Постанова № 24953780, 25.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5397/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Денисова А.,М., Семяник С.В., Передерій О.С., Захарової Л.І.,

представників відповідача -Никоненко В.А., Шевченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання недійсними вимог від 24.04.12 №04-06-05-15/5011, -

встановив:

Позивач, Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства Вимогу від 24.04.12 №04-06-05-15/5011, а саме: - пункт 2, відповідно до якого ревізією встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 526, 612, 625 ЦК України, ст. 230, п.5 ст.231 ГК України КП ДОР «Аульський водовід»без проведення претензійно-позовної роботи проведено списання дебіторської заборгованості на суму 2 323 431,71 грн., щодо якої минув термін позовної давності, у зв'язку з чим КП ДОР «Аульський водовід»зобов'язано відшкодувати суму завданих збитків, у тому числі шляхом стягнення з винної особи у порядку та розмірах, передбачених Кодексом законів про працю України; - пункт 3, відповідно до якого ревізією встановлено, що внаслідок порушень вимог п.п.3.1.10.8, 4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ, КП ДОР «Аульський водовід»допущене завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 грн., чим завдано збитків обласному бюджету, у зв'язку з чим КП ДОР «Аульський водовід»зобов'язано відшкодувати завищену вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму шляхом перерахування вищезазначеної суми до обласного бюджету на реєстраційний рахунок № 31412535700001 у ГУДКСУ в Дніпропетровській області, ОКПО 37988155, код платежу 21080500 «Інші надходження», з послідуючим проведенням претензійно-позовної роботи з підрядником ТОВ «Інвестбудпроект»; - пункт 4, відповідно до якого ревізією встановлено, що КП ДОР «Аульський водовід», у порушення вимог п.22 Колективного договору на 2011 рік, п.4 розділу II Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.06 № 136, п.4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підприємством зайво нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та надбавку за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 758 043,31 грн., у зв'язку з чим, КП ДОР «Аульський водовід»зобов'язано відшкодувати зайво виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та надбавку за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 758 043,31 грн. шляхом утримання коштів відповідно до поданих заяв працівників, які їх отримали, або стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів, суму завданих збитків, у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України; - пункт 5, відповідно до якого КП ДОР «Аульський водовід»зобов'язано відкоригувати розрахунки з відповідними цільовими фондами по незаконно виплаченій матеріальній допомозі на оздоровлення та надбавці за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 287 071 грн. Позовні вимоги щодо пункту 2 обґрунтовані тим, що його висновок не підтверджений чинним законодавством, адже, відповідачем не зазначено, який саме нормативно-правовий акт порушений позивачем внаслідок списання безнадійної суми заборгованості, за якою сплив строк позовної давності. Висновок у пункті 3 зроблений відповідачем без врахування акту виконаних робіт (щодо роботи крану), без проведення аналізу цін на підставі даних Мінекономіки, а лише на підставі запитів до підприємств-виробників без врахування накладних та транспортних витрат субпідрядників (щодо завищення цін на будматеріали на суму 563 702 грн. 90коп.), з перевищенням повноважень (щодо завищення витрат з єдиного внеску до Пенсійного фонду України в сумі 136 639 грн. 25 коп.), без врахування того, що замовник ТОВ «Інвестбутпроект» здійснював контроль за виконанням робіт, тобто функцію служби замовника, що передбачено п.49 додатку Б ДБН Д. 1.1.1-2000. За виконання зазначених робіт за актами ф.КБ-2в між ТОВ «Івестбудпроект»і КП ДОР «Аульський водовід»за позицією «інші витрати Замовника»товариство отримало 26 200 грн., або 1,3% від загальної вартості виконаних робіт, що не суперечить чинному законодавству (щодо завищення вартості виконаних робіт на суму 26 200 грн.). Висновки пункту 4 також є безпідставними, оскільки зроблені відповідачем без врахування того, що джерелом формування спірної виплати, як і заробітної плати, є собівартість послуг, а не прибуток, яка нараховується і виплачується незалежно від результату фінансової діяльності підприємства, так як включена до собівартості послуг, будь-які нормативні документи щодо нарахування і виплати надбавки за роботу у шкідливих умовах праці позивачем не порушені. Оскільки матеріальна допомога та надбавка були виплачені позивачем відповідно до норм законодавства, висновок, викладений у пункті 5 також є неправомірним. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові та додаткових письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Відповідач, Державна фінансова інспекції в Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи мотиви незгоди з позовними вимогами тим, що спірна вимога була винесена за результатами проведеної ревізій фінансово-господарської діяльності позивача, якої встановлені порушення з боку позивача, викладені в акті від 04.04.12 №06-21/52. В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволені позову з підстав, наведених в письмових запереченнях, які аналогічні доводам акту ревізії.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши за правилами ст.86 КАС України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи відповідачем відповідно до п.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Дніпропетровській області на І квартал 2012 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 24.02.12 №249-12, виданого начальником ДФІ в Дніпропетровській області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.11 по завершений звітний період 2012, за результатами якої складений акт від 04.04.12 №06-21/52 (а.с.11-58). З посиланням на згаданий акт контролюючим органом на адресу об'єкту контролю направлена Вимога «Про усунення порушень»від 24.04.12 №04-06-05-15/5011. Підставою для прийняття спірної Вимоги слугували судження відповідача, викладені у висновках акту ревізії, щодо порушення позивачем ряду положень законодавчих актів. Так, ревізією простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості відповідачем встановлено недотриманням позивачем вимог ст.