Ухвала суду № 24937419, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-16188/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Русанова В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а-16188/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення рішення Харківської ОДПІ Харківської області № 0010212340 від 23.11.11 р. про зменшення від'ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 341776,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 85444,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.12 р. по справі № 2а-16188/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.12 р. по справі № 2а-16188/11/2070 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 2418/234/05422384 від 31.10.11 р. невиїзної документальної позапланової перевірки підприємства позивача з питань правильності обчислення та нарахування ПДВ по операціям з ТОВ «СК Трейд ЛТД», в якому зафіксовані порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України. За висновками перевіряючої виявлені порушення пов'язані з безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «СК Трейд ЛТД», при виконанні договору договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 25/4 від 25.04.11 р., предметом якого є поставка бітуму БНД 60/90, модифікатора бітуму Licomont, удому, удому-2, мінерального порошку, оскільки у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Крім того, в акті зазначено, що підприємство ТОВ «СК Трейд ЛТД»не знаходиться за місцем реєстрації, у зв'язку з чим був направлений запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), не надав в повному обсязі документи по операціям з ТОВ «Промспец консалтинг», місце знаходження якого також встановлюється. Оскільки, як записано в акті перевірки, відсутній факт реального вчинення господарських операцій контрагента позивача з його постачальником, не були надані документи на підтвердження походження товару та сертифікати відповідності і паспорти, його перевезення, перевіряючою був зроблений висновок про не можливість формування податкового кредиту позивача по операції з ТОВ «СК Трейд ЛТД».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив вищевказаний договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 25/4 від 25.04.11 р., предметом якого є поставка бітуму БНД 60/90, модифікатора бітуму Licomont, удому, удому-2, мінерального порошку, і зазначив, що його виконання сторонами підтверджується належним чином оформленими видатковими, податковими накладними. Зокрема вказано, що оплата за товар здійснена в повному обсязі з поточного рахунку покупця, поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий 07.07.11 р., 11.07.11 р., 18.07.11 р. - 21.07.11 р. на складі продавця у м. Мерефа, Залізничний тупік, 32. Перевезення товару підтверджується залученими до матеріалів справи ТТН та подорожніми листами від 07.07.11 р., 11.07.11 р., 18.07.11 р. - 21.07.11 р. на автомобілі МАЗ 642208АХ, ЗІЛ 130 ВІ, ЗІЛ 441510. Зазначений товар був придбаний для переробки на бетон, про що свідчать надані позивачем акти переробки.

Наявність перелічених документів ні під час перевірки, ні в подальшому відповідач не спростовував. Також акт перевірки не містить зауважень щодо їх оформлення. Відсутні у відповідача і дані про обмеження на час здійснення операцій правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, скасування їх реєстрації як платників ПДВ.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджений факт реального виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту по ПДВ по цій операції. При цьому в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 7.2.1, п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Також суд першої інстанції процитував зміст п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, де встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В постанові суду першої інстанції зазначено, що в акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. За змістом доводів відповідача, які викладені в акті, його висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірним правочином вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Інших мотивів відсутності факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і його контрагентом відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення не поклав. За таких обставин судом першої інстанції зроблений висновок, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували, і вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.12 р. по справі № 2-а-16188/11/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а-16188/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а-16188/11/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

В.Б. Русанова