Постанова № 24945206, 20.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Справа №16/5007/19/12-П

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалою господарського суду Житомирської області від 04 квітня 2012 року р. у справі №16/5007/19/12-П (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Фермерського господарства "ОСОБА_2"

про стягнення в сумі 1269,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2012 року, до початку судового засідання розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у звязку з перебуванням у відпустці головуючого судді Олексюк А.Н., було призначено повторний автоматичний розподіл справи та визначено нову колегію суддів у складі: Дужича С.П. - головуючого, Огородніка К.М. та Саврія В.А.

04 квітня 2012 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було повернуто позовну заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ФГ "ОСОБА_2" про стягнення в сумі 1269,51 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04 квітня 2011 року та передати справу на розгляд господарського суду Житомирської області, тому, що товариство сплатило судовий збір відповідно на поточний рахунок, зазначеного як платіжний реквізит суду, та вказало призначення платежу, як того вимагає п. 5.2. роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" від 04 березня 1998 року.

Також вважає, що суд передчасно вчинив процесуальні дії щодо повернення позову без розгляду, оскільки, у випадку сумнівів щодо надходження розміру коштів у сумі 1 609,50 грн. до державного бюджету, суд зобов'язаний був в порядку ст. 65 ГПК України витребувати від позивача або від територіального органу Державного казначейства України докази надходження сплати судового збору до Державного бюджету України.

Представники сторін у судове засідання не прибули , хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, а явка представників обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

03 квітня 2012 року, ТОВ "Компанія "Ніко-ТАЙС" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ФГ "ОСОБА_2" про стягнення в сумі 1269,51 грн., сплативши судовий збір у розмірі 1609,5 грн.

04 квітня 2012 року, ухвалою господарського суду Житомирської області у справі №16/5007/19/12-П було повернуто позовну заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ФГ "ОСОБА_2." про стягнення в сумі 1269,51 грн., з тих підстав, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку.(а.с. 59)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частина 4 ст. 63 ГПК України передбачає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, зокрема, за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2%, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01 січня 2012 року становила 1073,00 грн., а 1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1609,5 грн.

Згідно позовної заяви, розмір заявлених вимог складає 3 379,01 грн., а тому судовий збір, квитанцією №6488.720.4 від 30 березня 2012 року, у розмірі 1609,5 грн. був внесений позивачем у державний бюджет, що відповідає вимогам ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено що судовий збір необхідно сплачувати за наступними реквізитами: № доходного рахунку щодо сплати судового збору 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі призначення платежу -судовий збір, код 03499916 пункт (з таблиці ставок судового збору Закону України "Про судовий збір").

Справді, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, судовий збір сплачено у банк та на рахунок отримувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, що зазначено судом як порушення, яке є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Проте, відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису, а тому місцевий господарський суд, відповідно до ст. 65 ГПК України, не був позбавлений можливості при підготовці справи до розгляду витребувати докази про надходження даних коштів, сплачених позивачем у якості судового збору, до державного бюджету України.

Господарський суд Житомирської області, виносячи оскаржену ухвалу, на це увагу не звернув.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" слід задоволити, ухвалу господарського суду Житомирської області від 04 квітня 2012 року у справі №16/5007/19/12-П - скасувати та матеріали справи направити до місцевого господарського суду.

Розподіл та відшкодування судових витрат за подачу апеляційної скарги, згідно роз'яснень п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" від 23 травня 2012 року, при скасуванні апеляційною інстанцією ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст.106 ГПК України, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" - задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.04.12 р. у справі №16/5007/19/12-П скасувати та матеріали позовної заяви передати на розгляд місцевого господарського суду Житомирської області зі стадії прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №16/5007/19/12-П повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Огороднік К.М.