Постанова № 24953575, 25.06.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2412/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ :

28.05.2012 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор звернувся у суд в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (далі - УПФ Українив в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1744,80 грн. за період з липня по грудень 2010 року.

Оскільки сума позову ґрунтується на рішенні позивача щодо якого завершився встановлений строк оскарження, судом в порядку ст. 183-2 КАС України при розгляді даної справи застосоване скорочене провадження, яке було відкрите ухвалою від 01.06.2012 року.

На виконання вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія вказаної ухвали надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Одночасно йому було запропоновано у 10-денний строк з дня одержання ухвали подати заперечення проти позову, яким він не скористався, хоча і заяви про визнання позову через канцелярію суду не подав.

З огляду на викладене суд вважає можливим розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обставини, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких мотивів.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в УПФ України в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі за № 0299030730/02293, до 01.01.2011 року була платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.

За період з липня по грудень 2010 року відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1744,80 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-VI встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статтею 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п.5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно із ст. 20 Закону № 1058-VІ обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Судом встановлено, що протягом липня-грудня 2010 року ФОП ОСОБА_1, будучи зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, сплату страхових внесків у розмірах, передбачених Законом, не проводила, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 1744,80 грн., що складається з суми мінімального страхового внеску та відсотку від фіксованого податку, який перераховується до Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідачу направлялися вимоги про сплату боргу, а саме за № Ф 722 від 09.12.2010 року про сплату боргу, що утворився за ІІІ квартал 2010 року в сумі 860,46 грн., та за № Ф 55 від 01.02.2011 року про сплату боргу за VI квартал 2010 року в сумі 884,34 грн., які у встановленому законом порядку ним оскаржені не були. Належність направлення вимог та їх вручення підтверджується наявними у справі копіями поштових листів з рекомендованими повідомленнями про вручення (а.с. 7-8).

Відповідно до абзацу 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 163, 183-2, 254, 256 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (24000 Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. 3-тя Гвардійська, 19, р/р 25607323390103 у філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня отримання її копії. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Сало Павло Ігорович