язку з обґрунтованістю та правомірністю висновків акту перевірки №545/23-1/3515134 від 16.12.2011р. та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення. Правом надати письмові заперечення відповідач не скористувався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований 18.05.2007р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, код ЄДРПОУ 35151354.

Відповідачем - Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.05.2007р по 31.09.2011р., результати якої відображені у акті перевірки №545/23-1/3515134 від 16.12.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем було встановлене завищення та заниження податкових зобов'язань, у тому числі з податку на прибуток підприємств, яке відбулося внаслідок порушення позивачем п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5, п. 6.1 ст.6, п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, 138.6 п.п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем 06.01.2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042310, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 538 049 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 171 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з наданого відповідачем на вимогу суду розрахунку податкових зобов'язань та санкцій за спірним повідомленням-рішенням, порушенню п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідає нарахування податку на суму 541 315 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. (а.с. 165).

Зважаючи на наявність у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування у окремих періодах, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 року №0000042310 у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 538 049 грн. (сума основного платежу за повідомленням-рішенням повністю) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с. 13), відповідачем на підставі головної книги, оборотних балансів, накопичувальних відомостей по рахункам 685 «Розрахунки з кредиторами», 301 «Каса в національній валюті», журналів - ордерів №1 «Каса та розрахунковий рахунок», №3 «Розрахунки з дебіторами та кредиторами», №6 «Доходи» первинних документів, виписок банку, договорів безпроцентної цільової позики було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 «Інші доходи, крім визначених у рядках 01.1-01.5» декларації за 1 квартал 2011 року у сумі 2 165 265 грн.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що між позивачем та ПП «Баланс Плюс ЛТД» укладений договір купівлі-продажу №01/09/10 від 01.09.2010р. (а.с. 56-57). За умовами цього договору позивачем впродовж 1-7 вересня 2010 року було одержано від вказаного підприємства у власність дизельне пальне, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №3120, 3123 від 01.09.2010р., №4120, 4167 від 02.09.2010р., №6340, 7037 від 03.09.2010р., №7432,08316 від 06.09.2010р., № 9432 від 07.09.2010р. на загальну суму 2 165 265 грн. (без ПДВ). Цю суму включено позивачем до складу скоригованих валових витрат у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року.

Оплата за одержаний товар позивачем не була проведена, за даними бухгалтерського обліку станом на 30.09.2011р. (Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») обліковується заборгованість у сумі 2 165 265 грн.

В той самий час, матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №12600038 від 28.12.2011р. (а.с. 138-139, 187-189), згідно з якою у реєстрі наявні записи: від 29.11.2010р. про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; від 21.02.2011р. про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 103 ЦК України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Аналогічно, відповідно до ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Виходячи з наведеного, зобов'язання позивача перед ПП «Баланс Плюс ЛТД» припинилися.

Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України цей кодекс застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Тому до спірних відносин щодо оподаткування податком на прибуток застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з приписами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 наведеного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1с. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Припинення юридичної особи - кредитора (ПП «Баланс Плюс ЛТД») унеможливлює його звернення до суду, а тому відповідач у Акті перевірки дійшов правомірних висновків про те, що заборгованість позивача перед вказаною особою набула статус безповоротної фінансової допомоги.

Зважаючи на це, така заборгованість у відповідності до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до складу валових доходів у періоді, на який приходиться дата внесення запису про припинення кредитора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач проти даних висновків відповідача заперечує з тих підстав, що визначення об'єкту оподаткування передбачає встановлення правильності формування не тільки валових доходів, а й валових витрат. При цьому пояснює не віднесення до валового доходу сум незатребуваної ПП «Баланс Плюс ЛТД» кредиторської заборгованості відсутністю повідомлень про ліквідацію цього підприємства та, відповідно, підстав для відображення наслідків цього у бухгалтерському обліку.

Суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Як вже зазначалося, відомості про припинення юридичної особи - ПП «Баланс Плюс ЛТД» були внесені до Єдиного державного реєстру, а тому можуть використовуватися у даному спорі. Необізнаність про них позивача не впливає на його обов'язок з включення відповідних сум до складу валового доходу, оскільки така умова (обізнаність), не міститься у Законі.

Що стосується доводів позивача про наявність у нього сум дебіторської заборгованості перед ТОВ «Істок», яке також визнане банкрутом, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2010 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Гранш» укладений договір, за умовами якого останнє передає позивачеві право вимоги у ТОВ «Істок» заборгованості за договором №100215 від 15.02.2010р. у сумі 2 181 200 грн. (а.с. 110). Повідомлення боржника про передачу права вимоги підтверджується підписом та печаткою керівника на тексті вказаного договору.

У подальшому позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про визнання ТОВ «Істок» банкрутом, за якою ухвалою від 29.10.2010 року було порушене провадження у справі про банкрутство (а.с. 152).

Постановою від 31.03.2011 року господарський суд Донецької області визнав ТОВ «Істок» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру (а.с.153-154). Станом на 13.04.2012 року ліквідаційна процедура триває, звіт ліквідатора не затверджений, що підтверджується листом господарського суду Донецької області від 13.04.2012 р. №04-13/42-47 (а.с. 151).

Таке за твердженням позивача з посиланням на п. 159.1 ст. 159 ПК України є підставою для включення сум заборгованості ТОВ «Істок» до складу валових витрат у 2011 році. Вони мали б компенсувати заниження ним валових доходів у 1 кварталі 2011 року. Крім того, після закінчення перевірки позивачем подана відповідна уточнююча декларація за 3 квартали 2011 року, у якій відображені суми безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «Істок» у розмірі 2 165 200 грн. Декларація прийнята податковим органом.

Суд не погоджується з даними доводами позивача.

Відповідно до п. 159.1.1. п. 159 ст. 159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, зокрема (абз. «а») якщо протягом звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Однак, як вже зазначалося, відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України цей кодекс застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Господарські операції з постачання позивачем товару ПП «Фірма «Гранш» здійснювалися у 2010 році, справа про банкрутство ТОВ «Істок» була порушена також у 2010 році. Тому застосування до спірних відносин положень Податкового кодексу є неправомірним. Постанова про визнання ТОВ «Істок» банкрутом прийнята 31.03.2011р., тобто під час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже посилання позивача на ст. 159 ПК України до уваги судом не приймаються.

Аналогічний порядок був передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.п. 12.1.1. ст. 12 цього Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат, зокрема, виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

З аналізу наведеної норми випливає, що для включення до валових витрат сум вказаної заборгованості, платник податку повинний звернутися до суду з позовом (заявою) про стягнення такої заборгованості або порушенням провадження у справі про банкрутство. Саме у тому періоді, коли має місце таке звернення, платник податку має право збільшити валові витрати.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії заяви від 25.10.2010р., позивач звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Істок». Втім, заборгованість, несплата якої виступила підставою для подання такої заяви, виникла не у зв'язку з відступленням права вимоги ТОВ «Фірма «Гранш», а на підставі опротестованого векселя, тобто інших зобов'язань.

У зв'язку з тим, що подана заява про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ «Істок» не стосується спірної заборгованості, яка виникла на підставі угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2010р. та договору постачання від 01.09.2010р. №2010/09/01 з ТОВ «Фірма «Гранш», її суму позивач не вправі відносити до складу валових витрат.

Самостійною підставою, з якої суд не приймає до уваги доводи позивача про необхідність врахування цієї заборгованості у складі валових витрат є те, що згідно з п.п. 12.1.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» таке врахування є правом, а не обов'язком платника податку. Таке прямо зазначено у вказаній нормі.

Відповідач не вправі під час перевірки підміняти волевиявлення позивача та на свій розсуд вирішувати питання, які віднесені до повноважень платника податку.

Тому валові витрати позивача за результатами перевірки не підлягають збільшенню на вартість відвантажених товарів при затримці оплати їх вартості.

Не підлягають вони включенню до складу валових витрат і у вигляді безнадійної заборгованості у відповідності до п. 5.2.8. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з вказаною нормою до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Відповідно до визначення безнадійної заборгованості, що наведене у п. 1.25. ст. 1 вказаного Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У контексті даного спору заборгованість ТОВ «Істок» перед позивачем набуде статусу безнадійної після того, як залишиться непогашеною внаслідок недостатності майна цього підприємства.

Як вже зазначалося, частиною 2 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Як встановлено у судовому засіданні на підставі листа господарського суду Донецької області від 13.04.2012 р. №04-13/42-47, пояснень представника позивача та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №14035760 від 13.06.2012 року ТОВ «Істок» не вважається припиненим, ліквідаційний баланс у справі про його банкрутство не затверджений, ухвала про його ліквідацію судом не приймалася.

Таким чином, недостатність майна ТОВ «Істок» та непогашення у зв'язку з цим заборгованості перед позивачем документально не підтверджені, внаслідок чого дана заборгованість не може вважатися безнадійною.

За таких обставин доводи позивача про необхідність віднесення заборгованості ТОВ «Істок» перед ним у сумі 2 181 226,98 грн. до складу валових витрат є передчасними.

Крім того, позивачем довідно до ст. 71 КАС України не доведено, що ним під час перевірки надавалися усі документи, на підставі яких можливо було в встановити обставини, на які він посилається. З урахуванням п. 44.6 ст. 4 ПК України (що діяв на час проведення перевірки) таке додатково підтверджує правомірність висновків відповідача про порушення п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 541 315 грн.

Подання після проведення перевірки уточненої декларації з податку на прибуток з відображенням збільшених сум валових витрат не впливає на обґрунтованість Акту перевірки у спірній частині. Відповідно до п. 50.3. ст. 50 ПК України таке може бути лише підставою для проведення наступної позапланової перевірки платника податків за відповідний період та не виключає прийняття спірного повідомлення-рішення.

Зважаючи на наведене, доводи позивача щодо неврахування відповідачем сум заборгованості ТОВ «Істок» у складі валових витрат у 2011 році не відповідають приписам ст. ст. 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підпримств». Відтак викладені у Акті перевірки висновки відповідача є правомірними та обґрунтованими, що обумовлює відмову у задоволення позовних вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042310 від 06.01.2012р. у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 538 049 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 22 червня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 26 червня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.