Ухвала суду № 24940770, 12.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р.Справа № 2-а-12064/09/1570

Категорія: 8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: Одеська залізницяОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської залізниці на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року по справі за позовом Одеської залізниці до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2009 р. за № 0002041700/0, від 30.04.2009 р. за № 0002041700/1, від 22.07.2009 р. за № 0002041700/2 та від 30.09.2009 р. за № 002041700/3 у сумі донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 975,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1950,20грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2009р. на підставі направлення №60 від 11.03.2009р., виданого Знам'янською ОДПІ Кіровоградської області Головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб Артьомову С.С. та головному державному податковому ревізору-інспектору сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Паламарчук С.В., на підставі ч.ч.1,2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»№509-ХІІ від 04.12.1990р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка відокремленого структурного підрозділу Знам'янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт від 26.03.2009р. №72/23- 10/01072125 „Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства".

До акту перевірки 31.03.2009р. підприємство надало заперечення № 137/206/ДНФ (а.с.21-23), які Знам'янська ОДПІ залишила без задоволення (лист №2 665/10/17-10 від 06.04.2009 р. (а.с.23) та направила податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 р. №0002041700/0 з вимогою сплати донарахованих сум податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб за основним платежем 975,10 грн. та за штрафними санкціями 1950,20 грн. (а.с.24).

Не погоджуючись з рішенням позивач подав скарги до Знам'янської ОДПІ, ДПА в Кіровоградської області та ДПА України (а.с.25-28,32-35,40-44), яки також були залишені без задоволення і за результатами яких були надіслані повторні податкові повідомлення-рішення № 0002041700/1 від 30.04.2009 р. (а.с.31), № 0002041700/2 від 22.07.2009 р. (а.с.39) та № 0002041700/3 від 30.09.2009 р.(а.с.48).

Правовою підставою визначення податку вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є норми пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 6.5.1, 6.5.2 пункту 6.5 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІУ.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з акту перевірки, підприємством за період з 01.04.2007 року до серпня 2007року включно був занижений податок з доходів фізичних осіб на 975,10 грн.у зв'язку з тім що, до загального місячного оподатковуваного доходу працівників позивача не включались суми виплат за роз'їзний характер роботи, при цьому дані виплати не були оформлені відрядженням, наказом керівника та посвідченням про відрядження, що не заперечується представником позивача, а тому суд вважає ці обставини доведеними.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного доходу платника податку наведено в п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та в ньому відсутні суми виплат за роз'їзний характер роботи.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»від 31 березня 1999 року № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, роботи у польових умовах встановлюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Згідно із Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5 (пп. 2.2.6), суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування у дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств включаються до фонду оплати праці і належать до доходів працівників, одержуваних у вигляді заробітної плати внаслідок здійснення ними трудової діяльності на території України (підпункти 1.1 та 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.

Згідно із змінами, внесеними до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (пункт 1, далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Виходячи з зазначеного положення Інструкції, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкцією, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Як вбачається з колективного договору укладеного між адміністрацією та профкомом відокремленого Знам'янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці за перевіряємий період сторони домовились, що службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, вважати відрядженням. Колективним договором на 2006-20 Юр.р. (а.с.49-50) також визначені норми відшкодування витрат працівникам, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер (п.4.8).

З наведених норм матеріального права випливає, що навіть при визначенні у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, це не позбавляє обов'язку позивача щодо належного їх оформлення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663.

Як було встановлено під час перевірки, позивач не включав до загального місячного оподатковуваного доходу суми виплат за роз'їзний характер, і дані виплати не оформлювалися відрядженнями або під звіт з квітня 2007 року до серпня 2007 року.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попередньго нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке порушення та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штрафу подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу), тому суд погоджується з нарахуванням штрафної санкції Знам'янської ОДПІ Кіровоградської області.

Стосовно посилання позивача на наявність податкового роз'яснення зі спірного питання суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Листом від 4 березня 2005 року № 1925/6/17-3116 (а.с. 59) Державною податковою адміністрацією України надане роз'яснення, відповідно до якого за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889.

Суд зазначає, що дане податкове роз'яснення не містить у собі положення стосовно звільнення від обов'язку щодо належного оформлення відряджень відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 при наявності у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, що є підставою для не включення до загального місячного оподатковуваного доходу сум виплат за роз'їзний характер.

Представник позивача в суді першої інстанції пояснив про відсутність зауважень щодо осіб, які зазначені в додатку №1 до Акту (а.с.20) та отримали кошти за роз'їзний характер робіт.

Також в листі ДПА України № 4639/6/17-0716 від 14.05.2007 р. раз'яснила, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за узгодженням із замовником, включаються в склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України №889 за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вищезазначеного Закону, тобто 15% в 2007р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року по справі № 2-а-12064/09/1570, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -13 червня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль