Постанова № 24952942, 21.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року Справа № 2а/2370/2002/2012

09 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю,

третя особа -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи -ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

08 червня 2012 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі-позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним рішення про відмову в державній реєстрації прав від 20.01.2012 Я0071рю, прийняте реєстратором комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»(далі-відповідач) та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності позивача на трикімнатну квартиру № 204, яка знаходиться в будинку № 12 по вулиці Гайдара в місті Черкаси, загальною площею 66, 2 м.кв. житловою площею 38, 0 м.кв., на підставі свідоцтва виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 16 грудня 2011 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4562.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувшись з заявою до відповідача з метою реєстрації права власності на квартиру відповідач рішенням 20.01.2012 з № Я0071рю відмовив позивачу у реєстрації права власності з тих підстав, що відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Зазначена у рішенні відповідача підстава для відмови в реєстрації права власності, на думку позивача, не узгоджується із переліком тих підстав, які визначені у статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка становить вичерпний перелік підстав, з яких у державній реєстрації прав може бути відмовлено.

Позивач вважає дії відповідача, що полягають у прийнятті рішення про відмову в державній реєстрації прав від 20.01.2012 №Я0071рю, незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позивача у повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа позовних вимог не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні із підстав, зазначених у письмовому запереченні, у яких зауважено, що відповідно до вимог пункту 3.5. Тимчасового положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за № 7/5 «Про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно», реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Вислухавши доводи представників сторін, третьої особи та дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу Соснівської державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції Сменюка Р.С. від 09.12.2011 року, з якої вбачається, що описане та арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу від 06.12.2011 року, позивачу передано в рахунок погашення боргу майно, а саме: трикімнатну квартиру № 204, яка знаходиться в будинку № 12 по вулиці Гайдара в місті Черкаси, загальною площею 66, 2 м.кв. житловою площею 38, 0 м.кв. Вказане майно передано позивачу в рахунок погашення боргу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалось на реалізацію на публічних торгах -310 657 грн. 00 коп.

Частиною 9 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV від 21.04.1999 року передбачено, що майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 16.12.2011 року позивачу було видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №4562, в якому зазначено, що позивачу належить на праві власності майно, що складається з трикімнатної квартири № 204, яка знаходиться в будинку № 12 по вулиці Гайдара в місті Черкаси, загальною площею 66, 2 м.кв. житловою площею 38, 0 м.кв.

Статтею 72 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 року передбачено, що придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири). Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (квартири) видається стягувачеві. Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна. Свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видаються на підставі акта про продаж будинку (квартири) з прилюдних торгів чи акта про те, що будинок (квартира) залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися. Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються на підставі акта про придбання нерухомого майна або реалізацію предмета іпотеки.

18.01.2012 року позивач звернувся з заявою до відповідача з метою реєстрації права власності на трикімнатну квартиру № 204, яка знаходиться в будинку № 12 по вулиці Гайдара в місті Черкаси, загальною площею 66, 2 м.кв. житловою площею 38, 0 м.кв.

Рішенням відповідача від 20.01.2012 року за № Я0071рю позивачу відмовлено у реєстрації права власності з тих підстав, що відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.01.2003 року за реєстраційним № 66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. У відповідності з додатком 1 до цього Положення, яким визначені правовстановлюючі документи на нерухоме майно на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності за суб'єктами.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1.4 Положення, поняття державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачає собою внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№1952-ІV від 01.07.2004 року, визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. У статті 19 цього Закону, визначено перелік документів необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили також визначено як підставу для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмеження цих прав.

Цим Законом встановлено повноваження органу державної реєстрації прав провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовити у їх реєстрації.

Відповідно до ст.24 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 року, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З огляду на викладене, суд не може погодитись з висновками відповідача, які зазначені в оскаржуваному рішенні № Я0071рю від 20.01.2012 року про відмову в державній реєстрації прав з підстав того, що відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, право щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився, оскільки вказана у спірному рішенні відповідача підстава для відмови позивачу в реєстрації права власності не узгоджується із переліком тих підстав, які визначені у ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, відповідно до п. 5.11 наказу Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій»прилюдні торги проводяться за заявкою державного виконавця. До вказаної заявки державного виконавця додаються документи, що характеризують об'єкт нерухомості, в тому числі й витяг із Реєстру прав власників на нерухоме майно у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованим у Мін'юсті України 10.07.2001 за N 582/5773.

Таким чином, на етапі підготовки документів по проведенню прилюдних торгів трикімнатної квартири державним виконавцем повинен витребовуватися витяг із Реєстру прав власників на нерухоме майно, в зв'язку з чим відсутня необхідність у витребуванні вказаного витягу нотаріусом ОСОБА_4 під час видачі публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк»свідоцтва про право власності на майно від 16.12.2011 року.

Вказане також підтверджується п. 247 наказу Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», в якому зазначено, що якщо публічні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про придбання такого майна стягувачеві на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

Отже, ніяких додаткових умов, окрім акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися, чинне законодавство України від нотаріусів для видачі відповідного свідоцтва про придбання майна не вимагає.

Окрім того, третя особа в судовому засіданні пояснила, що ним не оскаржувалися дії державного виконавця про передачу майна стягувану (позивачу) в рахунок погашення боргу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення про відмову в державній реєстрації прав від 20.01.2012 року за № Я0071р, прийняте комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».

Зобов'язати комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»вчинити дії відповідно до вимог діючого законодавства України, щодо реєстрації права власності публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», ідентифікаційний код -34001693 на трикімнатну квартиру № 204, яка знаходиться в будинку № 12 по вулиці Гайдара в місті Черкаси, загальною площею 66, 2 м.кв. житловою площею 38, 0 м.кв., на підставі свідоцтва виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 16 грудня 2011 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4562.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»(ідентифікаційний код -34001693) 32 грн.19 коп. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко