Рішення № 24945177, 26.06.2012, Господарський суд Чернігівської області

26.06.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

26 червня 2012 року Справа № 5028/12/27/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна",

вул. Д. Лук"яновича, 1, м. Тернопіль, 46020

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватес",

вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000

пр-т Миру, 310-А, м. Чернігів, 14031

Предмет спору: про стягнення заборгованості 2101418,00 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.05.2012 року, представник

ОСОБА_2, довіреність від 04.04.2012 р., представник

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №37 від 05.06.2012 р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1 714 569,20 грн. боргу, 83 599,23 грн. пені, 274 331,07 грн. штрафу, 12 515, 25 грн. інфляційних нарахувань та 16 403,25 грн. 3% річних, за договором поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року та додатку до нього.

Представники сторін в судовому засіданні заявили письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволені судом.

В судовому засіданні 12.06.2012 р. судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року; додатку №1 до нього; протоколу розбіжностей від 08.04.2011 року до договору поставки.

В судовому засіданні 26.06.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2012 р. виклав позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача в наданому в судовому засіданні 26.06.2012 р. відзиві на позовну заяву від 25.06.2012 р. позовні вимоги в частині стягнення штрафу та в частині надмірного стягнення пені вважає необґрунтованими. А саме, неправомірним є покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання як у вигляді пені, так і у вигляді штрафу, що не відповідає як загальним принципам цивільно-правової відповідальності, так і приписам ст. 549 Цивільного кодексу України та ст.. 230 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими пеня і штраф є різновидами одного виду відповідальності, а у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов»язань застосовується неустойка у вигляді пені. Таким чином, відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення оплати товару свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов»язання, що суперечить ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватес»(покупець) було укладено Договір поставки № 3895-ЧН/11.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, продавець (позивач) взяв на себе зобов'язання продати покупцю (відповідачу), а відповідач (покупець) прийняти та оплатити тютюнові або інші вироби (товар).

Пунктами 1.2. та 2.1. договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна товару визначаються сторонами на кожну партію окремо та вказуються в товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, ціна товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказуються в товарних накладних з урахуванням ПДВ. Продавець залишає за собою право проводити зміну ціни товару, в разі зміни ціни виробником.

Згідно п. 1.3. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 20.04.2013 р. включно, а по відношенню платежів -до повного виконання покупцем своїх зобов»язань по оплаті отриманого товару. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, жодна з сторін письмово не повідомить про свою відмову від продовження цього договору, то договір автоматично пролонгується ще на один рік.

Додатком № 1 до договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року сторони узгодили місце знаходження точки поставки товару, а саме: пр. Миру, 310 -А.

Крім того, додатком № 1 до договору покупець (відповідач) визначив матеріально відповідальних осіб покупця, які уповноважені отримувати від імені останнього матеріальні цінності від продавця (позивача) протягом терміну дії договору та повідомив зразки їх підписів. Також, покупець (відповідач) повідомив зразок своєї печатки, яким матеріально відповідальні особи завірятимуть на супровідних документах свої підписи про одержання товару.

Додаток № 1 до договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року є невід»ємною частиною договору.

Розділом третім договору сторони визначили порядок поставки та приймання-передачі товару, а саме: поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі продавця. Заявка на партію товару погоджується відповідальними особами сторін. Поставка товару здійснюється або транспортом продавця, або транспортом покупця. Право вибору умов постачання товару залишається за продавцем. Умови поставки викладені у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Покупець приймає товар у відповідності до вимог законодавства, згідно з супровідними документами продавця. Покупець зобов»язаний надати продавцю документи пов»язані з отриманням товару (накладні; доручення тощо), які належним чином підписані, з печаткою та/або штампом.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року, позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткових накладних № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 року на суму 534229,50 грн.; № ЧН11-000055295 від 26.12.2011 року на суму 149746,95 грн.; № ЧН11-000056378 від 29.12.2011 року на суму 249951,90 грн.; № ЧН12-000000724 від 05.01.2012 року на суму 249961,00 грн.; № ЧН12-000001107 від 06.01.2012 року на суму 99867,10 грн.; № ЧН12-000001832 від 11.01.2012 року на суму 180820,15 грн.; № ЧН12-000001859 від 11.01.2012 року на суму 19158,50 грн.; № ЧН12-000007866 від 06.02.2012 року на суму 99985,70 грн.; № ЧН12-000008292 від 08.02.2012 року на суму 224994,90 грн.; № ЧН12-000009864 від 16.02.2012 року на суму 112496,50 грн. Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 1921212 грн. 20 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями: № 903 від 19.12.2011 р. на отримання товару по накладній № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 р., № 909 від 22.12.2011 р. -по накладній № ЧН11-000055295 від 26.12.2011 р., № 913 від 26.12.2011 р. -по накладній № ЧН11-000056378 від 29.12.2011 р., № 918 від 30.12.2011 р. -по накладній № ЧН12-000000724 від 05.01.2012 р., № 6 від 06.01.2012 р. -по накладній ЧН12-000001107 від 06.01.2012 р., № 8 від 11.01.2012 р. -по накладній № ЧН12-000001832 від 11.01.2012 р., № 35 від 06.02.2012 р. -по накладній № ЧН12-000007866 від 06.02.2012 р., № 38 від 08.02.2012 р. -по накладній № № ЧН12-000008292 від 08.02.2012 р., № 41 від 10.02.2012 р. -по накладній № ЧН12-000009864 від 16.02.2012 р., копії якої знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, відповідач проти факту отримання товару за вищевказаним договором та видатковими накладними не заперечував.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця.

Згідно п.4.4. договору, кошти за поставлений товар зараховуються на закриття накладних за хронологією їх виписки, починаючи з накладної з найбільш ранньою датою. Якщо по неоплачених або не своєчасно оплачених накладних покупцем була виставлена претензія, то в першу чергу покриваються штрафні санкції (пеня, штраф, інфляційні нарахування тощо), а потім основна сума боргу.

Пунктом 4.8. договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору , який підписано сторонами, передбачено, що покупець зобов»язаний провести повний розрахунок протягом 10 календарних днів з моменту приймання відповідної партії товару від представника продавця , який обраховується з дати виписки накладної.

Таким чином, по видатковій накладній № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 року на суму 534229,50 грн. відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 29.12.2011 року включно, по видатковій накладній № ЧН11-000055295 від 26.12.2011 року на суму 149746,95 грн. - в строк до 05.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН11-000056378 від 29.12.2011 року на суму 249951,90 грн. - в строк до 10.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000000724 від 05.01.2012 року на суму 249961,00 грн. - в строк до 16.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000001107 від 06.01.2012 року на суму 99867,10 грн. - в строк до 16.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000001832 від 11.01.2012 року на суму 180820,15 грн. - в строк до 23.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000001859 від 11.01.2012 року на суму 19158,50 грн. - в строк до 23.01.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000007866 від 06.02.2012 року на суму 99985,70 грн. - в строк до 16.02.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000008292 від 08.02.2012 року на суму 224994,90 грн. - в строк до 20.02.2012 року включно, по видатковій накладній № ЧН12-000009864 від 16.02.2012 року на суму 112496,50 грн. - в строк до 27.02.2012 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 206643,00 грн. заборгованості по видатковій накладній № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які додані до матеріалів справи. Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 1714569,20 грн.