ст. 526, 612, 625 ЦК України, а саме не забезпечено «ведення всіх заходів претензійно-позовної роботи по стягненню з Дніпродзержинського ВКУ КП ДОР «Аульський водовід»дебіторської заборгованості на суму 2 323 431,71 грн., щодо якої на момент проведення ревізії минув термін позовної давності. Пропуск строку позовної давності позбавляє підприємства права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків, невиконанням неналежним виконанням зобов'язання та умов договору сплачені належні суми платежів за договором). В порушення вимог п.5 П(С)БО 10 позивачем не проведено списання по бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув та претензійно-позовна робота, щодо стягнення якої не проводилася. Зазначене порушення відображено в пункті 2 оскаржуваної Вимоги. Також ревізією встановлено, що внаслідок порушень позивачем вимог п.п.3.1.10.8, 4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996, КП ДОР «Аульський водовід» допущене завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 грн., чим завдано збитків обласному бюджету. Зазначене порушення відображене в пункту 3 оскаржуваної Вимоги. Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам підприємства матеріальної допомоги встановлено, що протягом квітня - вересня 2011 року КП ДОР «Аульський водовід»проведено нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення з порушенням умов п.22 Колективного договору, а саме за відсутності у позивача чистого прибутку. Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам підприємства надбавки за роботу у шкідливих умовах праці встановлено, що водіям автомобілів ГАЗ-3307, УАЗ-2206, ЗІЛ-131 (фургон) та оператору котельної безпідставно проводились нарахування та виплата зазначеної надбавки. Зазначене порушення відображене в пункту 4 оскаржуваної Вимоги. Встановлення відповідачем факту зайво виплачених матеріальної допомоги на оздоровлення та надбавки за роботу у шкідливих умовах праці слугувало підставо для висновку про зайво нараховані та сплачені внески до державних цільових фондів з означених сум, що відображено в пункті 5 оскаржуваної Вимоги.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеної на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст. 526, 612, 625, ЦК України, ст. 230, п.5 ст.231 ГК України внаслідок проведення списання дебіторської заборгованості на суму 2 323 431,71 грн., щодо якої минув термін позовної давності, без проведення претензійно-позовної роботи. Судовим розглядом справи, як і проведеної ревізією, встановлено, що дебіторська заборгованість в розмірі 2 323 431,74 грн. відображена позивачем в бухгалтерському обліку за відносинами з Дніпродзержинським водопровідно-каналізаційним управлінням КП ДОР «Аульський водовід», якому позивачем за атом передачі була передана питна вода на транспортування в обсязі 179 299 м.3. Як вбачається з матеріалів справи означене управління створено відповідно до рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 27.11.08 №495-17/4 як відокремлений структурний підрозділ позивача. Суд відмічає, що відповідно до ст.64 ГК України відокремлені підрозділи підприємств не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Так і Дніпродзержинське ВКУ КП ДОР «Аульський»діє на підставі відповідного Положення, затвердженого наказом генерального директора позивача та погодженого заступником голови Дніпропетровської обласної ради (том 1 а.с.148), та не має статус юридичної особи. Зі змісту положень ст.526, 612, 625 ЦК України та ст.230 та 231 ГК вбачається, що ними врегульовані відносини між учасниками відносин у сфері господарювання, до яких, з огляду на положення ст.2 ГК України, відносяться фізичні та юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Таким чином, не маючи статусу юридичної особи, Дніпродзержинське ВКУ КП ДОР «Аульський»не може виступати самостійним учасником господарських відносин, до якого відповідно до ст. 230 та ст.231 можуть бути застосовані штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Не може бути зазначене управління і стороною за позовом позивача про стягнення заборгованості, адже відповідного до ст. 21 ГПК України стороною в судовому процесі, тобто як позивачами такі і відповідачами, можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 ЦПК України, тобто юридичні особи. Стосовно порушення позивачем Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою КМУ від 26.11.08 №1040, суд звертає увагу, що згадане положення регулює питання діяльності юридичної служби міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих держадміністрацій, а також державного підприємства, установи та організації, до яких позивач не відноситься, а тому не зобов'язаний дотримуватись його вимог. Крім того, зважаючи, що спірна сума в розмірі 2 323 431,74 грн. виникла за відносинами головного підприємства зі своїм підрозділом, суд зазначає, що такі операції мають характер внутрішньогосподарських, які відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291. За змістом означеної Інструкції облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс: за взаємним відпуском матеріальних цінностей; за реалізацією продукції, робіт, послуг; за передачею витрат загальноуправлінської діяльності; за виплатою заробітної плати працівникам цих господарств та іншими видами розрахунків ведеться на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Віднесення такої дебіторської заборгованості на субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»не відповідає характеру здійсненої операції, що мало бути враховано відповідачем під час проведення ревізії та складання акту.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем вимог п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»непроведенням списання дебіторської заборгованості в розмірі 2 323 431,71 грн., не приймається судом до уваги. По-перше, вказаний пункт нормативного акту не зобов'язує суб'єктів списувати дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, а констатує, за яких умов дебіторська заборгованість визнається активом, а по-друге, як вбачається з акту ревізії та спірної вимоги, відповідачем встановлений факт списання позивачем суми в розмірі 2 323 431,71 грн.

Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для висновку, що позивачем порушені вимоги ст.ст. 526, 612, 625, ЦК України та ст. 230, п.5 ст.231 ГК України списанням дебіторської заборгованості на суму 2 323 431,71 грн., щодо якої минув термін позовної давності, без проведення претензійно-позовної роботи, отже, вимоги пункту 2 оскаржуваного акту індивідуальної дії відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.п.3.1.10.8, 4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996, внаслідок чого позивачем допущене завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 грн., чим завдано збитків обласному бюджету.

Наведені порушення ставляться позивачу за результатами його взаємовідносин з ТОВ «Інвестбудпроект». Так, між позивачем та ТОВ «Інвестбудпроект»укладений Договір підряду від 27.04.11 №27/04/11-п, предметом якого є виконання останнім роботи з «Комунального ремонту м'якого покриття». За результатами роботи сторонам складена Довідка про вартість виконаних робіт /затрати та Акти прийняття виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.8-33). За змістом акту ревізії контролюючий орган не погоджується з визначеною вартість виконаних робіт в розмірі 17 592,91 грн.(вартість роботи крану в кількості 56,85 машин-годин), оскільки в ході ревізії не надано інформації щодо роботи крану при виконанні демонтажних робіт, в книзі обліку в'їзду та виїзду стороннього транспорту не зафіксовано рух крану, що є порушенням п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 (далі -Закону №996). Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ст.9 згаданого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язкові реквізити первинних документів визначені в п.2 ст.9 Закону №996. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що книги обліку в'їзду та виїзду стороннього автотранспорту не є первинними документами, позаяк не фіксують зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення тощо. Відсутність запису у відповідній книзі щодо в'їзду на територію позивача крану не може вважатись безумовним свідченням того, що таким краном не виконано роботи в кількості 56,85 машин-годин, за наявністю первинних документів, зокрема підписаного сторонами акту виконаних робіт, та результатів такої роботи, що не спростовано відповідачем. Судомив оглядом акту №2 прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2011р. не встановлено його невідповідності реквізитам, визначеним обов'язковими для первинних документів Законом №996.

