Ухвала суду № 24949526, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12721/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

Ухвала

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Грищенко Т.М., суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі - Луцак А.В., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, скасування повідомлення-рішення та зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки їх діяльності з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року та листопад 2010 року, за результатами якої був складений акт№111/07-03/35535130 від 27.07.2011 року, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення№0001260703 від 12.08.2011 року, визнання протиправними дій щодо неподання в п»ятиденний термін після закінчення даної перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми в розмірі 517352 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету (по декларації з ПДВ за листопад 2009 року), тих же дій щодо висновку із зазначенням суми в розмірі 86682 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету ( по декларації з ПДВ за листопад 2010 року) та зобов»язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 604034 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підставою для даного позову стало те, що позивачем було подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ із заявленою сумою бюджетного відшкодування, але відповідачем не були вчинені дії щодо повернення зазначених сум, а була проведена позапланова перевірка, після якої проведена документальна невиїзна перевірка, за результатами якої позивачу було відмовлено в бюджетному відшкодуванні. Підставою стало те, що ніби то не співпадають суми обсягів поставок товару у контрагентів постачальника, що свідчить про ознаки фіктивності і відсутність договірних відносин.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2012 року цей позов був задоволений у повному обсязі.

З лютого 2012 року на дану постанову була подана апеляційна скарга відповідачем. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що не погоджується з висновком суду щодо протиправності його дій в проведенні позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авітон Агро»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року та листопад 2010 року, в результаті якої був складений акт від 27.07.2011 року. Зокрема, до відповідача з органів ДПС України надійшли довідки про результати документальної невиїзної перевірки контрагентів позивача, які свідчили про неможливість перевірити правомірність включення до складу податкового кредиту позивачем податкових накладних його контрагентів за відсутності факту поставки товару в повному обсязі, що й потягло за собою необхідність проведення перевірки та, відповідно, складення акту від 27.07.2011 року. Це, на думку апелянта, свідчило про правомірність їх дій. Крім того, апелянт вважає, що суд у своєму рішенні вийшов за межі положень ст. 105 КАС України і виніс рішення щодо вимог, які не передбачені процесуальним законом, а саме щодо визнання неправомірними дій відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки. Відповідач вважає, що вказані дії не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов»язки.

Апелянт також не погоджується з рішенням суду в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001260703 від 12.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 141561 грн. Він вважає, що дане повідомлення-рішення винесене на підставі акту від 27.07.2011 року, яким було зафіксоване порушення пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року№ 168/97 -ВР.

Підставою для такого висновку стала неможливість підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту позивачем у жовтні 2009 року податкових накладних, виписаних ТОВ «Златокрай», у зв»язику з відсутністю факту поставки товару в повному обсязі, зокрема, згідно отриманих документів ТОВ «Собі»відвантажило ТОВ «Никоний»насіння гірчиці в кількості 259 т, а закупило такої ж продукції у ТОВ «Агро - С»- 140 т.

Крім того, апелянт вказує, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 3.098.1997 року №168/97 ВР, крім обов»язкових підстав виникнення у платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов»язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником відповідних сум податку до Державного бюджету України. З цього ж Закону випливає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті платнику податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов»язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Але, що огляду на те, що ДПІ в Печерському районі м. Києва неможливо встановити факт включення постачальниками позивача, залученими до схеми постачання у третій ланці поставки, відповідних сум податку на додану вартість до складу податкових зобов»язань та відповідно сплати до бюджету ПДВ, то перевіркою не встановлено надмірної сплати ПДВ за жовтень 2009 року в розмірі 163333,33 грн., то відповідно і немає джерела відшкодування податку з бюджету позивачу за листопад 2009 року на цю суму. Тобто, податковий кредит позивачем за жовтень 2009 року сформовано з сум ПДВ, сплату якого постачальниками позивача підтвердити неможливо.

