Постанова № 24953678, 07.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1153/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Красуна В.В.,

представника відповідача Ольховик Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Спільного українсько-ізраїльського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кейсар» до Ягодинської митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-ізраїльське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кейсар» (далі - СП ТзОВ «Кейсар») звернулося з адміністративним позовом до Ягодинської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2012 року № 55, № 56.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами.

20.02.2012 року Ягодинською митницею складено акт № н/0007/12/205000009/ 32692528 невиїзної документальної перевірки стану дотримання СП ТзОВ «Кейсар» вимог законодавства України з питань митної справи. З акту вбачається, що з 16.01.2012 року по 20.02.2012 року Ягодинською митницею була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи СП ТзОВ «Кейсар» в частині перевірки правильності визначення митної вартості товарів «поліровані сляби з штучного каменю» за ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року, № 201010004/9/005140 від 17.06.2009 року, № 201010004/9/007497 від 31.08.2009 року, № 201010004/9/011436 від 02.12.2009 року, № 201010001/2010/102259 від 04.03.2010 року, № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року, № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року, № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року, № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року, № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року. 01.03.2012 року СП ТзОВ «Кейсар» подано заперечення на акт від 20.02.2012 року, відповідь на які не надходила.

15.03.2012 року Ягодинською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення № 55 та № 56, які отримані позивачем 21.03.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 55 СП ТзОВ «Кейсар» визначено податкове зобов'язання в сумі 114561,99 грн. з них: 93606,83 грн. - основний платіж - мито на товари, що ввозяться на територію України; 20955,16 грн. - штрафні санкції. Податковим повідомленням-рішенням № 56 СП ТзОВ «Кейсар» визначено податкове зобов'язання в сумі 488020,45 грн. з них: 398715,71 грн. - основний платіж - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності; 89304,74 грн. - штрафні санкції. Всього за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач визначив грошове зобов'язання СП ТзОВ «Кейсар» на загальну суму 602582,44 грн.

СП ТзОВ «Кейсар» не погоджується з такими податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема, з таких підстав.

Серед інших напрямків, СП ТзОВ «Кейсар» здійснює зовнішньоекономічну діяльність. В межах цієї діяльності 27.01.2004 року між СП ТзОВ «Кейсар» (покупець, Україна) та фірмою «CaesarStone» (продавець, Ізраїль) укладено контракт № 4/1 купівлі-продажу продукції - мармурові плити, згідно специфікації (п. п. 1.1 Контракту), протягом 2004-2007 років на загальну суму 650000,00 євро. 28.04.2004 року між сторонами укладено доповнення № 1 до контракту, яким уточнено предмет контракту, а саме: мармурові плити, плити з композитного каменю, керамічна плитка, рекламна продукція, згідно специфікації. 01.03.2005 року між сторонами укладено доповнення № 2 до контракту, яким внесено зміни в реквізити сторін. 20.12.2007 року укладено доповнення № 3 до контракту, яким продовжено строк дії контракту до 31.12.2010 року. 20.12.2010 р. укладено доповнення № 4 до контракту, яким продовжено його дію до 31.12.2015 року.

Протягом 2004-2011 років на виконання умов контракту № 4/1 продавець (фірма «CaesarStone») поставляв, а покупець (СП ТзОВ «Кейсар») отримував та оплачував товар згідно виставлених покупцем рахунків (інвойсів). В числі інших поставок, протягом 2009-2011 років згідно умов контракту № 4/1 фірма «CaesarStone» здійснювала поставки полірованих слябів з штучного каменю, стендів для реклами зразків сляб з штучного каменю, рекламної продукції. Оплата товару здійснювалась в євро в тій сумі, яка зазначалась продавцем у інвойсах в безготівковій формі шляхом перерахунку, що підтверджується банківськими відмітками на Контракті № 4/1. Товар надходив морським шляхом з порту м. Хайфа, Ізраїль, в порт м. Одеса, Україна, звідки доставлявся для здійснення митного оформлення на Волинську та Ягодинську митниці.

