Рішення № 24944905, 27.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.12 Справа № 5015/2216/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», Львівська область, м. Борислав,

про: стягнення 381 548 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором, 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 29 158 грн. 59 коп. пені, 26 708 грн. 36 коп. семи відсотків штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго»про стягнення 381 548 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором, 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 29 158 грн. 59 коп. пені, 26 708 грн. 36 коп. семи відсотків штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.06.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач -13.06.2012 року рекомендованою поштою №01601 0757807 0; відповідач -12.06.2012 року рекомендованою поштою №82306 0098863 2 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

В судовому засіданні 19.06.2012 року оголошено перерву до 27.06.2012 року, про що сторони належно повідомлені в судовому засіданні в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 27.06.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги в частині суми основної заборгованості визнав, просить суд у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства відповідача відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 29 158 грн. 59 коп. пені та 26 708 грн. 36 коп. семи відсотків штрафу, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у Відзиві на позовну заяву.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20077720, знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРПОУ серії АБ №236500 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Комунальне підприємство «Бориславтеплоенерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13809128, знаходиться за адресою: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, буд. 52-А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №368351, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ №1224 та Витягом з ЄДРПОУ від 18.06.2012 року № 14067123 (докази в матеріалах справи).

30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі -позивач, продавець) та Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго»(надалі -відповідач, покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2409/11 (надалі - договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 30.09.2011 року № 14/2409/11 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі -продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення»слід розуміти громадян, які проживають в будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користування та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Розділом 2 договору встановлено кількість та якість газу, розділом 3 -порядок та умови передачі газу.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 7740, 000 тис. м. куб., в тому числі по місяцях кварталів: жовтень 2011 року -490 000 м. куб., листопад 2011 року -600 000 м. куб., грудень 2011 року -1 300 000 м. куб., січень 2012 року -1 100 000 м. куб., лютий 2012 року -1 000 000 м. куб., березень 2012 року -800 000 м. куб., квітень 2012 року -300 000 м. куб., жовтень 2012 року -450 000 м. куб., листопад 2012 року 700 000 м. куб., грудень 2012 року -1 000 000 м. куб.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов: (Т) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПа).

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматура покупця. право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Розділом 5 договору встановлено ціну газу, розділом 6 -порядок та умови проведення розрахунків.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно пункту 5.2. договору ціна 1000 м. куб. природного газу становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 м. куб. природного газу -1 091 грн. 00 коп., крім того, ПДВ -20 відсотків, всього з ПДВ -1 309 грн. 20 коп.

Відповідно до пункту 5.5. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається з вартості щомісячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, згідно пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У випадку невиконання покупцем пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Розділом 9 договору передбачено порядок вирішення спорів, розділом 11 -строк дії договору.

Так, згідно пункту 9.1. договору у разі виникнення спорів (розбіжностей) за договором, спір передається на вирішення в господарські суди України і розглядається у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків -до повного погашення заборгованості.

11.10.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року № 14/2409/11, за умовами якої сторони погодили викласти пункт 5.2. договору в наступній редакції: «Ціна за 1000 м. куб. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 м. куб. природного газу -1 091 грн. 00 коп., крім того, ПДВ -20 відсотків, всього з ПДВ -1 309 грн. 20 коп.

Ціна за 1000 м. куб. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1 248 грн. 74 коп., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 м. куб. природного газу -1 248 грн. 74 коп., крім того ПДВ: на газ -0 відсотків, на послуги з транспортування -20 відсотків -60 грн. 46 коп., всього з ПДВ 1 309 грн. 20 коп.».

Вказана Додаткова угода № 1 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року № 14/2409/11 підписана уповноваженими представниками та завірена відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 11.10.2011 року по 31.10.2011 року передав, а відповідач отримав природний газ у кількості 291 436 м. куб. на суму 381 548 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та завіреним мокрими печатками юридичних осіб -сторін договору Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року б/н (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого природного газу в розмірі 381 548 грн. 00 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

20.03.2012 року відповідачем на адресу позивача скеровано Лист від 20.03.2012 року № 210, у якому відповідач просить реструктуризувати заборгованість за куплений природний газ шляхом її сплати помісячно рівними частками.

20.04.2012 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено Вимогу б/д б/н про сплату заборгованості за куплений природний газ в розмірі 381 548 грн. 00 коп., сплату пені в розмірі 25 249 грн. 29 коп. та штрафу в розмірі 26 708 грн. 36 коп. (докази в матеріалах справи).

26.04.2012 року відповідач надіслав на адресу позивача Відповідь на претензію №190, у якій визнає суму заборгованості та просить позивача відтермінувати стягнення заборгованості в судовому порядку, а також не нараховувати на суму заборгованості штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за куплений природний газ становить 381 548 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2409/11, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Приписами частини третьої статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами частини третьої статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09/2056 визначено, що право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечать вимогам законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до приписів статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином суд дійшов до висновку, що положення пункту 7.2. договору, якими визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У випадку невиконання покупцем пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу не суперечить частині другій статті 549 ЦК України, яка є імперативною нормою.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29 158 грн. 59 коп. пені та 26 708 грн. 36 коп. штрафу, які нараховані у відповідності до пункту 7.2. договору (розрахунок сум пені та штрафу в матеріалах справи).

Відповідач в судовому засіданні просить суд у зв'язку з відсутністю компенсацій різниці в тарифах на теплопостачання та важким матеріальним становищем підприємства відповідача відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 29 158 грн. 59 коп. пені та 26 708 грн. 36 коп. семи відсотків штрафу

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України Господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача з 29 158 грн. 59 коп. на 50 відсотків і стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення оплати купленого природного газу в розмірі 14 579 грн. 30 коп. та штраф за прострочення оплати купленого природного газу понад тридцять днів в розмірі 26 708 грн. 36 коп.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі 5015/600/12.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України (розрахунок в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, буд. 52-А; код ЄДРПОУ 13809128) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 381 548 грн. 00 коп. заборгованості за куплений природний газ, 14 579 грн. 30 коп. пені, 26 708 грн. 36 коп. штрафу, 3 815 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5 694 грн. 22 коп. трьох відсотків річних та 8 646 грн. 91 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

27.06.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.