Апелянт також вказує, щодо постачальників позивача ФГ «Калина Л»та ПОСП «Колос», перевіркою було встановлено, що останніми не були надані в строки, передбачені тим же Законом, податкові накладні у жовтні 2010 року, а позивачем не вжиті заходи по їх отриманню, з чого відповідачем зроблений висновок, що позивач добровільно відмовився від свого права на податковий кредит. Не надані також до перевірки документальні підтвердження запізнення таких податкових накладних. Крім того, в акті було зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 12 ЗУ «Про карантин рослин», згідно з якою особи, що здійснюють господарську діяльність, пов»язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов»язані, крім іншого, виконувати санітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи, зберігати усі фітосанітарні та карантинні сертифікати та карантинні дозволи протягом року з дати видачі. Проте, вказані документи переліченими постачальникам і позивачу не надавались.

З викладеного відповідачем зроблений висновок що поставка товарів від контрагентів позивача не відбувалась і мали місце безтоварні операції, у зв»язку з чим визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, не зважаючи на наявність у позивача податкових накладних.

Не погоджується відповідач з задоволенням вимог позивача щодо неподання у п»ятиденний термін після закінчення позапланової виїзної перевірки органу Державного казначейства України висновку з вказанням суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року та листопад 2010 року.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню, і постановленню нового рішення про відмову в позові, а в частині вимог про надання органам державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету ПДВ, - закриттю.

У суді представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесене з дотриманням вимог законодавства України, а тому просить залишити його без змін.

В порядку заперечення, представник позивача вказує, що звернувшись до суду з вказаними в позові вимогами, вони не вийшли за межі вимог ст. 6 КАС України. Частина 2 ст. 162 КАС України передбачає можливість прийняття постанови про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень, або іншої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Позивач також вважає, що відповідач безпідставно провів повторну документальну позапланову невиїзну перевірку. Накази ДПА України, на які посилається апелянт, не пройшли реєстрації в Міністерстві юстиції України та вважаються такими, що не набрали чинності.

Позивач не погоджується з твердженням апелянта щодо неправильного визнання судом першої інстанції та скасування повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12 серпня 2011 року №0001260703 на суму 141561 грн. і вважає постанову суду в цій частині законною.

Позивач наголошує, що проведеною перевіркою взаємовідносин між ним та його прямим постачальникам, яким є ТОВ «Златокрай», порушень податкового законодавства не виявлено. Позивач посилається на пп. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», де вказується, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Позивач, як отримувач, сплатив суму податку в ціні поставлених ТОВ «Златокрай»товарів в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин з ФГ «Калина»і ПОСП «Колос», то позивач вважає, що затримки у наданні покупцю податкових накладних не було, а були виявлені під час перевірки правильності формування податкового кредиту за серпень-вересень 2010 року помилки в податкових накладних, у зв»язку з чим вони не були включені до складу податкового кредиту. На звернення позивача, у жовтні 2010 року були отримані накладні з дотриманням всіх вимог, які надавали право позивачу на податковий кредит. Позивач також вважає неправильними висновки відповідача щодо обов»язку платника податку підтверджувати документально дату отримання податкових накладних, в т. ч. і поштовими відправленнями з вказанням дати на штемпелі, та незаконними його вимоги щодо порушення ним карантинного законодавства, з огляду на те, що ним не здійснювалось перевезення або вивезення об»єктів регулювання у карантинну зону, тощо. Позивач також вважає, що суд законно задовольнив його позовну вимогу щодо зобов»язання відповідача подати органу Казначейства України висновок з зазначенням суми 86682 грн., заявленій в декларації з ПДВ за листопад 2010 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, що з»явились у судове засідання, вивчивши докази, що є у справі, перевіривши доводи, викладені у постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, приходить до наступних висновків.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 21.12.2009 року ТОВ «Авітон Агро»була подана податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року, де заявлена сума до бюджетного відшкодування становила 517839 грн.

ДПІ у Печерському районі була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за результатами якої був складений акт №27/07-03/35535130 від 15.03.2010 року, де, зокрема заявлена позивачем сума підтверджувалась результатами перевірки.

9.12.2010 року Товариством була подана така ж декларація з ПДВ за листопад 2010 року, у якій була заявлена сума до відшкодування - 86682 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку з тих же підставза листопад 2010 року, за результатами якої складено довідку №217/07-03/35535130 від 20.04.2011 року , якою підтверджувалась сума відшкодування.

Позивачем було отримане повідомлення №5 від 22.07.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про запрошення №239/10/07-311 від 22.07.2011 року, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №269 від 22.07.201І року таАкт №111/07-3/35535130 від 27.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авітон Агро»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року та листопад 2010 року.

Висновками даного акту вказано, що Товариством завищена заявлена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року на суму 54879 грн. та завищена заявлена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року на суму 86682 грн.

22.08.2011 року Товариством був отриманий розрахунок суми, на яку зменшене бюджетне відшкодування та податкове повідомлення - рішення №0001260703 від 12.08.2011 року, яким зменшене бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 141561 грн. (по декларації за листопад 2009 року - 54879 грн., по декларації за листопад 2010 року -86682 грн.) та нараховані штрафні фінансові санкції в розмірі 2 грн. відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, ретельно вивчивши всі обставини даної справи, прийшов до висновку, що у податкового органу не було підстав для проведення документальної позапланової перевірки Товариства, з огляду на те що дана перевірка було проведена в результаті подання ним декларацій на бюджетне відшкодування, а у відповідності з пп. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України така перевірка здійснюється тільки за наявності вичерпного переліку обставин, - щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ, або від»ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

З огляду на те, що органи державної влади та їх посадові особи згідно ст. 19 Конституції України повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки. Колегія суддів погоджується з таким висовком.

Крім того, суд не погодився з висновком податкового органу щодо неможливості підтвердити правомірність включення до складу податкового кредиту Товариства у жовтні 2009 року податкових накладних, виписаних ТОВ «Златокрай»на суму ПДВ 163333,33 грн., т. я. відсутній факт поставки товару в повному обсязі.

Щодо правовідносин між позивачем та ФГ «Калина»та ПОСП «Колос», ненадання ними податкових накладних, з чого відповідачем зроблений висновок про відмову позивача від права на бюджетне відшкодування, то судом правильно зазначено, що законом передбачено як підставу для формування податкового кредиту, - наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Згідно пп. 7.4.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податків у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів, робіт та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів.

Це дало підставу суду першої інстанції дійти до вірного висновку, що датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних. За перевірених обставин, суд не завбачив порушення позивачем вимог ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»і визнав право позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, тому що позивач за поставку товару, куди була включена і сума ПДВ, розрахувався в повному обсязі.

Погодився суд у своїй постанові і з доводами позивача щодо виправлення недоліків, які мали місце у податкових накладних ФГ «Калина»та ПОСП «Колос» і визнав, що після отримання від вказаних контрагентів відповідних листів з виправленими податковими накладними, позивачем було правомірно включені вказані податкові накладні до податкових декларацій при формуванні суми бюджетного відшкодування, а відповідач незаконно зроблений висновок про завищення Товариством сум бюджетного відшкодування.

Колегія суддів при перевірці законності перелічених висновків суду дійшла до висновку про їх відповідність вимогам закону та обставинам справи. При цьому, відповідачем, як органом державної влади не доведена в суді правомірність своїх дій, висновків та складених ним документів. Наведене дає підстави для колегії суддів в цій частині відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду в силі у відповідності з положеннями ст. 200 КАС України.

Що торкається тієї частини постанови суду, що зобов»язує ДШ у Печерському районі подати органу Державного казначей 1 ства України висновок із зазначенням суми в розмірі 86 682 грн. , заявлені по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету, то колегія суду вважає задоволення цієї вимоги помилковою, а тому і цій частині постанову слід скасувати і провадження закрити. При цьому, зазначає, що ця вимога позивача не є способом захисту прав платника податку, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і у випадку неодержання вказаних коштів з бюджету, вони можуть бути стягнуті в порядку відшкодування заборгованості. Цей висновок узгоджується з висновками постанови Верховного суду України від 24 лютого 2009 року у справі за позовом ЗАТ «Авангард»до ДШ у Тисменицькому районі Івано -Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року, - скасувати в частині зобов»язання ДПІ у Печерському районі міста Києва надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 86 682 грн. (за листопад 2010 року), що підлягає відшкодуванню з бюджету. Провадження в цій частині позову закрити.

В іншій частині постанову від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.