Також, між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.03.2012 р., відповідно до якого станом на 16.03.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1714569,20 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83599 грн. 23 коп. за період прострочки з 30.12.2011 року по 10.05.2012 року, розраховану відповідно до п. 5.2. договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.08

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов»язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, але враховуючи, що позивачем було допущено помилку у визначенні строку виконання зобов"язання щодо оплати товару по видатковим накладним від 29.12.2011р., від 05.01.2012р., від 11.01.2012р., від 11.01.2012р., від 08.02.2012р., від 16.02.2012р. та не враховано, що строк оплати по вказаним накладним припадав на вихідний день, а тому останнім днем оплати є перший робочий день, і при розрахунку пені за спірний період (30.12.2011 р. по 10.05.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, а тому суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню за період з 30.12.2011 року по 10.05.2012 року в розмірі 82826 грн. 91 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 274331,07 грн. штрафу, відповідно до п. 5.3. договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано штраф за прострочку оплати поставленого товару в сумі 274331 грн. 07 коп.

Твердження відповідача про те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення оплати товару є неправомірним, оскільки це на відповідає загальним принципам цивільно-правової відповідальності та приписам Цивільного та Господарського кодексів України, згідно з якими пеня та штраф є різновидами одного виду відповідальності, судом до уваги не приймається з наступних підстав:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктами 5.2,5.3 розділу 5 договору поставки № 3895-ЧН/11 від 21.04.2011 року передбачена господарсько-правова відповідальність за порушення умов договору поставки у вигляді неустойки -пені та штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. по справі № 06/5026/1052/2011, постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. по справі № 20/246-08.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 16403 грн. 25 коп. за період з 30.12.2011 року по 10.05.2012 року та 12515 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем було допущено помилку у визначенні строку виконання зобов"язання щодо оплати товару по видатковим накладним від 29.12.2011р., від 05.01.2012р., від 11.01.2012р., від 11.01.2012р., від 08.02.2012р., від 16.02.2012р. та не враховано, що строк оплати по вказаним накладним припадав на вихідний день, а тому останнім днем оплати є перший робочий день, і при розрахунку 3 % річних за спірний період (30.12.2011 р. по 10.05.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, суд доходить висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 30.12.2011 року по 10.05.2012 року підлягають задоволенню в розмірі 16253 грн. 15 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року підлягають задоволенню в розмірі 9392 грн. 14 коп., оскільки позивачем при розрахунку інфляційних за грудень 2011 р. по накладній № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 р.; за січень 2012 р. по накладних № ЧН12-000000724 від 05.01.2012 р., № ЧН12-000001107 від 06.01.2012 р., № ЧН12-000001832 від 11.01.2012 р., № ЧН12-000001859 від 11.01.2012 р., за лютий 2012р. по накладних № ЧН12-000007866 від 06.02.2012 р., № ЧН12-000008292 від 08.02.2012 р., № ЧН12-000009864 від 16.02.2012 р. не було враховано, що по вищевказаним накладним строк оплати настав після 15 числа. За таких обставин позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат за грудень 2011р. по накладній № ЧН11-000053542 від 19.12.2011 р., за січень 2012р. по накладних № ЧН12-000000724 від 05.01.2012 р., № ЧН12-000001107 від 06.01.2012 р., № ЧН12-000001832 від 11.01.2012 р., № ЧН12-000001859 від 11.01.2012 р., за лютий 2012р. по накладних № ЧН12-000007866 від 06.02.2012 р., № ЧН12-000008292 від 08.02.2012 р., № ЧН12-000009864 від 16.02.2012 р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 1714569 грн. 20 коп. основного боргу, 82826 грн. 91 коп. пені, 274331 грн. 07 коп. штрафу, 9392 грн. 14 коп. інфляційних нарахувань та 16253 грн. 15 коп. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 41947 грн. 45 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 626, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231,232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватес", вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000 (р/р 260003116 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 353348, податковий номер 14234440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", вул. Д. Лук"яновича, 1, м. Тернопіль, 46020 (р/р 260004734, Тернопільська обласна дирекція «Райффайзен Банк Аваль», МФО 338501, податковий номер 30622532) 1714569,20 грн. основного боргу, 82826,91 грн. пені, 274331,07 грн. штрафу, 9392,14 інфляційних нарахувань, 16253,15 грн. 3 % річних та 41947,45 грн. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 27.06.2012 року.

Суддя Л.М.Лавриненко