Ухвала суду № 24949479, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6332/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Бистрик Г.М., Усенка В.Г. Варченко І.В. Балицького І.В. Колодяжної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арекс-КТМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптцентрторгсервіс-КМ»про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року ТОВ «Будівництво та інвестиції»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та просило визнати нечинними в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 06.05.2009 та першу податкову вимогу № 1/1471 від 22.05.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення 0000412320/0 від 06.05.2009 та першу податкову вимогу № 1/1471 від 22.05.2009, прийняті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 27.02.2009 № 289, працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 27.02.2009 по 10.04.2009 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівництво та інвестиції»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 8 106 582 грн. внаслідок порушення ним пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складено Акт перевірки від 21.04.2009 № 1300/23-621-32849649.

06.05.2009 на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8 106 582 грн. та 4 053 291 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім цього, на підставі зазначеного направлення № 289 від 27.02.2009 відповідачем було проведено ряд інших планових виїзних перевірок позивача: з 27.02.2009 по 15.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення бюджету сум податку з власників транспортних засобів та дотримання порядку справляння, повноти та своєчасності внесення до бюджету державного мита (довідка № 143 від 15.04.2009); з 30.03.2009 по 10.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб (довідка № 73 від 13.04.2009); з 30.03.2009 по 07.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів (довідка № 67 від 07.04.2009).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, яких зареєстрований як платник податку на додану вартість. Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним ЗУ «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають буті фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»було укладено договір підряду № 05/010 від 05.01.2008, за яким ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»зобов'язалось виконати будівельні, ремонтні, монтажі та інші роботи (послуги) відповідно до замовлення чи проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язувався надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи в строк та оплатити їх.

Аналогічні за змістом договори за № 29 к від 27.01.2007 та № 93 від 15.05.2007 були укладені також між позивачем та ТОВ «Арекс-КТМ».

Роботи на підставі вказаних договорів виконані ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»та ТОВ «Арекс-КТМ»в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача видно, що останній зазначені роботи оплатив повністю.

Всі суми, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідні суми ПДВ позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, а також виписками з банківського рахунку позивача. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, підставою для донарахування відповідачем податку на додану вартість стала встановлена ним нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Арекс-КТМ», ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ», а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв'язку з тим, що вказані документи підписані невідомими особами.

Зазначені факти підтверджувались поясненнями фізичних осіб ОСОБА_7 (директора і головного бухгалтера ТОВ «Арекс-КТМ») та ОСОБА_8 (головного бухгалтера ТОВ «Арекс-КТМ»), а також ОСОБА_9 (засновника ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ») та ОСОБА_10 (директора і головного бухгалтера ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»), з яких випливає, що ці особи не мали відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності зазначеними товариствами.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Разом з тим, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент підписання спірних договорів підряду, актів прийому виконаних підрядних робіт та податкових накладних, ТОВ «Арекс-КТМ»та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»припинені не були, їх установчі документи недійсними не визнані та не оспорені в судовому порядку, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювались факти фіктивного підприємництва, які охоплюються ст. 205 КК України, відповідачем не надано, керівниками вказаних підприємств значаться ОСОБА_7. і ОСОБА_10

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у них права на складання податкових накладних, а відтак, викладений в акті перевірки висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 06.05.2009 про донарахування позивачу сум по податку на додану вартість - неправомірним.

Крім цього, судова колегія погоджується з висновком суду про безпідставність винесення відповідачем першої податкової вимоги № 1/1471 від 22.05.2009.

Відповідно до змісту п. 6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 було винесене 06.05.2009, а 07.05.2009 складено акт № 2/23-621 про розміщення зазначеного податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень на підставі відмітки пошти про повернення конверту з актом перевірки. При цьому, жодних доказів надсилання податкового повідомлення-рішення № 0000412320/0 відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було, а відтак, колегія суддів також погоджується з висновком суду про порушення відповідачем процедури винесення повідомлення-рішення № 0000412320/0.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог ТОВ «Будівництво та інвестиції», які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.