Також за змістом акту ревізії контролюючий орган вважає завищеною визначену вартість виконаних ТОВ для позивача робіт в розмірі 563 702,90 грн., яка складається з цін на цеглу керамічну, цемент та руберойд наплавляємий для верхніх та нижніх слоїв, що на його думку є порушенням вимог п.3.1.10.8 ДБН Д.1.1-1-2000, адже у ході ревізії направлено запити підприємствам - виробникам, а саме: ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція», ЗАТ «Дніпропетровський цементний завод»та ТОВ «Завод «Техноніколь», за даним яких ціни є нижчими від ціни наданої ТОВ позивачу. Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке. По-перше, відповідно до вимог п.3.1.10.8 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.00 №174 поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються за даними замовника за найменшою вартістю, яка не повинна перевищувати цін, зареєстрованих в Мінекономіки, а не цін підприємств -виробників. Доказів направлення відповідного запиту до Мінекономіки та отримання відповіді відповідачем -суб'єктом владних повноважень не надано. По-друге, як вбачається з акту та пояснень наданих представником відповідача, запити направлені до підприємств -виробників, до яких контрагент позивача ТОВ «Інвестбудпроект»не відноситься. До того ж закупівля позивачем капітального ремонту м'якого покриття відбувалась шляхом проведення конкурсних торгів, і як вбачається зі завіту про результатами проведення процедур відкритих торгів №1 від 04.05.11 (том 1 а.с.125) саме ТОВ «Інвестбудпроект»була запропонована найнижча ціна.

Також, як вбачається з акту ревізії відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.4.2.1.2 ДБН Д-1.1.-1-2000, що призвело до завищення позивачем вартості робіт на загальну суму 136 639,25 грн. Означений висновок зроблений відповідачем на підставі отриманої інформації від управлінь пенсійного фонду. Отримана інформація зводиться до того, що фактично у 2011 рік ПП «Промислове будівництво»сплачено єдиний внесок на суму 3 032,64 грн., в той час як загальновиробничі витрати на його адресу з боку позивача склали 39 861 грн., а ПП «Таїр-Д»фактично сплачено суму 8 662,32 грн., в той час як загальновиробничі витрати на його адресу з боку позивача склали 85 700 грн. Суд не може погодитись з такими висновкам відповідача з огляду на наступне. Відповідно до п.4.2.1.2 ДБН Д.1.1-1-2000 відрахування на соціальні заходи визначаються виходячи з норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати. Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати: - робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів; - працівників, зазначених у додатку 19. Доказів невірного або помилкового визначення позивачем відрахувань на соціальні заходи за взаємовідносинами з ТОВ «Інвестбудпроект»(в тому числі ПП «Промислове будівництво»та ПП «Таїр-Д») відповідачем в ході ревізії не встановлено та до суду не надано. Факт відрахування підприємствами - платниками єдиного внеску до управлінь пенсійного фонду сум в меншому розмірі, ніж визначено законодавством з огляду на розмір отриманих від позивача сум, свідчить про можливе порушення такими підприємствами вимог закону про сплату єдиного внеску, проте не може бути підставою для висновку щодо завищення позивачем розміру загальновиробничих витрат. Крім того, суд звертає увагу, що положення п.4.2.12 ДБН Д.1.11-1-2000 не ставлять в залежність розмір відрахування на соціальні заходи від фактично сплачених сум єдиного внеску до управлінь пенсійного фонду.

Проведеною ревізією встановлена також різниця вартості виконаних підрядних робіт між актами ф. КБ-2в ТОВ «Інвестбудпроект»і актами ф.КБ-2в субпідрядних організацій на суму 26 200 грн., яка оплачена позивачем на користь ТОВ «ІІнвестбудпроект», у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ «Інвестбудпроект»вимог п.1 ст.9 Закону №996 та завищення вартості виконаних робіт на відповідну суму. Згідно з поясненнями представника позивача сума в розмірі 26 200 грн. сплачена ТОВ «Інвестбудпроект»за виконання останнім функцій контролю за проведеними роботами на підставі п.6.2.2 Договору підряду, тобто виконання функції служби замовника. Суд відмічає, що за змістом положень ДБН Д.1.1-1-2000 витрати на оплату робіт служби замовника можуть бути віднесені до витрат. Посилання відповідача на положення Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.07 №903 є недоречним, адже ТОВ «Інвестбутпроект» не здійснювався технічний нагляд під час будівництва об'єктів архітектури. Спірна сума включена до акту приймання виконаних будівельних робіт, укладеного між позивачем та ТОВ «Інцестбудроект», судом не встановлена невідповідність змісту вказаного акту визначеним Законом №996 обов'язковим реквізитам первинних документів.