Декларування та митне оформлення товару здійснювалось професійними декларантами ПФ «Еліт-Брок» згідно договору-доручення № 142/05 укладеного 04.01.2005 року між СП ТзОВ «Кейсар» та ПФ «Еліт-Брок» на підставі тих документів, які надішли разом з товаром за відповідними ВМД.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевірка проведена відповідачем з порушенням Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 року.

Крім того, документи, на підставі яких проводилась перевірка, не можуть свідчити про неправильність визначення митної вартості товарів та про недостовірність задекларованих умов поставки. Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача про неправильність визначення митної вартості товарів стали документи, надіслані до Ягодинської митниці листом ДМСУ від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784. Проте, позивач вважає, що ці документи не можуть свідчити про неправильність визначення митної вартості товарів, оформлених за ВМД № 201010005/9/002517, № 201010004/9/005140, № 201010004/9/007497, № 201010004/9/011436, № 201010001/2010/102259, № 201010001/2010/105651, № 201010001/2010/108044, № 201010001/2010/110202, № 205070001/2010/001954, № 205070001/2011/003885.

Зокрема, умови обміну інформацією між Україною та Державою Ізраїль у митних питаннях визначені Угодою між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 25.11.1996 року, яка набрала чинності 06.08.1997 року. Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що митний орган однієї Договірної Сторони надає митному органу іншої Договірної Сторони саме завірені копії документів. Ті документи, які додані до супровідного листа ДМСУ від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784 від «митних органів Держави Ізраїль» є в будь-якому випадку копіями. При цьому, на цих копіях відсутні будь-які ознаки їх завірення тим органом Ізраїлю, який їх надіслав ДМСУ, тобто - це є незавірені копії.

Крім того, СП ТзОВ «Кейсар» не порушено вимог статей 259, 267 Митного кодексу України (МК України), «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 190 Податкового кодексу України (ПК України) та Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Позивач вказує також на те, що при визначенні митної вартості товарів за ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року (товар № 3), № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року (товар № 1), № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року (весь товар), № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року (весь товар), № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року (товар № 1), № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року (весь товар) інвойси, щодо яких у відповідача виникли сумніви стосовно об'єктивності вартості товару, фактично не були взяті до уваги, адже митна вартість товару в даному випадку визначалась за шостим методом на підставі, зокрема, цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому в графі «Для відміток митного органу» в кожній з ВМД стоїть штамп митного органу «Митну вартість визнано». Це свідчить, що митний орган погодився з тією митною вартістю товарів, яка визначена на підставі його власної цінової інформації. Тому, в даному випадку, немає жодного значення те, які відомості щодо вартості товару надійшли до Ягодинської митниці з Ізраїлю, і відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправильність визначення митної вартості товарів за вищенаведеними ВМД.

З вищенаведеного слідує, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 55, № 56 від 15.03.2012 року: по-перше, діяв не на підставі, а всупереч закону (відповідачем порушено вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 ПК України, підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»); по-друге, оскаржувані рішення прийняв необґрунтовано, без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень (виключно на підставі неправомочних копій документів та з порушенням порядку проведення перевірки).

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці від 15.03.2012 року № 55, № 56.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 28.04.2012 року № 9/15-3112 (т. 2, а. с. 79-84) відповідач адміністративний позов не визнав з таких підстав.

На підставі наказу Ягодинської митниці від 03.01.2012 року № 3 «Про проведення невиїзної документальної перевірки СП ТзОВ «Кейсар» Ягодинською митницею з 16.01.2012 року по 20.02.2012 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи СП ТзОВ «Кейсар».

Листом ДМСУ від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784 на Ягодинську митницю надійшли документи з податкової служби Ізраїлю. Під час опрацювання вищевказаних відповідей було проведено порівняння документів, надісланих з митних органів іноземних держав та документів, які стали підставою для митного оформлення на Ягодинській митниці. В результаті проведеного аналізу та порівняння товаросупровідних документів встановлено, що вартість товарів в інвойсах, поданих до митного оформлення на Ягодинській митниці, занижена більш як в два рази. Недостовірність заявлених під час митного оформлення даних вплинула на рівень оподаткування товару, що підлягав перевірці.

