Ухвала суду № 24949919, 31.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14325/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Акуленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 р. адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства «Квант А»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне мале підприємство «Квант А»(надалі за текстом -«ПМП «Квант А») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №00001252360 від 09.09.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 90 727 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 р. адміністративний позов задоволено.

В апеляційній сказі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.08.2011 р. по 19.08.2011 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ПМП «Квант А» стосовно взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм»за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 409/1-23-60-20573270 від 29.08.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») внаслідок віднесення у ІІ кварталі 2009 р., ІІІ кварталі 2009 р., ІІ кварталі 2010 р. та ІІІ кварталі 2010 р. до складу валових витрат вартості допоміжних будівельно-монтажних робіт (закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 квітня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI).

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

15.04.2009 р. та 17.03.2010 р. між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм»укладено договори допоміжних будівельно-монтажних робіт.

На підставі цих договорів сторонами за ними підписано акти прийомки виконаних робіт.

Позивач сплатив контрагенту, шляхом перерахування безготівкових коштів, 348 339 грн. 21 коп. та відніс 290 328 грн. до складу валових витрат.

Разом з тим, за даними поданої ТОВ «Моней Фарм»звітності, у 2009 р. на підприємстві працювало 4 особи, а в 2010 р. -штатні працівники відсутні.

Крім того, згідно листа ГВП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за фактом створення ТОВ «Моней Фарм»порушено кримінальну справу.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №00001252360 від 09.09.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 90 727 грн., в тому числі 72 582 грн. за основним платежем та 18 146 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР.

Так пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність виконання робіт ТОВ «Моней Фарм».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, банківських платіжних документів, а також докази передачі виконаних робіт своїм контрагентам - ВАТ «Трест «Київміськбуд-6»та Херсонському обласному центру зайнятості.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача щодо правомірності названого рішення з посиланням на лист ГВП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки сам факт порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.