Постанова № 24949873, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2076/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Лантманен Акса" до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Лантманен Акса" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року позовні вимоги були задоволені.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з"явилися, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду та зазначив про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме п.п. 5.5.1 ст. 5 та підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 та підпунктів 7.2.4 та 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, та вважає рішення податкового органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Відкрите акціонерне товариство "Лантманнен Акса" є юридичною особою, що зареєстрована 16.02.1996р.

Згідно Протоколу від 18.04.2011р. № 18 загальними зборами ВАТ "Лантманнен Акса" зареєстровано новий Статут підприємства та організаційно-правову форму, згідно з якою позивач набув статусу Публічного акціонерного товариства "Лантманнен Акса".

Вказані зміни зареєстровані державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області 19.04.2011 за № 13541050017000172.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 2001 по 2008 роки між позивачем та юридичними особами - нерезидентами укладались кредитні договори, згідно з якими позивач отримував кредит на умовах повернення з виплатою відсотків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2001 року між Компанією "СегеаіIіа Finance Ireland" та позивачем укладено кредитний договір № 1/2001 загальною сумою 100000,00 доларів США із процентною ставкою 6,5% річних. Договір зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 19.06.2001р. № 1546.

19 березня 2004 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено кредитний договір № 2/2004 загальною сумою 350000,00 доларів США із процентною ставкою 4,0% річних. Договір, зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 29.04.2004 № 3254.

14 травня 2004 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено кредитний договір № 3/2004 загальною сумою 400000,00 доларів США із процентною ставкою 5,25 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 17.06.2004 № 3367.

30 серпня 2004 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 4/2004 загальною сумою 400000,00 доларів США із процентною ставкою 5,16 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника та зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 15.09.2004 № 3604.

23 лютого 2005 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 1/2005 за загальною сумою 800000,00 доларів США із процентною ставкою 4,76 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника. Даний договір зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 28.02.2005 № 4000.

28 серпня 2006 року між Компанією "Lantmannen Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 1/2006 загальною сумою 600000,00 доларів США із процентною ставкою 6,10% річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 02.10.2006 № 5943.

21 грудня 2007 року між Компанією "Lantmannen Finance lreland" та позивачем укладено Кредитний договір № 5/2007 загальною сумою 2000000,00 доларів США із процентною ставкою 5,48 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області:

реєстраційне свідоцтво від 24.12.2007 № 8358.

22 лютого 2008 року між Компанією "Lantmannen Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір №1/2008 загальною сумою 165000,00 доларів США із процентною ставкою 3,66 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника. Договір зареєстрований

Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво № 8615 від 29.02.2008.

24 березня 2000 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 1/2000 загальною сумою 260000,00 доларів США із процентною ставкою 8,40 % річних з метою придбання обладнання та продукції, яка використовуватиметься на забезпечення статутної діяльності позичальника. Договір, відповідно до вимог чинного законодавства, був зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 10.04.2000 № 1038.

2 грудня 2002 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір №2/2002 загальною сумою 300000,00 доларів США із процентною ставкою 4,8 % річних з метою придбання обладнання та продукції, яка використовуватиметься на забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 27.12.2002 № 2341.

18 лютого 2004 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 1/2004 загальною сумою 350000,00 доларів США із процентною ставкою 4,0 % річних з метою придбання обладнання та продукції, яка використовуватиметься на забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 16.03.2004 № 3136.

20 липня 2007 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 2/2007 загальною сумою 600000,00 доларів США із процентною ставкою 6,05 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 09.08.2007 № 7479.

22 жовтня 2007 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 3/2007 загальною сумою 400000,00 доларів США із процентною ставкою 5,74 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 01.11.2007 № 8009.

4 грудня 2007 року між Компанією "СагеаIіа Finance Ireland" та позивачем укладено Кредитний договір № 4/2007 загальною сумою 2860000,00 доларів США із процентною ставкою 5,61 % річних з метою поповнення обігових коштів для забезпечення статутної діяльності позичальника, який зареєстрований Головним управлінням Національного Банку України по м. Києву і Київській області: реєстраційне свідоцтво від 13.12.2007 № 8266.

Предметом вказаних договорів було надання кредиту в іноземній валюті на умовах повернення та сплатою процентів за використання кредиту у термін та розмірах, що визначені договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.06.2010р. по 01.09.2010р. посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпункту 1.11.1 п.1.10 ст. 1, підпункту 5.5.1 ст. 5 та підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., що виявилось у завищенні податкового зобов'язання за 2008 рік в сумі 70437,00 грн. та заниженні податку на прибуток підприємств за 2009 рік в сумі 585269,00 грн. за І квартал 2010 року в сумі 117641,00 грн.

Крім того, перевіркою також виявлено, порушення позивачем приписів підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 п.7.2 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - ЗУ "Про податок на додану вартість"), що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 4734,13 грн. і завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 36703,94 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем при формуванні валових витрат у І кварталі 2009 року включено до їх складу виплату відсотків за користування кредитами наданими кредиторами - нерезидентами за минулі періоди, які були предметом перевірки.

Відносно донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що підприємством до складу податкового кредиту за II-IV квартал 2008 року, 2009 та І квартал 2010 року, було включено суми податку, зазначені у податкових накладних, які складені у попередніх податкових періодах. Водночас, належних та достатніх доказів щодо несвоєчасного отримання цих податкових накладних позивачем під час перевірки не надано. А відтак, позивач в порушення вимог чинного податкового законодавства відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту у періоді, що відмінний від періоду складання таких податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення сторонами положень податкового законодавства, що регулює питання формування валових витрат та податкового кредиту поточного звітного періоду, зокрема, чи правомірними є дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту у І кварталі 2009 року на підставі даних кредитних договорів та податкових накладних, складених продавцями товарів - контрагентами позивача у попередніх звітних періодах (2007-2008 років).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Правові основи, принци, механізм та порядок формування валових витрат визначені Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 2.1.2 ст. 2 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.5 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. визначено особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Згідно з підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до підпункту 5.5.3 п. 5.5 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. до нерезидентів, визначених у підпункті 5.5.2, прирівнюються з метою оподаткування також юридичні особи, звільнені від сплати цього податку згідно з положеннями пунктів 7.11 - 7.13, 7.19 ст. 7 цього Закону, чи ті, що відповідно до законодавства сплачують цей податок за ставками іншими, ніж встановлені у п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону.

Водночас, згідно з підпунктом 5.5.5 п. 5.5 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2.

З аналізу вказаних норм вбачається право платника податку відносити витрати на сплату процентів не лише у звітному періоді, у якому понесено такі витрати, а також зараховувати дані витрати у наступні податкові періоди у разі, якщо виплата процентів здійснюється платником податків, у якого 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) перебуває у власності або управлінні нерезидента.

У ході судового розгляду справи судом першої інстанції у позивача було витребувано відомості щодо статутного капіталу ПАТ "Лантманнен Акса".

На виконання вимог суду першої інстанції, позивачем було надано належним чином засвідчену копію Зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПАТ "Лантманнен Акса" від 15.04.2011р., який складений ВАТ "Національний депозитарій України".

З даного реєстру вбачається, що загальна кількість акцій товариства становить 418996416. При цьому, 418938517 акцій належить нерезиденту - Акціонерному банку "Лантманнен Варгарда Кварн" (м. Сьодертельє).

Таким чином, власником більше ніж 50 % акцій статутного капіталу ПАТ "Лантманнен Акса" є неризедент, а отже не відображені у податковому обліку позивача витрати на виплату процентів за кредитами від нерезидентів попередніх податкових періодів можуть бути враховані при визначенні податкових зобов'язань платника податку наступних звітних періодів шляхом збільшення валових витрат.

Відносно правомірності формування позивачем податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту та заявления суми до бюджетного відшкодування).

Відповідно до підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обов'язково збігаються у часі.

Обмеження лише існують щодо строків подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а саме, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (підпункт 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000).

В силу положень підпункту 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного Податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р.).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідач не оспорює розміру суми податку на додану вартість у складі ціни товарів, сплаченої позивачем своїм контрагентам у попередніх звітних періодах.

Податковим органом також не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності та в оподаткованих операціях.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1 підпунктів 7.2.3, 7.2.8. 7.4.1, та 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачем надано суду належним чином засвідчені податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та встановлено, що вказані первинні документи, наявність яких є обов'язковою при формуванні податкового кредиту, відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, з огляду на наявність належно оформлених податкових накладних, а також враховуючи приписи підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 суд першої інстанції вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від контрагентів із запізненням.

