Ухвала суду № 24948458, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17582/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Оксененка О.М., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Гучка В.В., представника позивача -Змаженко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс-2000»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросервіс-2000»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.11.2011 року № 0007632302, яким ТОВ «Електросервіс-2000»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 447,00 грн., у томі числі, 48 446,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс-2000»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.11.2011 року № 0007632302.

Присудження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс-2000»з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Електросервіс-2000»зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 08.09.1999 року, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 011107 (а.с. 9).

13 жовтня 2011 року службовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Електросервіс-2000»по взаємовідносин з ТОВ «Ольтенія БІЛД» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В ході проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Електросервіс-2000» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 48 446,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 48 446,00 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт № 2174/23-02/30524132 від 14.10.2011 року (а.с. 29-38), на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007632302 від 02.11.2011 року, яким ТОВ «Електросервіс-2000»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 447,00 грн., у тому числі, 48 446,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 27).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Електросервіс-2000»(Замовник) та ТОВ «Ольтенія БІЛД»(Підрядник) було укладено договір підряду № 12/09 від 01.09.2010 року, за умовами якого, Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів Замовника та свого устаткування, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: монтаж та облаштування сходів з 3-го по 4-ий поверх у дитячій зоні, ремонтні роботи по облаштуванню зони кафе та зони розваг дитячого розважального комплексу за адресою: м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, 2Г, ТРЦ «Скай молл».

Факт виконання ТОВ «Електросервіс-2000»та ТОВ «Ольтенія БІЛД»умов договору підряду № 12/09 від 01.09.2010 року підтверджується податковими накладними № 221 від 18.02.2011 року, № 177 від 16.02.2011 року, № 88 від 09.09.2011 року, № 75 від 08.02.2011 року, № 32 від 03.02.2011 року, № 18 від 02.02.2011 року на загальну суму 228 000,00 грн., у тому числі ПДВ -37 999,00 грн. та платіжними дорученнями № 36 від 02.02.2011 року, № 38 від 03.02.2011 року, № 41 від 08.02.2011 року, № 51 від 15.02.2011 року, № 53 від 18.02.2011 року, № 58 від 21.02.2011 року, що містяться в матеріалах справи.

22 лютого 2011 року між ТОВ «Ольтенія БІЛД»(Продавець) та ТОВ «Електросервіс-2000»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити будівельні матеріали. Відповідно до п. 2 Договору, загальна сума договору складає 62 678,64 грн., у тому числі ПДВ -10 446,44 грн. Покупець передплачує Продавцю вартість товару у розмірі 40 000,00 грн., у тому числі ПДВ -6 666,67 грн. в день отримання товару. Залишок вартості товару Покупець оплачує Продавцю протягом двох календарних місяців з дня отримання товару.

Факт виконання ТОВ «Електросервіс-2000»та ТОВ «Ольтенія БІЛД»умов договору купівлі-продажу від 22.02.2011 року підтверджується податковою накладною № 268 від 22.02.2011 року, накладними № 47 та № 48 від 22.02.2011 року, рахунками-фактури № 47 та № 48 від 22.02.2011 року та платіжним дорученням № 58 від 21.02.2011 року на суму 40 000,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункті 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України став транзитний акт перевірки ТОВ «Ольтенія БІЛД»№ 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 року, відповідно до якого діяльність ТОВ «Ольтенія БІЛД»є незаконною і не породжує правових наслідків, а всі укладені з ТОВ «Ольтенія БІЛД»угоди з контрагентами є нікчемними.

Апелянт зазначає, що договори підряду та купівлі-продажу, між позивачем та його контрагентом були укладені без мети настання реальних наслідків та за відсутності їх фактичного виконання. Вказані докази, на думку відповідача свідчать про нікчемність укладених правочинів.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договір підряду № 12/09 від 01.09.2010 року та всі операції за договором купівлі-продажу укладеного між ТОВ «Електросервіс-2000»та ТОВ «Ольтенія БІЛД»є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на їх умовах товари та послуги не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Крім того, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку ТОВ «Ольтенія БІЛД»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Ольтенія БІЛД»як юридичної особи.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Електросервіс-2000»та ТОВ «Ольтенія БІЛД»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відносини між ТОВ «Електросервіс-2000»та ТОВ «Ольтенія БІЛД»були належним чином оформлені, операції з придання товару та послуг носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

Крім цього, з аналізу матеріалів справи слідує, що зміст укладеного між ПАТ «Київський маргариновий завод»та ТОВ «ВКФ «Базис»договору підряду та договору купівлі-продажу не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Позивач було надано суду докази, щодо правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Ольтенія БІЛД», а тому, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Оксененко О.М.

Повний текст ухвали складено та підписано -18.06.12р.