Ухвала суду № 24939844, 11.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р.Справа № 2а-351/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-351/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоска"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОСКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № 0002152330, від 25 жовтня 2011 року № 0002142330, податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 0002442330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОСКА" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0002152330, № 0002142330 від 25 жовтня 2011 року; № 0002442330 від 30 листопада 2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Харкова проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Лоска" по взаємовідносинах з ТОВ „Промтехноопт" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік.

За результатами перевірки 27 вересня 2011 року складено акт № 1907/23-304/37191315, яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за червень 2011 року занижено ПДВ на суму 81 533 грн. та завищено значення 24 рядку за червень 2011 року в сумі 125 945 грн.(а.с.7-23).

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 25.10.2011 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0002142330, яким ТОВ «Лоска» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81534 грн. 00 коп., у т.ч.: за основним платежем: 81533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.); № 0002152330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 125945 грн.(а.с. 24,25).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Лоска» оскаржив їх в апеляційному порядку до ДПА в Харківській області.

Рішенням ДПА в Харківській області від 22.12.2011 року № 526/10/25-203 скаргу ТОВ «Лоска» залишено без задоволення.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.11.2011 року №0002442330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 125945 грн. (а.с. 26).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, ТОВ «Лоска» оскаржило в апеляційному порядку до ДПА в Харківській області. Рішенням ДПА України від 22.12.2011 року скаргу ТОВ «Лоска» залишено без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ „Промтехноопт", підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності; податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені діючим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Як свідчать письмові докази, 01 червня 2011 року між ТОВ «ЛОСКА»та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір купівлі - продажу запасних частин та видаткових матеріалів для обслуговування прально-прасувального обладнання, дрібоструменевої та фарбувально-сушильних камер, комплексу для миття вагонів (згідно специфікації №1 до договору № 1/01/06 від 01.06.2011 р.) Вартість відвантаженого товару згідно специфікації № 1 становить 1 244 866,72 , в т.ч. ПДВ 207 477,79 грн.; позивачем отримано податкову накладну №317 від 08.06.2011 року (а.с.49-57).

Розрахунки за придбаний товар здійснено у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення № 178 від 18.07.2011 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн. та № 180 від 21.07.2011 року на суму 244 866,72 грн., в т.ч. ПДВ - 40 811,12 грн. (а.с.58-59). товар поставлено та, відповідно, отримано ТОВ «Лоска».

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Лоска» автоперевізником ФОП ОСОБА_1 автомобілем ІВЕКО НОМЕР_1 (а.с.60-61).

Придбання позивачем вказано товару обумовлено його господарською діяльністю, про що свідчать надані письмові докази та відображено в акті перевірки (а.с.10, 63-147).

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що податкові накладні, виписані ТОВ „Промтехноопт" в ході виконання господарських операцій, відповідають вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить з цього приводу зауважень податкового органу.

Згідно приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності по взаємовідносинам позивача з контрагентом, ТОВ „Промтехноопт", за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагента ТОВ „Промтехноопт", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Отже, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання угод, укладених між ВАТ «Лоска» та ТОВ „Промтехноопт" та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом не носила реального характеру, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.6 Постанови Верховного Суду України N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що зміст договору, укладено позивачем з його контрагентом, не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідачем не надано доказів, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення позивача від сплати податків. Також не надано доказів наявності факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ТОВ «Промтехноопт» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що відповідачем не надано доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Промтехноопт» на підписання договору в момент його укладання.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання податкового органу, як на одну з підстав правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на акт перевірки, в якому зазначено, що ТОВ «Промтехноопт» за юридичною адресою відсутній, оскільки відповідно до ч.2 ст.. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а не знаходження за юридичною адресою контрагента позивача не свідчить про нікчемність правочинів.

Згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, що передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Згідно ст. 83 ПК України, висновки податкової міліції не належать до матеріалів, які є підставами для прийняття відповідного рішення.

А тому викладені в акті перевірки висновки відповідача не кореспондуються з приписами ст. 83 Податкового кодексу України

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що як на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» так і на час судового розгляду сторони угоди знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість, що не спростовано податковим органом ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На думку колегії суддів, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року по справі №2а-351/12/2070 відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-351/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.