Відносно зменшення суми бюджетного відшкодування у зв'язку з включенням податкових декларацій, по господарським операціям, що відбулись у 2007, 2008 роках, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997).

Згідно з підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкрвого зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні стали висновки податкового органу, що попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування є лише місяць, що передує звітному, оскільки позивачем не надані документальні підтвердження отримання таких накладних із їх затримкою.

Разом з тим, така позиція не узгоджується з положеннями підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., в якому вжито термін попередні податкові періоди, а відтак, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів.

Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми податку на додану вартість по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами Закону.

Таким чином, вказане підтверджує обґрунтованість та правомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, оскільки за змістом підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. звернення з такими скаргами є правом платника, а не його обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента від надання податкової накладної. В даному випадку, податкові накладні були складені контрагентами позивача, але отримані ним у інших звітних періодах від дати складання, що не зумовлює необхідність звернення платника податку до податкового органу з відповідними скаргами.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7цього Закону.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. не передбачає, що право платника податків на податковий кредит припиняється з підстав несвоєчасного отримання податкових накладних від продавців (постачальників) товарів, а лише забороняє його формування у звітному періоді, в якому такі податкові накладні відсутні.

Так, згідно з підпунктом 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тобто, належним чином оформленими податковими накладними.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 п. 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997р. суд першої дійшов вірного висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, призвело до прийняття невірного рішення по справі.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.09.10р. № 0048612320/0 та від 01.12.2010р. № 048612320/1 підлягає скасуванню з винесенням в цій частині нової постанови, оскільки судом першої інстанції не враховано наступне.

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки відповідачем складений Акт від 08.09.2010 № 790/23-2/00378537 (надалі - Акт перевірки).

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав до податкового органу заперечення від 15.09.2010 № 271/010-00.

За результатами розгляду заперечень, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області надіслано відповідь від 20.09.2010 № 8590/10/23-2, згідно якої відповідач задовольнив заперечення на акт перевірки в частині заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 140425,00 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 21118,00 грн., в іншій частині висновки перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки Бориспільською об'єднаною державною податкової інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 004861232010, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 671871,80 грн., з них 470930,00 грн. - за основним платежем та 200941,80 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 004860232010, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7101,20 грн., з них 4734,13 грн. - за основним платежем та 2367,07 - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 0048622320/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 36703,94 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7666,41 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Бориспільської об'єднаної державної податковрї інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової адміністрації України.

За наслідками адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, рішенням Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 01.12.2010 № 11119/10/23-2 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2010 № 0048612320, 0048602320/1 та № 0048622320/1.

У подальшому, за результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 07.02.2011 № 247/10/25017/364-127 скасовано податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 23.09.2010р. № 0048612320/0 в частині сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1610,00 грн. та збільшено застосовані фінансові (штрафні) санкції на суму 31922,57 грн., в решті скаргу залишено без задоволення. У зв'язку з цим, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011 № 0000862320/, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 702184,37 грн., з них: 469320,00 грн. - за основним платежем та 232864,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 15.04.2011 № 7257/6/25-0115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області без змін.

Згідно п. 6.4.1. ст. 6 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на момент виникнення правовідносин)

податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і

штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що доводи наведені в рішенні суду першої інстанції не грунтуються на вимогах чинного законодавства і не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 23.09.2010р. № 0048612320/0, від 01.12.2010р. № 048612320/1, оскільки позивачем були подані заперечення на вищевказані податкові повідомлення -рішення. За результатами розгляду заперечень, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області надіслано відповідь від 20.09.2010 № 8590/10/23-2, згідно якої відповідач задовольнив заперечення на акт перевірки в частині заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 140425,00 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 21118,00 грн., в іншій частині висновки перевірки залишено без змін. Тобто податкові повідомлення рішення від 23.09.2010р. № 0048612320/0, від 01.12.2010р. № 048612320/1 вважаються відкликаними і позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.09.2010р. № 00486123201/0 та від 01.12.2010р. № 048612320/1 слід скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Лантманен Акса" до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.09.2010р. № 00486123201/0 та від 01.12.2010р. № 048612320/1- скасувати.

В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.