Виходячи з викладеного, суд визнає недоведеним відповідачем викладений в акті ревізії висновок щодо порушення позивачем вимог п.п.3.1.10.8, 4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174 , п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та завищення КП ДОР «Аульський водовід»вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 грн. Отже, вимоги пункту 3 оскаржуваного акту індивідуальної дії відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо висновків акту ревізії з приводу порушення КП ДОР «Аульський водовід»вимог п.22 Колективного договору на 2011 рік, п.4 розділу II Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.06 № 136, п.4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, внаслідок чого позивачем зайво нараховані та виплачені матеріальна допомога на оздоровлення та надбавки за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 758 043,31 грн. В обґрунтування наведених висновків відповідачем зазначено, що відповідно до п.22 Колективного договору на 2011 рік виплата матеріальної допомоги виплачується працівникам позивача згідно з Положенням при наявності чистого прибутку, а згідно з п.1.6 Положення про надання матеріальної допомоги працівникам підприємства, всі види матеріальної допомоги виплачуються при наявності фінансових можливостей підприємства. Оскільки за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до Звітів про фінансові результати за І півріччя 2011 року та 9- місяців 2011 року - 14887,0 тис. грн., мається збиток, то виплата позивачем всіх видів матеріальної допомоги у квітні-вересні 2011р. є порушенням п.22 Договору. З цього приводу суд звертає увагу на наступне. Як встановлено в ході розгляду справи сума в розмірі 744 546,61 грн. виплачена позивачем у квітні-вересні 2011р. працівникам в якості матеріальної допомоги на оздоровлення, що визнається сторонами. Зі змісту Колективного договору на 2011р. (том 2 а.с.34) вбачається, що питання виплати такого виду матеріальної допомоги врегульовано п.21, а не п.22. Відповідно до положень п.21 Договору виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не обумовлена наявністю чистого прибутку у підприємства, а залежить від посадового окладу (тарифної ставки) та виплачується 1 раз на рік при черговій відпусті працівника згідно до умов Положення. В положенні п.22 Колективного Договору міститься вичерпний перелік видів матеріальної допомоги, виплата яких залежить від наявності чистого прибутку серед наведеного переліку матеріальна допомога на оздоровлення відсутня. Суд також відмічає, що відповідно до ст. 19 КЗпП контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача щодо підставності виплати спірної суми працівникам, оскільки виплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення були попередньо включені до фонду оплати праці. Включення до фонду оплати праці матеріальної допомоги на оздоровлення відповідає вимогам Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5 (далі - Інструкція). Так, відповідно до п.1.3 згаданої Інструкції фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних і компенсаційних виплат. При цьому, до складу інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться такі виплати, як матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення , у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31) (пп.2.3.3 Інструкції). Матеріальна ж допомог разового характеру, відповідно до п. 3.31 Інструкції, що надається окремим працівникам до фонду оплати праці не включається.

Наданими позивачем матеріалами підтверджений факт включення сум матеріальної допомоги на оздоровлення до фонду оплати праці (а.с.99-103) наслідком чого, зважаючи на п.21 Колективного Договору, виплата працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення є обов'язком позивача, виконання якого не обумовлено наявністю у підприємства чистого прибутку. Фактів виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, вищому за розмір посадового окладу, або більше 1 разу на рік або не у зв'язку із черговою відпусткою працівника відповідачем не встановлено. За викладених обставин виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 744 546,61 грн. є правомірною.

Доводи відповідача щодо незаконного нарахування та виплати надбавки за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 13 496,70 грн. ґрунтуються на тому, що вказана надбавка виплачена водіям автомобілів ГАЗ-3307, УАЗ-2206, ЗІЛ-131(фургон), відомості про які вручну дописані у Картку умов праці №55, в якій виправлено номер робочого місця. З цього приводу суд зважує на наступне. Закон України «Про оплату праці»передбачає, що умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства і згідно з генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Колективним договором на 2011р., укладеним між роботодавцем -позивачем та профспілковим комітетом позивача передбачена виплата надбавки за виконання особливо важливих робіт, за класність водіям, водіям, працюючим на автотранспорті з причепом, водіям за складність, напруженість у роботі. Аналіз положень Колективного договору не дає підстави для висновку, що виплата зазначених видів надбавки можлива за умови включення відповідних даних до Карти умов праці, не визначена така Карта і обов'язковим документом для виплати означеної надбавки.

Посилання відповідача на Порядок проведення атестацій робочих місць за умовами права, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 №442, не приймається судом до уваги, адже наведений нормативний акт не врегульовує порядок виплати підприємствами надбавок, а оформлені за правилами згаданого Порядку результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обгрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих, що не є предметом спірних правовідносин.

Між тим, суд відмічає, що оглядом Карт умов праці (а.с.169-180) встановлена наявність написів вручну, зокрема, стосовно робочих місць та марок автомобілів, що не є тотожнім виправленню помилок, яке, відповідно до п.4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, повинно бути обумовлено надписом «виправлено»та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Таким чином, дослідивши зміст Колективного договору, Переліку робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсації (а.с.154-168), Карт умов праці, судом не виявлено підстав для висновку, що нарахування і виплати спірних сум надбавок здійснені позивачем неправомірно. Отже положення пункту 4 спірної вимоги не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та надбавка за роботу у шкідливих умовах праці, виплачені правомірно, розрахунки позивача з відвідними цільовими фондами в розмірі 287 071 грн. здійснені позивачем відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР, а тому коригуванню, як визначено пунктом 5 Вимоги, не підлягають. Отже, вимоги пунктів 4 та 5 оскаржуваного акту індивідуальної дії відповідача також є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки в ході судового розгляду відповідачем -суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірності мотивів винесення спірної Вимоги за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті від 04.04.12 306-21/52 судження фінансової інспекції не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами, то поданий позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати противоправними наступні пункти вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 24.04.12 №04-06-05-15/5011:

- пункт 2, відповідно до якого ревізією встановлено, що у порушення вимог ст.ст. 526, 612, 625, Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ, ст. 230, п.5 ст.231 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ КП ДОР «Аульський водовід» без проведення претензійно-позовної роботи проведено списання дебіторської заборгованості на суму 2 323 431,71 грн., щодо якої минув термін позовної давності, у зв'язку з чим Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» зобов'язано відшкодувати суму завданих збитків, у тому числі шляхом стягнення з винної особи у порядку та розмірах, передбачених Кодексом законів про працю України;

- пункт 3, відповідно до якого ревізією встановлено, що внаслідок порушень вимог п.п.3.1.10.8, 4 «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 із змінами та доповненнями, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, КП ДОР «Аульський водовід» допущене завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 грн., чим завдано збитків обласному бюджету, у зв'язку з чим Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» зобов'язано відшкодувати завищену вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму шляхом перерахування вищезазначеної суми до обласного бюджету на реєстраційний рахунок № 31412535700001 у ГУДКСУ в Дніпропетровській області, ОКПО 37988155, код платежу 21080500 «Інші надходження», з послідуючим проведенням претензійно-позовної роботи з підрядником ТОВ «Інвестбудпроект»;

- пункт 4, відповідно до якого ревізією встановлено, що КП ДОР «Аульський водовід», у порушення вимог п.22 Колективного договору на 2011 рік, п.4 розділу II Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 № 136, п.4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підприємством зайво нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та надбавку за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 758 043,31 грн., у зв'язку з чим, Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» зобов'язано відшкодувати зайво виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та надбавку за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 758 043,31 грн. шляхом утримання коштів відповідно до поданих заяв працівників, які їх отримали, або стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів, суму завданих збитків, у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УІІ;

- пункт 5, відповідно до якого Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» зобов'язано відкоригувати розрахунки з відповідними цільовими фондами по незаконно виплаченій матеріальній допомозі на оздоровлення та надбавці за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 287 071,0 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (код ЄДРПОУ - 34621490) витрати по сплаті судового збору в сумі 40 грн. (сорок гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 22.06.12.

Суддя А.О. Коренев