Постанова № 24952943, 18.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1684/2012

15 год. 38 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання -Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача -Кириченка М. О., Лук'янова Л. А.,

відповідача -Павленко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" подало позов, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12 січня 2012 року № 0000000027, яким збільшено суму грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на прибуток на загальну суму 78 278 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12 січня 2012 року № 0000000028, яким збільшено суму грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на додану вартість на загальну суму 85 085 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" бітуму дорожнього були реальні та підтверджені відповідними первинними документами; вказане товариство на момент здійснення операцій було платником податку на додану вартість та мало право виписувати податкові накладні; чинним законодавством на сторону у господарських відносинах не покладено обов'язку перевірки законності діяльності його контрагента; при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватись повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; чинне законодавство не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи, а тому порушення такою особою законодавства не може бути підставою для настання негативних наслідків для іншої особи; встановлені податковим органом деякі недоліки в оформленні окремих документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності з наявністю юридичних та фінансових документів, не є доказом безтоварності господарських відносин позивача з його контрагентом.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для відображення господарських операцій в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарські операції повинні фактично відбутися.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, відповідно до пункту 11 яких, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В товарно-транспортних накладних, які були надані під час перевірки, не зазначено адреси пунктів завантаження бітуму, не вказано номер подорожнього листа.

Відповідно до пунктів 2, 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 № 99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. ПАТ "Черкаський асфальтобетонний завод" не надано довіреності, які б підтверджували реальність отримування товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Еверестгруп". В журналі реєстрації довіреностей відсутні записи на видачу таких довіреностей.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 03327552, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 17.06.1994р., та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 21.03.2011р. № 100328490, виданого державною податковою інспекцією у місті Черкаси.

Судом встановлено, що з 06.12.2011 по 09.12.2011 року посадовою особою державної податкової інспекції у місті Черкаси, правонаступником якої є державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, проведена позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод " з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" за серпень 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт № 2742/23-2/03327552 від 16.12.2011 року, в якому встановлені порушення пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого публічним акціонерним товариством "Черкаський асфальтобетонний завод" занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на суму 78 278 грн., а також порушення ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого публічним акціонерним товариством "Черкаський асфальтобетонний завод" занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 68 068 грн.

На підставі вказаного акту державною податковою інспекцією у місті Черкаси винесені податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року:

- № 0000000027 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на прибуток на суму 78 278 грн. основного платежу;

- № 0000000028 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на додану вартість в розмірі 85 085 грн., в тому числі 68 068 грн. основного платежу та 17 017 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями -рішеннями, публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, подало до державної податкової служби у Черкаській області скаргу.

27.03.2012р. на адресу публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" надіслано рішення державної податкової служби у Черкаській області від 20.03.2012р. № 4401 про результати розгляду скарги, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

07.05.2012р. від Державної податкової служби України на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги від 24.04.2012р. № 7320/6/10-2115. Зазначеним рішенням державна податкова служба України залишила скаргу позивача без задоволення.

При перевірці позивача в акті перевірки відповідач посилається на акт позапланової документальної перевірки ТОВ "Еверестгруп" від 17.11.11р. № 12810/7/23-114 Кременчуцької ОДПІ, яким не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ " Еверестгруп", а останнім не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують походження товару та його транспортування.

Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, останнім були надані установчі документи товариства, юридичні та первинні документи (в тому числі належним чином оформлені податкові накладні), що стало підставою, відповідно до вимог Податкового кодексу України декларування валових витрат в сумі 340 338 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 68 068 грн. за серпень 2011 року.

Як свідчать матеріали перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп", останнє було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності в установленому законом порядку та одержало свідоцтво платника податку на додану вартість. Відомості про скасування державної реєстрації вказаного підприємства відсутні.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація особи, як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

З наведених норм права випливає, що свідоцтво платника податків на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" вважається дійсним щодо операцій з оподаткування в період ІІ- ІІІ кварталів 2011 року.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" які виникли внаслідок проведення документальної перевірки вказаного товариства Кременчуцькою ОДПІ, за наслідками якої був складений акт від 07.11.2011 р. № 12810/7/23-114.

В посиланні на вказаний документ відповідач вказує про те, що в ході перевірки не було знайдено підтвердження документами первісного бухгалтерського обліку реальності операції, що відбулися між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп". Зокрема документами про походження, придбання бітуму та документами на його транспортування.

Чинним законодавством на сторону у господарських відносинах не покладено обов'язку перевірки законності діяльності його контрагента, публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" витребувало у товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" документи, на підставі яких вказане товариство придбало бітум в кількості, що в послідуючому було поставлено позивачу.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Необхідність встановлення дійсності надання послуг обумовлена тим, що за змістом норм Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування, що передбачає реальну наявність предмета продажу (товар, роботу, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Як вбачається з акту перевірки відповідач виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" повинно одержати бітум від виробника - контрагента ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", яка видала сертифікат відповідності та паспорт на партію бітуму, однак у зв'язку з встановленням відсутності вказаного товариства в списку контрагентів "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", був зроблений висновок про відсутність підтвердження походження бітуму.

Приймаючи до уваги, що допущення помилок при документальному оформленні реальної господарської операції не позбавляє сторони права на їх усунення, позивач одержав від контрагентів необхідні належним чином дооформлені документи про перевезення бітуму та належні паспорти на виготовлення бітуму.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 вказаної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом першим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 139 Податкового кодексу країни передбачено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Такими, зокрема, є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а також витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено контролюючим органом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований, як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товару та послуг.

Актом перевірки не встановлено порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат сум, що підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, а також при наявності документів, що свідчать про фактичні товарні відносини, в податкового органу відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит та віднесення сплачених і поставку коштів до складу валових витрат.

Необхідність встановлення дійсності товарних операцій обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного закону право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно зі ст.ст. 198-200 Податкового кодексу України, що передбачає реальну наявність предмета продажу (товар, роботу, послуги).

Встановлені відповідачем деякі недоліки при оформленні окремих документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності з наявністю юридичних та фінансових документів, не є доказом безтоварності господарсько-фінансових відносин з ТOB "Еверестгруп", однозначно відображають реальність та сутність господарських операцій, що відбулися.

Також суд зазначає, що в акті перевірки TOB "Еверестгруп" від 07.11.2011 відсутнє твердження про те, що Позивач не встановлений як покупець продукції вказаного підприємства. Також відсутнє твердження про те, що за результатами перевірки контрагента не встановлено придбання чи діяльність з виробництва товару TOB "Еверестгруп", який був предметом за договором про постачання нафтопродуктів від 22.07.2011 року № ЧС 2207, в тому числі бітуму дорожнього.

Окрім того, суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12 січня 2012 року № 0000000027 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на прибуток в розмірі 78 278 грн. основного платежу.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12 січня 2012 року № 0000000028 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" по податку на додану вартість в розмірі 85 085 грн., в тому числі 68 068 грн. основного платежу та 17 017 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" (18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ідентифікаційний код 03327552) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк