Постанова № 24944233, 07.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. справа № 2а-0470/16465/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Цьока І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі №2а/0470/16465/11 за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

в с т а н о в и В:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 07.07.2011 року № 0000090620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 180349, 33 грн., з яких за основним платежем -144279, 46 грн. за штрафними санкціями -36069, 87 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами СДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків -ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс», за серпень 2010 року, за результатами якої складено Акт №77/08-06-230/14309787 від 22.06.2011 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс»в серпні 2010 року; в порушення п. 1.4 ст.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»за серпень 2010 року на суму 144279,46 грн..

Висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»ґрунтуються на наступному.

В ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»06.04.2010 року укладено договір № 313/13, відповідно до якого ТОВ зобов'язується поставити позивачу шлак доменний гранульований для виробництва цементу. На підтвердження умов договору ТОВ було видано видаткову накладну № А-00000510 від 31.08.2010 року, податкову накладну № 458 від 31.08.2010 року, рахунок-фактуру № А-00000465 від 31.08.2010 року на загальну суму 865676, 46 грн.. Крім того, між сторонами підписано Акт приймання-передачі від 31.08.2010 року.

Вказаний договір СДПІ вважає нікчемним, оскільки угоду укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такі висновки, згідно з Актом перевірки, обґрунтовані дослідженим ланцюгом постачання товару, в якому знаходяться підприємства, що не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, за місцем реєстрації не знаходяться, податкову звітність не подають. Проведеними перевірками цих підприємств встановлена відсутність поставок товарів. Крім цього, такі висновки СДПІ обґрунтовані тим, що згідно залізничних накладних постачальником товару є ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», а не ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», що свідчить про відсутність поставок гранульованого шлаку саме ТОВ «ТД «Еко-Сервіс».

На підставі акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №0000090620, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 180349, 33 грн., з них 144279, 46 грн. -основного платежу, 36069, 87 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов наступних висновків. Так, суд першої інстанції, з посиланням на ст..228 ЦК України, вказав на необґрунтовані висновки СДПІ щодо нікчемності укладеного правочину між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс». При цьому суд зазначив, що відповідачем не доведено, що в момент укладення Договору №313/13 від 06.04.2010р. сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності. Такі висновки суду фактично обґрунтовані тим, що поставка товару, з огляду на залізничні накладні, була здійснена ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»(виробником товару), а не ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», як то передбачено умовами договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів СДПІ про нікчемність укладеного правочину.

Так, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність постачальників контрагента (ТОВ «ТД «Еко-Сервіс») за місцем своєї реєстрації, відсутність у них необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на неправомірність висновків СДПІ щодо нікчемності укладеного правочину.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»06.04.2010 року укладено договір № 313/13, відповідно до якого ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» зобов'язується поставити позивачу шлак доменний гранульований для виробництва цементу. Умови поставки: Поставка товару здійснюється залізничним транспортом партіями, на умовах СРТ (склад Покупця, вантажоодержувач шахта Смоленська ДП «СхідГЗК»(код 4122) станція Капустино Одеської залізниці, вантажоодержувач шахта Інгульська ДП «СхідГЗК»(код 4497) станція Канатово Одеської залізниці) у відповідності з ІНКОТЕРМС 2000.

З Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення, вбачається, що в бухгалтерському обліку позивача відображений факт оприбуткування товару (шлак доменний гранульований), до перевірки надані первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»з приводу поставки шлаку доменного гранульованого (видаткова накладна, податкова накладна). Відносно складення цих документів будь-яких зауважень перевіряючими особами висловлено не було. В акті перевірки також зазначено про видачу позивачем довіреностей (Типова форма №М-3) на працівників підприємства для отримання товару на станції Канатово Одеської залізниці.

Отже, в акті перевірки відображено факт поставки товару і документальне цьому підтвердження. В той же час, висновки про нереальність господарських операцій зроблено з огляду на залізничні накладні, вантажовідправником у яких зазначено не ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», а ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг»(виробник товару). Враховуючи той факт, що перевіркою не підтверджено взаємовідносин між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»та ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг»з приводу придбання у виробника шлаку доменного гранульованого, СДПІ зроблено висновок про відсутність поставок саме постачальником ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», оскільки останнє не набуло право власності на цей товар.

Такі висновки СДПІ спростовуються наступним.

Так, по-перше: залізничні накладні не свідчать про власника товару, а лише вказують на його відправника, яким визначено ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг».

По-друге: встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Гарант Транс Сервіс»(Продавець) укладено договір поставки №27/04/2010 від 27.04.2010р. Відповідно до умов договору Продавець зобов»язується передати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікації до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов»язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором (п.11 Договору). Згідно Специфікації №1 до Договору продукцією що поставляється є шлак доменний гранульований для виробництва цементу. Вантажоотримувачем товару визначено станція Канатово - шахта Інгульська ДП «СхідГЗК»(код 4497).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про те, що товар (шлак доменний гранульований) придбавався ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»не у ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг», а у іншого постачальника - ТОВ «Гарант Транс Сервіс». Зазначені обставини вказують на необґрунтованість доводів СДПІ, як на підставу визначення нереальності спірних господарських операцій, про відсутність взаємовідносин між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»та ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг». Крім цього, Договором між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»та ТОВ «Гарант Транс Сервіс»визначено, що товар має бути поставлений не Покупцю, а ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»в особі шахти Інгулецької. Вказані обставини справи свідчать про необґрунтованість висновків СДПІ, з якими фактично погодився і суд першої інстанції, про відсутність поставки з огляду на те, що постачальник товару ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»не відображений у транспортних документах.

Крім цього, в Акті перевірки відображено, що за даними Листа ДП «СхідГЗК»№12-15/4694 від 19.05.2011р. станом на 01.05.11 рахується кредиторська заборгованість ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»у сумі 9416,5 тис.грн. ДП «СхідГЗК»в ході перевірки не надано платіжні документи по розрахункам за придбаний шлак доменний гранульований.

Вказані обставини стали підставою для ухвалення господарським судом Дніпропетровської області рішення від 02.03.2012р. у справі за позовом ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»до ДП «СхідГЗК»про стягнення заборгованості. Зазначеним рішенням встановлено як факт поставки товару ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»на адресу ДП «СхідГЗК»згідно з умовами договору від 06.04.2010р. №313/13 так і факт заборгованості ДП «СхідГЗК»по оплаті цього товару. За наслідками розгляду справи з ДП «СхідГЗК»стягнуто на користь ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»у розмірі231 253,69грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2012р., яким встановлено, у тому числі факт поставки товарів між вказаними сторонами за договором від 06.04.2010р. №313/13, має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, в частині встановлення реальності господарських операцій між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»до ДП «СхідГЗК».

Отже, встановлені обставини справи, у своїй сукупності, свідчать про недоведеність та необґрунтованість висновків СДПІ про нереальність господарських операцій між ТОВ «ТД «Еко-Сервіс»до ДП «СхідГЗК», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ.

За таких обставин, оскаржене податкове повідомлення-рішення не може бути визнане судом обґрунтованим, як того вимагає ч.3 ст.2 КАС України та якою встановлено критерії правомірності, що пред»являються до рішень суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з»ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі №2а/0470/16465/11 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. №0000090620, яке прийнято Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області -визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 11.06.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк