Ухвала суду № 24949659, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8407/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Бєлові С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 р. адміністративну справу за товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза»до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза»(надалі за текстом -«ТОВ «Лоза») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002412360/0 від 22.10.2010 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 372 213 грн. 80 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 р. позов задоволено.

В апеляційній сказі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.09.2010 р. по 08.09.2010 р. посадовцями ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість по ТОВ «Лоза»за червень 2010р.

Результати перевірки оформлено актом № 206/23-60/33998662 від 08.10.2010 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у червні 2010 р. до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Марс Україна», ПП «Флора Текс»та ПП «Укрспічторг»у складі вартості товару.

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що податкова декларація ТОВ «Марс Україна»за червень 2010 р. визнана недійсною, а інші контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002412360/0 від 22.10.2010 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 372 213 грн. 80 коп., в тому числі 265 867 грн. за основним платежем та 106 346 грн. 80 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає сплати податку у складі вартості товару (послуги) та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій.

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів, актів взаємозаліку, податкових накладних, банківських виписок.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача щодо правомірності названого рішення з посиланням на недекларування податкових зобов'язань контрагентами позивача обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки покупець не може нести відповідальність ні за своєчасність подання звітності продавцем,ні за можливу несплату ним податків.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.