Постанова № 24939231, 11.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 2а-14002/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Деревянко А.О.

представника позивача Основіна О.О., Короленка Р.А.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. по справі № 2а-14002/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс", звернувся Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0002912301 від 11.10.2011 року, № 0002922301 від 11.10.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 11.10.2011 року № 0002912301 та № 0002922301.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1, 2, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пп. 267.1.1 ст. 267 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.09.2011 р. фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій складського приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Антекс».

За результатами перевірки 23.09.2011 р. складено акт № 4974/20/40/23/24338100 , згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Антекс" п. 1, 2, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.п. 267.1.1 ст. 267 ПК України (а.с.6-9).

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 11.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002912301, яким до ТОВ "Антекс" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2,00 грн. за порушення п. 1, 2, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; податкове повідомлення-рішення № 0002922301, яким до ТОВ "Антекс" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 242246, 28 грн. за порушення п.п. 267.1.1 ст. 267 ПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що за висновками акту перевірки відсутні належні та достатні докази на підтвердження правомірності прийнятих позивачем 11.10.2011 року податкових повідомлень-рішень № 0002912301 та № 0002922301.

Судове рішення мотивовано тим, що торгівельні автомати на підставі договорів оренди передані ТОВ "Антекс" приватним підприємцям-платникам єдиного податку, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які використовують їх самостійно, в тому числі згідно договорів про установку і обслуговування торгівельного обладнання, при чому продаж товару, як і його отримання не виконується ТОВ "Антекс". Крім того, остаточні кошти надходять до ТОВ "Антекс" через установу банку лише при інкасації приватними підприємцями-платниками єдиного податку, а тому наведені операції не є розрахунковими в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд посилався на те, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО" (зі змінами та доповненнями) Міністерство економіки зобов'язано забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), Міністерство промислової політики зобов'язано забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Однак, до теперішнього часу не розроблені автомати з продажу товарів (послуг), які будуть відповідати встановленим вимогам, а також не розроблені запам'ятовуючі пристрої (фіскальна пам'ять) для оснащення автоматів, що вже діють. Тобто, нерозроблення відповідними державними органами запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, а також нових автоматів, що будуть відповідати пред'явленим вимогам, не повинно бути підставою для притягнення осіб до відповідальності.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що за договорами комісії, укладеними між позивачем та приватними підприємцями - платниками єдиного податку на підставі вимог від ТОВ "Антекс" відпускався товар для комісійної торгівлі. Відповідно до укладених договорів комісії, вищезазначені приватні підприємці зобов'язалися укладати в інтересах позивача, але від свого імені угоду про продаж продукції.

Так, відповідно до п. 3.1 укладених договорів комісії на продаж продукції ТОВ "Антекс" передало комісіонерам майно-сировину для заправки автоматів (далі - сировина) на комісію.

Відповідно до вищезазначених договорів, приватні підприємці надають ТОВ "Антекс" послуги з установки і обслуговування торгових автоматів, поповнюють сировину в автоматі, яку приймають від ТОВ "Антекс" на підставі договору комісії на продаж продукції, а також здійснюють інкасацію автоматів і передають інкасовані кошти через установу банку до ТОВ "Антекс" (а.с.15-33).

Таким чином, зазначені приватні підприємці-платники єдиного податку виступають як самостійні суб'єкти господарських, цивільних і податкових відносин та перебувають на спрощеній системі оподаткування і сплачують єдиний податок по необхідному для співпраці з позивачем виду діяльності.

Крім того, задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що в п. 2.2.14 вищевказаного акту перевірки зазначено: "здійснення торгівельної діяльності без придбання платних торгових патентів для автоматів, через які здійснюється продаж товарів та послуг за готівку в кількості 302 (триста два)", що суперечить наявним доказам у справі, які свідчать, що за період перевірки, що обраний ДПА у Харківській області, у ТОВ "Антекс" була відсутня така кількість автоматів, оскільки: 4 автомати вкрадені, 95 автоматів не працюють або перебувають у ремонті.

Суд першої інстанції, враховуючи помилково визначену кількість торгових автоматів, вважав безпідставним визначення позивачеві штраф у розмірі 242246,28 грн. на підставі пп. 267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки № 4974/20/40/23/24338100 від 23.09.2011 р. про порушення ТОВ "Антекс" п. 1, 2, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.п. 267.1.1 ст. 267 ПК України (а.с.6-9).

Так, відповідач посилається на проведення розрахункових операцій через РРО за період з 01.08.2011 по 02.09.2011 на загальну суму 156059 грн., а також здійснення торгівельної діяльності у періоді з 01.08.2011 року по 02.09.2011 року без придбання торгових патентів при продажу товарів та послуг через автомати у кількості 302 шт.

Згідно довідки, наданої підприємством за № 767 від 21.09.2011, у ТОВ «Антекс»станом на 01.09.11р. знаходиться 302 (триста два) кавових (торгових) апаратів, які згідно виписки банку працюють з 01.08.11р. по 02.09.11р., загальна сума виручки від послуг кавових автоматів складає 156059,00 грн. (а.с.76).

Також встановлено непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, нероздрукування та невидача розрахункового документу на суму 156059,00 грн. за період з 01.08.2011р. по 02.09.2011 р. (вчинене вперше протягом 2011 року), чим порушено п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, враховуючи наступне.

Письмові докази свідчать про те, що між позивачем та приватними підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено договори комісії, на які також посилався суд першої інстанції, як на одну з підстав для задоволення позовних вимог позивача. За умовами договорів комісії комісіонер зобов'язався за дорученням комітента укладати в інтересах останнього від свого імені угоду про продаж продукції, самостійно здійснювати необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу. Тобто, договори комісії не свідчать про те, що позивач передає комісіонеру каву, цукор тощо для реалізації напоїв та іншої продукції через автомати (кофе мати) (а.с.13-14,18-20,24-25,29-31).

Однак, позивачем не надано ні до перевірки, ні до суду першої інстанції звітів комісіонерів і ця обставина залишена поза увагою судом першої інстанції.

Звіти комісіонерів надано позивачем лише на вимогу суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів ставить під сумнів їх існування на час проведення перевірки.

Предмет договорів, укладених позивачем з зазначеними вище підприємцями про установку та обслуговування торгівельного обладнання, свідчить про те, що виконавці (приватні підприємці) взяли на себе обов'язок щодо установки, ремонту і технічного обслуговування торгівельного обладнання чи його складових частин, а обов'язки сторін свідчать про те, що приватні підприємці зобов'язані поповнювати апарати сировиною, наділені правом здійснювати інкасацію апаратів, передаючи інкасовані кошти до каси замовника (позивача). Тобто, наявність зазначених договорів свідчить про відсутність необхідності в укладанні позивачем з цими ж особами ще й договорів оренди апаратів (а.с.15-17,21-23,26-28,32-33, 44-55).

Згідно п. 1, п.2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримає або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Визначення реєстратора розрахункових операцій міститься в ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп"ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Автоматом з продажу товарів (послуг) зазначеним Законом визначено реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Встановленим є факт не проведення позивачем розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, не роздрукування та невидача розрахункового документу на суму 156059,00 гр. За період з 01 серпня 2011 року по 02 вересня 2011 року.

Згідно ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведеш розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з почато робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Надані позивачем копії договорів оренди, договорів на установку та обслуговування торгівельного обладнання, договорів комісії не є свідченням того, що позивач здійснював свою господарську діяльність у відповідності до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Окрім того, суд першої інстанції залишив поза своєю увагою і те, що позивач здійснював торгівельну діяльність без придбання платних торгових патентів для автоматів, через які здійснюється продаж товарів та послуг за готівку, у кількості 302 (триста двох) штук за період з 01.08.11 по 02.09.11.

Наявність цього порушення не спростовано представниками позивача в суді апеляційної інстанції, які вважали відсутнім у позивача обов'язку на придбання такого патенту.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем порушено приписи пп. 267.1.1 ст. 267 Податкового Кодексу України, за що передбачені штрафні санкції, згідно абз. 3 п. 125.1 ст. 25 Податкового Кодексу України, у подвійному розмірі збору за весь період здійснення діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць (ставка збору за провадження торгівельної діяльності за місяць складає 376,00 грн.)

Відповідно до п. 267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання, які отримують торгові патенти на торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Вартість одного платного торгового патенту за період з 01.08.11 по 02.09 11 складає 376,00 + (376/30*2) = 376,00 + 25,07= 401,07 грн. Вартість 302 (трьохсот двох) платних торгових патентів за період з 01 08 11 по 02.09.2011:302 * 401,07 грн. = 121123,14 грн. У подвійному розмірі збору за весь період здійснення діяльності але не менше подвійного його розміру за один місяць, складає: 121123,14 * 2 = 242246,28 грн.

Представники позивача не надали належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача обов'язку придбавати платний торговий патент.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних позивачем податкових повідомлень -рішень, кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, а також законність і обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та приписів ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002912301 від 11.10.2011 року, № 0002922301 від 11.10.2011 р. прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202

Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205,

ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. по справі № 2а-14002/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Антекс" у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.