Рішення № 24945034, 28.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1513/12

вх. № 1513/12

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Куць В.В.

відповідача - Коваля О.П.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Рубіжне, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1", м. Харків

про стягнення 132750,91 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1" (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 132750,91 гривень, у тому числі, 117753,68 гривень основного боргу, 5757,33 гривень суми нарахованої пені, 1114,32 гривень суми 3% річних, 696,76 гривень суми інфляційних нарахувань, 7428,82 гривень суми процентів за користування чужими грошовими коштами. Заявлені вимоги Позивач обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки № 234 від 07 липня 2011 року. Окрім цього, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 2655,02 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2012 року було відкладено розгляд справи на 10 травня 2012 року.

03 травня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх. № 1503), в яких останній, підтверджуючи свою позицію по даній справі, наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 10 травня 2012 року було оголошено перерву до 28 травня 2012 року.

28 травня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. № 5964) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з Відповідача 70000,00 гривень суми основного боргу, 5757,33 гривень суми неустойки, 1114,32 гривень суми 3% річних, 696,76 гривень суми інфляційних нарахувань та 7428,82 гривень суми процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 2655,02 гривень судового збору. Дану заяву Позивач обгрунтовує здійсненням часткової сплати основного боргу Відповідачем, що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні підтримав уточненні позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні проти уточненних позовних вимог не заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1" було укладено договір поставки № 234 (надалі - Договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов'язувався поставити поліетиленові труби, комплектуючі, обладнання та супутні товари, а Відповідач зобов'язувався прийняти та здійснити оплату за поставлений товар. Ціна за товар узгоджувалась сторонами в рахунках-фактурах або Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Договору сторони домовились, що поставка товару відбувається після направлення Відповідачем письмового замовлення, яке є пропозицією до поставки партії товару, а Позивач, в свою чергу, направляє по факсу Відповідачу рахунок-фактуру, який є підтвердженням замовлення.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею накладної Позивачем та/або актом здавання-приймання вантажу до перевезення.

Згідно з п. 5.1. оплата товару Відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунок-фактурі або в Специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками сторін були підписані наступні видаткові накладні:

- № ЕТП КВ2510/021 від 25 жовтня 2011 року на суму 112873,68 гривень;

- № ЕТП КВ0912/001 від 09 грудня 2011 року на суму 4880,00 гривень;

На підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей:

- № 746 від 25 жовтня 2011 року;

- № 849 від 08 грудня 2011 року;

На момент подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 117753,68 гривень, але згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами на період з 01 липня 2007 року по 25 травня 2012 року Відповідачем була здійснена часткова сплата суми основного боргу, в т.ч. на суму 2000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 21 березня 2012 року, на суму 7000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 28 квітня 2012 року, та на суму 38753,68 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 4248 від 25 травня 2012 року. Тобто на сьогоднішній день сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 70000,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога Позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 70000,00 гривень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги Позивача щодо стягнення 5757,33 гривень пені, суд встановив наступне.

Згідно із ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

В параграфі VIII Договору Сторони встановили відповідальність за порушення умов Договору зокрема: згідно з п.8.3 Договору, у випадку прострочення термінів оплати товару Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а нарахування пені припиняється через 1 рік від дня, коли оплата мала бути здійсненна.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача пені відповідає нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 5757,33 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині інфляційних нарахувань у сумі 696,76грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.8.4 Договору, покупець сплачує проценти за користування чужими коштами в розмірі 20 % річних за весь період прострочення оплати.

Сторони збільшили в договорі розмір процентів з 3% річних, передбачених ст.625 ЦК, до 20%, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Проте позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1114,32 грн. та 20% річних у сумі 7428,82 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 20% річних у сумі 7428,82 грн. обгрунтованні та підлягають задоволенню.

Згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1114,32 грн. необгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.252, 509, 526, 536, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх.5964 від 28.05.12р.).

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1" (61176, м.Харків, вул. Корчагінців, буд. 23, кв. 457, код 33815888, п/р 26006060328950 у Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (юридична адреса: 93009, Луганська обл., м.Рубіжне, вул. Трудова, 1; фактична адреса: 02660, м.Київ, вул. Алма-Атинська, буд.8, код 33090871, п/р 2600966518 у ПАТ "СЕБ Банк" м.Київ, МФО 300175) - 70000,00 грн. боргу, 5757,33 грн. пені, 696,76 грн. інфляційних нарахувань, 7428,82 грн. 20% річних, 2655,02 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити, а саме: у стягненні 3% річних у сумі 1114,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 05.06.2012 року.

Суддя Аріт К.В.