Постанова № 24950994, 18.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5721/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012

за участі представника позивача Пустовгар А.О.

представника відповідача Лобатої О.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012р.

Ухвалою від 05 червня 2012 року відповідача у справі замінено його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість складено акт перевірки №89/15-10-23/3-31599557 від 13.02.2012 року. У ньому відображено, що позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціям за липень та лютий 2011 року, податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2011 року та за рішеннями суду про розстрочення податкового боргу від 28.12.2008 року та 07.12.2010 року. На підставі вказаного акту 08.11.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-№0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012р. про застосування штрафних санкцій, яке є предметом оскарження у даній справі.

Позивач вважає, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством - ним проведена камеральна перевірка, у якій можливо використовувати виключно дані поданих платником податків декларацій, у той час як відповідачем фактично використані інші документи.

Також відповідач зазначає, що податкові зобов'язання за вказаними у акті перевірки деклараціями та повідомленням-рішенням розстрочені ухвалами суду в порядку ст. 263 КАС України. На думку позивача зміст цих ухвал визначає строки сплати зазначених у них зобов'язань. Позивач сплачував дані податкові зобов'язання вчасно, до закінчення відповідного місяця, а тому відсутні факти прострочення сплати, що виключає притягнення його до відповідальності. Тому вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає визнанню недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 01.06.2012 (а.с. 66-69). З посиланням на Податковий кодекс України та судову практику зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов'язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань при затримці до 30 календарних днів та при затримці більше 30 календарних днів. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 47 309,15 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо проведення камеральної замість документальної перевірки відповідач вказує, що відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, що затверджена наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 передбачено, що в особових рахунках платників податків підлягають нарахуванню податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником податків. На адресу податкового органу не надходять платіжні доручення, які б підтверджували сплату податкових зобов'язань. У зв'язку з цим контроль та своєчасністю сплати та застосування відповідних штрафних санкцій відбувається з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС). Представник відповідача просив суд з наведених підстав в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство "Вугільна компанія «Краснолиманська" зареєстрований юридична особа виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області 23.11.2001р., код ЄДРПОУ 31599557.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена камеральна перевірка ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, результати якої відображені у акті №89/15-16-23/3-31599557 від 13.02.2012 року (надалі - Акт перевірки, а.с. 11-12).

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 488,06 грн. з затримкою до 30 днів та 236 545,77 грн. із затримкою понад 30 днів.

У Акті перевірки відображено, що 12.12.2011, 28.12.2011 та 12.12.2011 року відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації з ПДВ за липень 2011 року, лютий 2011 року та податкового повідомлення-рішення №0000721312/26436/10/15-16-23/3 від 30.06.2011 року. Виходячи з дати його виникнення та погашення відповідачем був здійснений розрахунок кількості днів прострочення - 104, 273 та 67 днів відповідно.

Крім того, у Акті перевірки зазначено про погашення позивачем 28.12.2011 року податкового боргу, що виник на підставі «рішення суду про розстрочення податкового боргу від 28.12.2011 року №2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927» та «Рішення суду про розстрочення податкового боргу від 06.12.2011 року №2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927». Кількість днів затримки у цьому випадку склала 35 днів.

На підставі Акту перевірки, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012 року, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 47 309,15грн.

Позивач не згодний з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу наведеної норми слідує, що для її застосування встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

У разі встановлення цих обставин склад податкового правопорушення вважається наявним, у зв'язку з чим платник податку підлягає притягненню до відповідальності.

За приписами п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПКУ передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що позивачем подані до податкового органу подані декларації з ПДВ за липень та лютий 2011 року, сума податкових зобов'язань за якими склала 5 601 264грн. та 8 533 984 грн. відповідно (а.с.53-58).

Крім того, 01.07.2011 року відповідачем одержане податкове повідомлення-рішення №0000721312/26436/10/15-16-23/3 від 30.06.2011 року, сума зобов'язань за яким склала 2 163 331 грн.

Позивачем у зазначені вище строки у повному обсязі не були погашені зобов'язання за вказаними деклараціями та податковим повідомленням-рішенням, що підтверджується постановами Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі №2а/0570/1568/2011, від 05.04.2011 року по справі №2-а/0570/5075/2011 (а.с. 15-18) та від 20.10.2011 року по справі №2а/0570/17723/2011 (а.с. 20-21).

Відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Наявність заборгованості за вказаними деклараціями та повідомленням-рішенням підтверджується також даними зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (а.с. 79-133).

Суд не приймає до уваги посилання позивача у письмових поясненнях від 13.06.2012 року на наявність платіжних документів, які на його думку підтверджують погашення зазначених податкових зобов'язань (а.с.142).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється Податковим кодексом України. Такий висновок не залежить від дати виникнення податкового боргу (до чи після набрання чинності ПКУ), оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність з 01.01.2011 року, а інші закони не можуть регулювати дані правовідносини.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (а.с. 79-133), на момент здійснення оплати платіжними дорученнями, що перелічені позивачем у вказаних поясненнях, у нього був наявний податковий борг з ПДВ. У зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу" у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов'язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача, тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях правомірно не враховувався відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що ухвали суду про розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу змінюють строки сплати такого боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підстави для припинення податкового боргу перелічені у п. 37.3. ст. 37 ПК України. Серед них відсутня така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у ПКУ відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З цієї норми вбачається, що вона регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обов'язку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обов'язок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Зважаючи на наведене, наявність судового рішення про розстрочення (відстрочення) примусового стягнення боргу не впливає на юридичний факт існування податкового боргу.

Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу. Встановлена ст. 126 ПК України відповідальність за несвоєчасне погашення податкового боргу не залежить від способу такого погашення, оскільки він не визначений у нормі, яка передбачає склад податкового правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України - існування податкового боргу.

Що стосується його погашення, судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату податку на додану вартість платіжними дорученнями № 2333 від 12.12.2011 року у сумі 142 233 грн., №2540 від 28.12.2011 року у сумі 165766,53 грн., у графі „призначення платежу" яких було зазначено: «сплата частки розстрочки ПДВ з-но граф. та постанови Дон. окр.адм.суд.№2а/0570/5076/2011 по стр.15.12.2011», «сплата част.розст.ПДВ з-но граф. та пост.Донокр.адм.суд№2а-0570/17723/2011 від 20.10.11 по стр. 28.12.11р (129711,03 - осн.; 36055,5 - акт)» (а.с. 177, 178).

Відповідачем вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу з ПДВ - за платіжним дорученням № 2333 від 12.12.2011 року у сумі 65464,8 грн. в рахунок погашення декларації за липень 2011р., платіжним дорученням №2540 від 28.12.2011 року у сумі 114 833,45 грн. - декларації за лютий 2011 року, платіжним дорученням № 2233 від 12.12.2011р. у сумі 36 055,5 грн. - податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012 року.

Саме виходячи з наведених платежів відповідачем визначений факт погашення податкового боргу та строк затримки у його погашенні.

Як вже зазначалося, згідно з п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зі зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ, на момент здійснення оплати платіжними дорученнями № 2333 від 12.12.2011 року, №2540 від 28.12.2011 року у останнього був наявний податковий борг. Позивачем не спростовані висновки відповідача щодо черговості виникнення боргу, який фактично ним був погашений за рахунок наведених вище платіжних доручень.

Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі декларації з ПДВ за липень та лютий 2011 року, а також податкового повідомлення-рішення № 0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012 року.

Як вже зазначалося, для перевірки правомірності застосування ст. 126 ПК встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

Виходячи з обставин справи, встановлених на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до спірного повідомлення-рішення, фактам несвоєчасної сплати зобов'язань за липень 2011 року відповідають штрафні санкції у сумі 13 092,96 грн., лютий 2011 року - 22 966,69 грн., податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012 року - 7 211,10 грн. Відтак спірне податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 43 270, 75 грн. є правомірним, що обумовлює відмову у задоволенні вимог про визнання його протиправним та скасування.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на використання відповідачем під час камеральної перевірки інших відомостей, ніж ті, які містяться у поданих ним податкових деклараціях. Таке не впливає на встановлені відповідачем факти несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, та за їх наявності не може бути підставою для звільнення платника податків від встановленої Кодексом відповідальності.

Що стосується іншої частини позовних вимог, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлена несвоєчасна сплата податкового боргу, що виник на підставі «рішення суду про розстрочення податкового боргу від 28.12.2011 року №2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927» та «Рішення суду про розстрочення податкового боргу від 06.12.2011 року №2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927».

На пропозицію суду відповідач не надав копію наказу ДПА України від 07.12.2010 №927, на який мається посилання у Акті перевірки.

Позивачем надана копія постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року по справі №2а-25881/10/0570, якою задоволені позовні вимоги Красноармійської ОДПІ до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з ПДВ по деклараціям за вересень та жовтень 2010 року у сумі 16 632 214 грн. (а.с. 186-187). Також матеріали справи містять копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-25881/10/0570 від 06.12.2011р., якою розстрочене виконання вказаної постанови на 5 років (а.с. 23).

Відповідно до ст.37 ПКУ підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Такі обставини перелічені у ст. 54 ПКУ. Нею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. Податковий кодекс України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах.

Зважаючи на це, визначення відповідачем у Акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним. Тому його висновки щодо затримання на 35 днів сплати позивачем податкових зобов'язань, які виникли на зазначеній підставі, не відповідають вимогам законодавства.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням вбачається, що даному порушенню відповідає застосування санкцій у сумі 649 грн. та 3 389,40 грн. Відтак позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012р. підлягають задоволенню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 0383,40 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012р. задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 038,40 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, м.Родинське, вул.. Перемоги, 9, ЄДРПОУ 31599557) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 40,21грн. (сорок гривень двадцять одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 18 червня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 25 червня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.