Рішення № 24944766, 21.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 р. Справа № 5010/555/2012-17/48

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори", вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення 41986 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2- представник (доручення № 22/2 від 20.06.12)

ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори" про стягнення 41986 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд застосувати строк позовної давності.

В заяві (вх.№ 4227/12-свх від 21.06.12) про застосування строку позовної давності зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору позики № 3-08/06 від 11.08.06, термін повернення позики становить до 31.12.06, тому строк позовної давності сплинув 31.12.09.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

11.08.06 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медобори" укладено договір № 3-08/06, згідно умов якого, позивач передає у власність відповідачу грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу.

Згідно п. п. 2.1., 4.1. договору, сума позики становить 50000 грн. Термін повернення позики становить до 31.12.06.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.09 (суддя Фрич М.М.) порушено провадження по справі № 3/180 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори" про стягнення 99681 грн. 91 коп. заборгованості за договором № 3-08/06 від 11.08.06.

Ухвалою від 08.02.10 по справі № 3/180 припинено провадження на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 1 ст. 80 ГПК України. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.11, ухвалу від 08.02.10 по справі № 3/180 скасовано, справу передано в місцевий суд для розгляду по суті.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.12 (суддя Цюх Г.З.) по справі № 3/180-5/96 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори" про стягнення 108250 грн., з яких 50000 грн. основний борг, 250 грн. штраф в розмірі 0,5 %, 58000 грн. 24 % річних, задоволено. Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.12.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 99681 грн. 91 коп. заборгованості за договором № 3-08/06 від 11.08.06 в межах строку позовної давності, тобто до 31.12.09.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на викладене, відповідач дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку позовної давності, адже з пред'явленням позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори" про стягнення 99681 грн. 91 коп. заборгованості за договором № 3-08/06 від 11.08.06, та порушенням провадження ухвалою від 11.12.09 (у справі № 3/180), строк позовної давності перервався. Крім того, суд зазначає, що оскільки Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.11, ухвалу про припинення провадження від 08.02.10 по справі № 3/180 скасовано, а справу передано в місцевий суд для розгляду по суті, строк позовної давності перервався саме із зверненням позивачем з позовом у грудні 2009 року.

Також слід звернути увагу на те, що предметом позову заявленого у грудні 2009 року (вирішеного 03.01.12 ) була не вся вимога, право на яку має позивач - а саме за виключенням інфляційних втрат, про стягнення яких заявлено позивачем в даному позові.

За наведених обставин, строк позовної давності позивачем не пропущено, тому вимога відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Отже, судами (в рішенні від 03.01.12 по справі № 3/180-5/96, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.12) встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості згідно № 3-08/06 від 11.08.06.

У відповідності до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, позивачем по справі №5010/555/2012-17/48 заявлено позовну вимогу про стягнення 41986 грн. 15 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 3-08/06 від 11.08.06. Нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено за період з січня 2007 р. по березень 2012 р. на суму основного боргу 50000 грн.

Слід зазначити, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат була заявлена у справі № 3/180-5/96, однак судом було відмовлено у прийнятті до розгляду вказаної вимоги, оскільки дану вимогу заявлено після початку розгляду спору по суті.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 20.01.11 № 10/25.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат на підставі положень 625 Цивільного кодексу України.

Однак, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з січня 2007 р. по березень 2012 р., тобто частково поза межами перерваного строку позовної давності.

З огляду на встановлені судом обставини, в тому числі щодо перебігу строку позовної давності, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок інфляційних втрат з урахуванням строку звернення з позовом у даній справі - за період з 11.05.09 по 11.05.12.

Відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, внесена за період із 1 до 15 число відповідного місяця індексується за період із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на вказане суд здійснює розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2009 року по квітень 2012 року.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір інфляційних втрат, що підлягають до стягнення становить 10365 грн. 41 коп.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 10365 грн. 41 коп. інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутністю правових підстав для його поновлення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 264, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори" про стягнення 41986 грн. 15 коп. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медобори", вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 30474985) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10365 грн. 41 коп. (десять тисяч триста шістдесят п'ять гривень, сорок одну копійку) - інфляційних втрат, 397 грн. 35 коп. (триста дев'яносто сім гривень, тридцять п'ять копійок) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 26.06.12