Ухвала суду № 24944197, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. справа № 2а-0870/5077/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Цьока І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5077/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області до Публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

в с т а н о в и В:

Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області звернулося до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»заборгованості по виплаті та доставці пільгової пенсії, призначеної на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 у розмірі 3559,86грн. В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що ПАТ «Троянівський елеватор», в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах колишньому працівнику підприємства, у зв'язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (список №2).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Троянівський елеватор»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не встановлено як факт призначення колишньому працівнику відповідача пенсії на пільгових умовах так і факт направлення позивачем на адресу підприємства розрахунку розміру сум, що підлягали сплаті.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Фактичні витрати на виплату та доставки пільгової пенсії, за період з квітня по червень 2011 року, склали 3559,86 грн., що підтверджується відповідними розрахунками.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з" цієї статті (ч.2 ст.13 Закону).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000р. №1461 частину 2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»було виключено та одночасно цим же Законом доповнено статті 2 та 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»пунктами, якими встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б»-«з»ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме, Законом №1461 доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»абзацом четвертим відповідно до якого об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також Законом №1461 встановлено розмір збору з зазначеного об'єкту оподаткування -100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(ст..4 Закону).

Таким чином, відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з", ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зберігається зазначений вище порядок відшкодування.

Спору щодо розрахунку витрат на виплату та доставку пенсій, стягнення яких є предметом спору у справі, між сторонами не існує.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов'язок підприємства сплачувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно не встановлення судом першої інстанції як факту призначення колишньому працівнику відповідача пенсії на пільгових умовах так і факту направлення Пенсійним фондом на адресу підприємства розрахунку розміру сум, що підлягали сплаті.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2, про що свідчить розпорядження №124019 від 12.04.2011р. (а.с.33). Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій направлялися та вручалися відповідачу, про що свідчать надані докази (а.с.27-28).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі № 2а-0870/5077/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2012р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк