Ухвала суду № 24939273, 11.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р.Справа № 2а-905/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Деревянко А.О.

представника позивача Солонинко С.П.

представника відповідача Ламанової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. по справі № 2а-905/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства Люботинський завод "Продтовари"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000500842 від 11.10.2011 р. та № 0000490842 від 11.10.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що на підставі акту перевірки № 1949/42-013/24486154 від 31.08.2011 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Сканто" за період лютий 2011р., та з TOB "Ерітаж" за період лютий-травень 2011 р. " СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесені податкові повідомлення - рішення №0000500842 від 11.10.2011 р. та №0000490842 від 11.10.2011 р.

Позивач вважає дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо самого факту проведення перевірки, за результатами яких складено акт, такими, що не відповідають вимогам, наведеним в Податковому кодексі України, а висновки, що викладені в акті перевірки - необґрунтованими та незаконними, а тому вищезазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. замінено первинного відповідача, Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, на належного відповідача, Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари"

Скасовані податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000500842 від 11.10.11 р. та № 0000490842 від 11. 10.11 р.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" судові витрати у розмір 32,19 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", зареєстрований рішенням Виконкому Люботинської міської ради від 18.11.1996 р. № 246, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ (а.с. 53 т.1). Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" має код 24486154 (а.с.54 т.1), видами діяльності підприємства, окрім іншого, є виробництво дистильованих алкогольних напоїв. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" має ліцензію серії АБ № 108325 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 18.01.2007 р. до 18.01.2012 р.

Позивач знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові з 20.12.1996 р., про що свідчить довідка та є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100337648, індивідуальний податковий номер 244861520422 (а.с. 55, 56 т.1).

Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за період лютий 2011 року, та з ТОВ "Ерітаж" (код ЄДРПОУ 27263358) за період лютий -травень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 1949/42-013/24486154 від 31.08.2011 року (а.с. 9-50 т.1), згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" по ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж";

- 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 776401 грн., у т.ч. по періодах: за період лютий 2011р. - на суму ПДВ 93163 грн., за період березень 2011р. - на суму ПДВ 189930 грн., за період квітень 2011р. - на суму ПДВ 210279 грн., за період травень 2011р. - на суму ПДВ 283029 грн.

- п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено валові витрати на суму 949650 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 237413 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року - 237 413 грн.

- п. 134.1, п.п. 138.1.1 п.138.1 ПК України, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено витрати на суму 2466543 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 567305 грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року - 567305 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000500842 від 11.10.2011 р., яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 804719,00 грн., з яких: за основним платежем - 804718,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 51 т. 1); № 0000490842 від 11.10.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 776402,00 грн., з яких: за основним платежем - 776401,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 52 т. 1).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції зазначив, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Крім того, задовольняючи зазначені позовні вимоги, дійшов висновку про те, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не суперечать актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідають дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договору, таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки акту перевірки № 1949/42-013/24486154 від 31.08.2011 року, які ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" та його контрагентами, ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж". В акті перевірки відповідач посилається порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). Відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з контрагентами, мають протиправний характер, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту, та сума витрат, яка віднесена до валових витрат ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже , згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

В основу висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові покладено відомості довідки № 662/155/36875101 від 06.04.2011 р. про проведення камеральної перевірки ПП "Сканто" (код за ЄДРПОУ 36875101) з питань взаємовідносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року. Згідно висновків, які викладені у довідці, перевіркою встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, враховуючи, що у ПП "СКАНТО" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" діяло без належної обачності, йому мали бути відомі порушення, які допускались ПП "Сканто" при здійсненні фінансово - господарських операцій.

Крім того, в основу висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення позивачем вимог чинного законодавства покладено відомості з акту № 1429/180/37263358 від 05.07.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Ерітаж" (код ЄДРПОУ 37263358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010р. по 31.03.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 07.10.2010р. по 31.05.2011р. Згідно висновків акту перевірки, зазначено про відсутність у ТОВ "Ерітаж" власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Таким чином, податковою зроблено висновок про ведення ТОВ "Ерітаж" податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про реальність угод між позивачем та його контрагентами та безпідставність висновку відповідача про допущені позивачем порушення та нікчемність угод, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж".

Так, 25.01.2010 р. між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (Покупець) та ПП "Сканто" (Продавець) укладено договір №3/10, предметом якого є сировина та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів (а.с. 1 т.2).

На виконання умов договору №3/10 від 25.01.2010 р. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" отримані видаткові накладні (а.с. 2- 14 т. 2), податкові накладні (а.с. 15-28 т. 2).

За отримані товари позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 36-46 т. 2).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем, доставлено відповідно до подорожніх листів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 29-35 т. 2).

01.03.2011 р. між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (Покупець) та ТОВ "Ерітаж" (Продавець) укладено договір №3/11, предметом якого є сировина та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів (а.с. 47 т.2).

На виконання умов договору №3/11 від 01.03.2011 р. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" отримані видаткові накладні (а.с. 48-110 т. 2), податкові накладні (а.с. 111-174 т. 2).

Матеріали справи містять подорожні листи, які підтверджують транспортування придбаного товару (а.с. 175-214 т. 2).

За придбаний товар позивачем здійснена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 215-250 т. 2).

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, виписані ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" в ході виконання господарських операцій, відповідають вимогам Податкового кодексу України. Зауваження відповідача щодо форми та змісту наданих податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності по взаємовідносинам позивача з контрагентами, ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Отже, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання угод, укладених між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" та ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угоди, укладені між ТОВ "Екс-Ойл" та ПП "Агротехсервіс НК". є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року по справі №2а-16505/11/2070 відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. по справі № 2а-905/12/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства Люботинський завод "Продтовари" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.