В ході проведення перевірки встановлено, що Ягодинською митницею здійснювалося митне оформлення за ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року, № 201010004/9/005140 від 17.06.2009 року, № 201010004/9/007497 від 31.08.2009 року, № 201010004/9/011436 від 02.12.2009 року, № 201010001/2010/102259 від 04.03.2010 року, № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року, № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року, № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року, № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року, № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року товару «поліровані сляби з штучного каменю» в режимі імпорту. Згідно наявних документів, що були підставою для митного оформлення товару, його продавцем виступала фірма «CaesarStone» (Ізраїль).

Податковою службою Держави Ізраїль повідомлено про результати розслідування, проведеного стосовно законності експорту товару «поліровані сляби з штучного каменю» до СП ТзОВ «Кейсар», та зазначено, що декларація № 110147154 суттєво відрізняється від декларації, знайденої у митному архіві податкової служби Ізраїлю та у експортера. Аналіз співставлення даних, отриманих у відповідях з митних органів іноземних держав, надає можливість ідентифікувати товар та встановити, що при митному оформленні його вартісні показники були задекларовані недостовірно. В ході перевірки встановлено, що при митному оформленні СП ТзОВ «Кейсар» було надано недостовірні відомості щодо вартості товарів. Аналіз документів, отриманих від податкової служби Ізраїлю, свідчить про те, що вартість товару є значно вищою ніж та, що була задекларована при митному оформленні. Відтак, в ході проведення перевірки розраховано суму заниження податкових зобов'язань, які виникли в результаті неправильного визначення митної вартості товарів, у розмірі 492322,54 грн., в т. ч., мито - 93606,83 грн., ПДВ - 398715,71 грн.

Крім того, відповідач також заперечує твердження позивача про порушення порядку проведення перевірки, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що наказом Ягодинської митниці від 03.01.2012 року № 3 «Про проведення невиїзної документальної перевірки СП ТзОВ «Кейсар» було створено робочу групу по проведенню невиїзної документальної перевірки позивача в частині перевірки правильності визначення митної вартості товарів, оформлених згідно з ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року, № 201010004/9/005140 від 17.06.2009 року, № 201010004/9/007497 від 31.08.2009 року, № 201010004/9/011436 від 02.12.2009 року, № 201010001/2010/102259 від 04.03.2010 року, № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року, № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року, № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року, № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року, № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року (т. 2, а. с. 85-86).

За результатами проведеної перевірки на підставі наказу Ягодинської митниці від 03.01.2012 року № 3, зі змінами, внесеними наказами від 27.01.2012 року № 56, від 10.02.2012 року № 81, від 10.02.2012 року № 83, від 14.02.2012 року № 98 (т. 2, а. с. 87-91) було складено акт № н/0007/12/205000009/ 32692528 від 20.02.2012 року невиїзної документальної перевірки стану дотримання СП ТзОВ «Кейсар» вимог законодавства України з питань митної справи (т. 1, а. с. 38-45).

В ході перевірки було встановлено, що Ягодинською митницею здійснювалося митне оформлення за ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року, № 201010004/9/005140 від 17.06.2009 року, № 201010004/9/007497 від 31.08.2009 року, № 201010004/9/011436 від 02.12.2009 року, № 201010001/2010/102259 від 04.03.2010 року, № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року, № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року, № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року, № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року, № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року товару «поліровані сляби з штучного каменю» в режимі імпорту. Згідно наявних документів, що були підставою для митного оформлення товару, його продавцем виступала фірма «CaesarStone» (Ізраїль). Зазначений товар ввозився на митну територію України позивачем згідно з укладеним зовнішньоекономічним контрактом від 27.01.2004 року.

Податковою службою Держави Ізраїль повідомлено про результати розслідування, проведеного стосовно законності експорту товару «поліровані сляби з штучного каменю» до СП ТзОВ «Кейсар», та зазначено, що декларація № 110147154 суттєво відрізняється від декларації, знайденої у митному архіві податкової служби Ізраїлю та у експортера. Аналіз співставлення даних, отриманих у відповідях з митних органів іноземних держав, надає можливість ідентифікувати товар та встановити, що при митному оформленні його вартісні показники були задекларовані недостовірно. В ході перевірки встановлено, що при митному оформленні СП ТзОВ «Кейсар» було надано недостовірні відомості щодо вартості товарів. Аналіз документів, отриманих від податкової служби Ізраїлю, свідчить про те, що вартість товару є значно вищою ніж та, що була задекларована при митному оформленні. В ході проведення перевірки встановлено факти недостовірного декларування вартісних показників товару, прийнято рішення про те, що під час митного оформлення митну вартість товару визначено неправильно.

На підставі акту перевірки № н/0007/12/205000009/ 32692528 від 20.02.2012 року відповідачем прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- № 55 від 15.03.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 020) на загальну суму 114561,99 грн. (за основним платежем - 93606,83 грн., за штрафними санкціями - 20955,16 грн.) (т. 1, а. с.58-60);

- № 56 від 15.03.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 028) на загальну суму 488020,45 грн. (за основним платежем - 398715,71 грн., за штрафними санкціями - 89304,74 грн.) (т. 1, а. с. 55-57).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.03.2012 року № 55, № 56, з огляду на таке.

Згідно із статтею 69 МК України від 11.07.2002 року № 92-IV (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (з наступними змінами та доповненнями), предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи.

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України.

На думку суду, у відповідача були правові підстави для проведення невиїзної документальної перевірки позивача, оскільки статтею 69 МК України визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

При цьому, судом не встановлено порушення відповідачем Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71, щодо повідомлення платника податків про початок перевірки.

Разом з тим, як слідує із акту перевірки, при її проведенні були використані матеріали, надані податковою службою Ізраїлю, та надіслані на адресу Ягодинської митниці листом ДМСУ від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784 (т. 1, а. с. 192-249, т. 2, а. с. 1-55). Копії вказаних матеріалів приєднані до справи, а в ході судового розгляду справи судом були досліджено оригінал листа ДМСУ від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784 з додатками.

На думку суду, копії таких документів (зокрема, декларацій та інвойсів) не є належними доказами, оскільки в порушення Угоди між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 25.11.1996 року, яка набрала чинності 06.08.1997 року, належним чином не завірені, в зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні справи. Відповідачем не доведено, що зазначені копії документів належним чином завірені згідно з встановленим у Державі Ізраїль порядком.

Відтак, відповідачем не доведено, що вартість товару «поліровані сляби з штучного каменю», який ввозився позивачем згідно з укладеним контрактом № 4/І від 27.01.2004 року з додатками (т. 1, а. с. 75-85) в режимі імпорту за ВМД № 201010005/9/002517 від 31.03.2009 року, № 201010004/9/005140 від 17.06.2009 року, № 201010004/9/007497 від 31.08.2009 року, № 201010004/9/011436 від 02.12.2009 року, № 201010001/2010/102259 від 04.03.2010 року, № 201010001/2010/105651 від 13.05.2010 року, № 201010001/2010/108044 від 13.07.2010 року, № 201010001/2010/110202 від 13.09.2010 року, № 205070001/2010/001954 від 09.12.2010 року, № 205070001/2011/003885 від 05.03.2011 року (т. 1, а. с. 86-184), була визначена неправильно.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що оплата товару здійснювалась в євро саме в тій сумі, яка зазначалась продавцем (фірма «CaesarStone») у інвойсах, поданих позивачем до митного оформлення, в безготівковій формі шляхом перерахунку, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2, а. с. 198-206). Крім того, як слідує із звіту ПП Аудиторська фірма «Перспектива-аудит» від 28.05.2012 року, аудитор підтверджує заборгованість між СП ТзОВ «Кейсар» та фірмою «CaesarStone» (Ізраїль) по контракту № 4/І від 27.01.2004 року в сумі 2793 євро (т. 2, а. с. 207-209).

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов з наведених вище підстав підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3291,61 грн., сплачений згідно з квитанцією від 29.03.2012 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці від 15 березня 2012 року № 55, № 56.

Присудити з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-ізраїльського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кейсар» судовий збір в розмірі 3291 гривня 61 копійка (три тисячі двісті дев'яносто одна гривня шістдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх