Ухвала суду № 24949459, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5786/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Бистрик Г.М., Усенка В.Г. Варченко І.В. Качуровської А.А. Овсяннікової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-М Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ТОВ «А-М Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007482303/0 від 06.10.2010 та № 0007482303/1 від 26.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007482303/0 від 06.10.2010 та № 0007482303/1 від 26.11.2010, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 31.08.2010 по 13.09.2010 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «А-М Україна»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»за період травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р., січень 2010 р. та ТОВ «Зетта-Фін»за період квітень 2010 р.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 620 001 грн.

За наслідками проведеної перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено Акт перевірки № 2514/2303/36352331 від 20.09.2010 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007482303/0 від 06.10.2010 сума податкового зобов'язання якого становить за основним платежем 620 001 грн. та 310 001 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007482303/1 від 26.11.2010.

За висновками викладеними в акті перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно взаємовідносин ТОВ «А-М Україна»із ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»стало порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»- ОСОБА_7 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Зетта-Фін», то за висновками контролюючого органу підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що позивач в квітні 2010 року згідно з податковими накладними № 3902 від 01.04.2010 та № 4093 від 07.04.2010 включило до податкового кредиту 276 970 грн. ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Зетта-Фін». При відпрацюванні податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року податковим органом встановлено, що ТОВ «Зетта-Фін»до ДПІ у Печерському районі м. Києва дану декларацію не подано, постановою Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 ТОВ «Зетта-Фін»визнано банкрутом та анульовано свідоцтво платника ПДВ згідно акту від 18.10.2010.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, яких зареєстрований як платник податку на додану вартість. Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним ЗУ «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають буті фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зазначені обставини відповідачем ні в судовому засіданні суду першої інстанції, ні в апеляційному суді не доведені.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Копії податкових накладних, платіжних доручень підтверджують факт придбання ТОВ «А-М Україна»робіт/послуг (рекламні послуги) у ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»та факт здійснення розрахунку за придбані послуги.

Господарські операції ТОВ «А-М Україна»та ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»були здійснені у травні 2009 року -січні 2010 року, тобто на час коли ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ»здійснювало господарську діяльність та подавало податкову звітність до податкової інспекції.

Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини та не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ТОВ «А-М Україна»при включенні до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг у ТОВ «РА НОВА ІДЕЯ» діяло відповідно до вимог пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтвердивши суми ПДВ податковими накладними, які виписані з дотриманням пп. 7.2.4 п. 7.2 цієї статті щодо наявності в особи, що їх виписала, статусу платника ПДВ.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону, сума ПДВ, що включена до ціни товару є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 04.03.2009 у справі № 41/44а, в якій вказано: «відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету».

В постанові від 01.04.2009 по справі № 8А/246-3375 Вищий адміністративний суд України зазначив, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

В постанові від 08.11.2010 № К-38777/09 Вищим адміністративним судом зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Теж саме стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Зетта-Фін».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ТОВ «А-М Україна»були всі підстави для формування податкового кредиту за період травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р., січень 2010 р. та квітень 2010 р., а відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0007482303/0 від 06.10.2010 та № 0007482303/1 від 26.11.2010 є протиправними.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.