Постанова № 24949911, 31.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9893/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Акуленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000582320 від 16 червня 2011 р., яким позивачеві зменшено розмір залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на 20 119 063 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.05.2011 р. по 18.05.2011 посадовцями ДПІ у голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Газенерголізинг»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за лютий 2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 277/1-23-20-35840240 від 30.05.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення у лютому 2011 р. до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Оіл Рівер»у складі вартості товару.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

04.09.2011 р. між ТОВ «Газенерголізинг»та ТОВ «Оіл Рівер»укладено попередній договір № 01-11-Пр на поставку гірношахтного обладнання.

На виконання умов цього договору позивач перерахував контрагенту 127 202 940 грн., в тому числі 21 200 490 грн. ПДВ.

Разом з тим, провести зустрічну перевірку ТОВ «Оіл Рівер»неможливо, оскільки останнє не знаходить за юридичною адресою.

Крім того, подана цим підприємство декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 р. визнана недійсною.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582320 від 16 червня 2011 р., яким позивачеві зменшено розмір залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на 20 119 063 грн.

Правовідносини, що ви никають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит.

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду не обґрунтованим та таким, що не підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копію договору, банківські виписки про перерахування коштів в рахунок оплати вартості товару, копії податкових накладних, банківські виписки про повернення коштів ТОВ «Рівер Оіл»у зв'язку з неможливістю поставити товар.

Крім того, на вимогу суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Рівер ОІЛ».

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2010 р. № 13/2-23-60-34423007.

Згідно висновків цього акту документально підтверджено реальність господарських відносин із ТОВ «Газенерголізинг».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виходячи із своєї власної оцінки обставин справи, погоджується з доводами позивача щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання суду попередньої інстанції на висновок спеціаліста № 1044 від 23.06.2011 р., згідно якому підписи на податкових накладних ймовірно вчинено не директором ТОВ «Рівер Оіл»ОСОБА_2 є помилковим.

Назване дослідження проводилось не в межах розслідування кримінальної справи і експерт не попереджався про кримінальну відповідальність завідомо неправдивий висновок.

Крім того, згаданий висновок не є однозначним. В ньому застосовано поняття «ймовірно», в той час як постанова суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000582320 від 16 червня 2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.