Ухвала суду № 24949768, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-300/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валктес»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про часткове визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0000330234/2228, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0000330234/2228 в частині збільшення збільшення грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 162 886,09 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 19.10.2011 року № 988 та на підставі направлень від 20.10.2011 року № 653, 654 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Валтекс»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, про що складено акт від 28.10.2011 року № 5425/23-4/32393877/217.

Так, вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 144764,00 грн.

Зокрема, порушення полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2011 року податкових накладних, які не відображені у податкових зобов'язаннях постачальників, а саме: ПН від 07.06.2011 № 126, виданої ТОВ «Інсатбуд»на суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн.; ПН від 29.06.2011 № 586, виданої ТОВ «Інсатбуд»на суму 356783,31 грн., в т.ч. ПДВ 59 463,88 грн.; ПН від 25.06.2011 № 542, виданої ТОВ «ТД «Трейдстар»на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.

Таким чином, податковим органом встановлено, що позивачем протиправно завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 162 886,09 грн.

Відповідно податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 04.11.2011 року №0000330234/2228, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 144764,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками відповідача щодо завищення товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року, звернувся із скаргою на вказане повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області.

За результатами розгляду скарги товариства, ДПА в Київській області прийнято рішення від 10.01.2012 року № 32/10/25-017/368-11 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 року №0000330234/2228, а скарги ТОВ «Валтекс»без задоволення.

Разом із тим, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства у червні 2011 року сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем і ТОВ «Інсатбуд»укладено договір купівлі-продажу від 18.04.2011 року № 18/04-01, згідно з умовами якого контрагент (продавець) зобов'язаний передати у власність у замовлені строки товар, а позивач зобов'язується його прийняти та оплатити. Розділом 3 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар супроводжується накладними на відвантаження, податковими накладними, технічною документацією на товар (за наявності). Транспортні витрати щодо транспортування товару покладаються на покупця (позивача).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невідємними частинами договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інсатбуд»виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 07.06.2011 № ІН-0000126 на загальну суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 № ВТ-0000095 на загальну суму 356783,32 грн., в т.ч. ПДВ - 59463,89 грн., відповідні податкові накладні на вказані суми від 07.06.2011 № 126 та від 29.06.2011 № 586, прибуткові накладні від 07.06.2011 № ВТ-0000729 та від 06.07.2011 № ВТ-0000839.

Проте, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «Інсатбуд»за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобов'язаннях не відображено видані позивачу податкові накладні № 126 та № 586 на загальну суму 113213,89 грн.

Також, між позивачем і ТОВ «ТД «Трейдстар» укладено договір поставки товару від 01.04.2011 року № 82/06, згідно з умовами якого постачальник (контрагент Товариства) зобов'язаний систематично постачати і передавати у власність Товариства товар, а позивач зобов'язується його прийняти та оплатити. У розділі 1 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар, його асортимент, кількість визначаються видатковими накладними. Розділ 2 встановлює, що поставка товару здійснюється у строки, визначені в письмових заявках, а його відвантаження здійснюється постачальником у транспортний засіб Товариства.

У межах виконання умов вказаного договору ТОВ «ТД «Трейдстар»виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 01.06.2011 № ТР-0000026 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 № ТР-0000097 на загальну суму 310879,36 грн., в т.ч. ПДВ 51813,23 грн., податкову накладну від 01.06.2011 № 26 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн. та податкову накладну від 25.06.2011 № 542 (авансовий платіж) на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн., прибуткові накладні від 01.06.2011 № ВТ-0000730 на загальну суму 199966,80 грн. та від 06.07.2011 № ВТ-0000840 на загальну суму 310879,36 грн.

Проте, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «ТД «Трейдстар»за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобов'язаннях не відображено видану позивачу податкову накладну № 542 на загальну суму на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що видані у червні 2011 року ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар»податкові накладні № 126, № 586, № 542, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у сумі 162886,09 грн., вказаними товариствами-контрагентами позивача не відображено у власній податковій звітності, не внесено до Єдиного реєстру податкових накладних та на їх підставі не сформовано податкові зобов'язання.

Так, на виконання Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»Білоцерківською ОДПІ до ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано запит від 15.08.2011 № 9290/7/153/1889 щодо встановлених розбіжностей між позивачем та ТОВ «Інсатбуд»у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.

У відповідь на вищевказаний запит податковим органом отримано лист від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.10.2011 № 9415/7/15-210, яким повідомлено, що останню звітність ТОВ «Інсатбуд»подано з податку на додану вартість за липень 2010 року, з податку на прибуток підприємства - за 2 квартал 2011 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інсатбуд»анульовано за власним бажанням від 19.08.2011 року та повідомлено, що ТОВ «Інсатбуд»перебуває в «3 стані», тобто прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Облікову справу ТОВ «Інсатбуд» вилучено за постановою слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області Слободян Ю.Д. від 20.07.2011 у кримінальній справі № 41/0265.

Також, відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслано запит від 18.08.2011 № 9334/7/153/1921 щодо встановлених розбіжностей між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар»у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.

У відповідь на вищевказаний запит від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано Акт від 22.09.2011 № 1092/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень, липень 2011 року.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що на підставі службової записки юридичного управління від 19.09.2011 року №1131/10-021, на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 № 475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам детінізації економіки», здійснено ряд заходів щодо перевірки діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар»і згідно з висновком № 4578/2 від 08.09.2011 року ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, вказане підприємство має ознаки «фіктивності».

Крім того, податковим органом отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ МВС України майора міліції Бондаренко Я.В., яким встановлено, що на досліджених документах ТОВ «ТД «Трейдстар»підписи виконано не директором вказаного товариства, а іншою особою.

При цьому, відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 08.08.2011 року № 1837/15-3 щодо встановлення та усунення розбіжностей, наявних в реєстрах виданих контрагентами податкових накладних та реєстрах, прийнятих позивачем податкових накладних за червень 2011 року, проте, позивач не скористався своїм правом щодо коригування показників податкового кредиту за вказаний період, як це передбачено чинним законодавством.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Водночас, позивачем суду не надано жодних підтверджуючих даних, які б свідчили про здійснення ним дій, спрямованих на правомірне та обґрунтоване декларування податкового кредиту за червень 2011 року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що подані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами документи не відповідають вимогам встановленим для первинних документів, відтак не можуть бути прийняті судом як належні.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що податковим органом правомірно у відповідності до норм податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 04.11.2011 року №0000330234/2228, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 144764,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.