Ухвала суду № 24937355, 27.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/3507/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача -Олійник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі № 2а-1870/3507/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування повідомлень повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «СКС Консалд», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 26.05.2011 р. № 0000722312/0/41489 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 287438,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 71860,0 грн. та № 0000732312/0/41485 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 139125,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 34781,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.11 р. по справі № 2a-1870/3507/11 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.11 р. по справі № 2a-1870/3507/11 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 2884/2312/34451495/43 від 29.04.11 р. документальної планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.10 р., в якому зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 1.22.1, п. 1.23 ст. 1, п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які спричинили заниження валового доходу 2 кварталу 2010 р. на суму кредиторської заборгованості в розмірі 454712 грн. по підприємству TOB «Кепітал Енерго Систем», завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з TOB «Вакко».

Виявлені порушення по операціям з TOB «Кепітал Енерго Систем»пов'язуються з тим, що згідно даних бухгалтерського обліку у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед вказаним підприємством на загальну суму 454711,79 грн., яка в 2008 р. в результаті придбання ліфтових запчастин згідно договору № 10/12 від 10.12.07 р. на суму 1834835,95 грн. За отриманий товар покупцем проведений розрахунок на суму 2074908,8 грн., а на решту боргу претензії від продавця не поступали, позовної заяви до суду на стягнення заборгованості контрагент позивача також не направляв.

Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців випливало, що 17.05.10 р. була проведена державна реєстрація припинення ТОВ «Кепітал енерго систем»у зв'язку з банкрутством. Також в ухвалі Господарського суду Донецької області від 06.05.10 р. по справі №42/18б, якою був затверджений звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ «Кепітал енерго систем», зазначено, що майно боржника не виявлено, будь-які майнові активи, необхідні для ведення виробничої діяльності відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав, що вищенаведені обставини свідчить про те, що заборгованість позивача перед ТОВ «Кепітал енерго систем»в бухгалтерському обліку останнього не обліковувалась, а тому, посилаючись на положення ст. 609 ЦК України, де зазначено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та ч. 3 ст. 205 ГК України, де передбачено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, був зроблений висновок про правомірність здійсненого відповідачем нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток.

При цьому суд першої інстанції проаналізував приписи п. 4.1, п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і визнав, що законодавством передбачений обов'язок платника податків включати до складу валового доходу суми доходів від усіх видів діяльності і перелік видів доходів наведений в п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не є вичерпним та включає в себе і доходи з інших джерел. Крім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»також чітко визначені перелік доходів платника податків, які не підлягають включенню до складу валових доходів.

Крім того, суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на відсутність кредиторської заборгованість у зв'язку з тим, що оплата за одержаний товар від TOB «Кепітал Енерго Систем»була здійснена шляхом передачі простих векселів на загальну суму 454711,74 грн., та на те, що операція з видачі векселів не була відображена в бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що акт прийому-передачі векселів своєчасно не був повернутий TOB «Кепітал Енерго Систем»в бухгалтерію позивача, оскільки в бухгалтерському обліку ТОВ «СКС Консалд»обліковувалась кредиторська заборгованість саме за договором, а грошові зобов'язання за виданими векселями, на які посилається позивач, в бухгалтерському обліку відображені не були. Також, під час перевірки позивачем була надана виписка з реєстру виданих та отриманих векселів TOB «СКС Консалд»за період з 01.01.08 р. по 31.12.10 р., де відсутня будь-яка інформація щодо векселів, виданих TOB «Кепітал Енерго Систем».

Посилаючись на положення ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і на те, що не повернення контрагентом акту прийому-передачі векселів позивачу не є підставою для не відображення вказаної операції в обліку на протязі більше ніж один рік, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Кепітал енерго систем»залишилася непогашеною, а підприємство кредитор ліквідоване і в нього відсутні правонаступники, є правомірними висновки відповідача щодо необхідності включення до складу валових доходів підприємства суму заборгованості в розмірі 454711,79 грн., тим більше що вказана сума доходу не підпадає під жодну з підстав визначених Законом, яка б дала право не відносити її до складу валових доходів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що за договором, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 01.02.10 р про передачу в оплату товару 5 простих векселів, ще не сплинув строк позовної давності, який закінчується 01.01.13 р., є безпідставним, з огляду на те, що відповідно ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В ст. 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги. Безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності (п. 1.22.1 ст. 1 Закону).

В свою чергу відповідно п. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. В ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (ст. 263 ЦК України).

Таким чином, у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється. Отже, сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до валового доходу у 2010 р. відповідно п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва (а не у 2013 р., на коли могло припасти передбачуване законодавством закінчення строку позовної давності за заборгованістю, термін погашення якої передбачався згідно з умовами додаткової угоди № 6 від 01.02.10 р від договору).

В акті перевірки вказано, що порушення позивачем податкового законодавства при формуванні валових витрат по операціям з TOB «Вакко»пов'язане з відсутністю доказів реального постачання товару за договором поставки № 22/07-09 від 22.07.09 р., предметом якого є постачання запчастин до ліфтів, оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ в Печерському районі м. Києва, вказане підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, на ньому відсутні працівники, а особа, яка від імені постачальника підписувала документи на поставку товару, наполягає на своїй непричетності до фінансово-господарської діяльності, хоча формальним була засновником, директором та бухгалтером, про що дала пояснення, зафіксовані в протоколі допита від 11.01.11 р. по кримінальній справі № 10460001. Крім того, з даних бази АС «Співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податкового кредиту в розрізі контрагентів»були виявлені розбіжності у податкових зобов'язаннях продавця та податковому кредиті покупця -позивача по даній справі.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача товар від постачальника у період з 02.10.09 р. по 26.11.09 р. був отриманий на загальну суму 834747,74 грн., в т.ч. ПДВ - 139124,62 грн., розрахунки проведені у безготівковому формі на загальну суму 516550,0 грн., що підтверджується банківськими виписками. За даними податкового обліку до складу валових витрат була віднесена вартість придбання вищезазначеного товару всього на загальну суму 695624,0 грн. Проте документів, які підтверджували б транспортування товару, отриманого позивачем від TOB «Вакко», для перевірки надані не були.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суду першої інстанції послався на положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами податкового законодавства, для чого судом першої інстанції процитований зміст п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив висновок про те, що матеріалами справи підтверджується факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції з ТОВ «Вакко»у податковому обліку позивача фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що у нього відсутні ТТН або інші документи щодо транспортування товарів, оскільки устаткування та запасні частини доставлялися постачальником. Проте в залученому до матеріалів справи договорі (п. 1.4) записано, що умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов цього договору. Інших положень щодо умов поставки ні договір, ні подальші документи не визначають, а тому твердження позивача про те, що саме на постачальника були покладені обов'язки по доставці товару документально не доведені.

Також слід відмітити, що в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що придбані у ТОВ «Вакко»запасні частини до ліфтів були використані у власній господарській діяльності для виконання договорів по капітальному ремонту ліфтів. В матеріалах справи містяться договори № 42/т від 29.05.09 р. та № 91/т від 10.11.09 р. з Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, № 43-09/2 від 24.06.09 р. з Комунальною Лубенською центральною міською лікарнею. Але позивачем не надані акти виконаних робіт по виконанню вказаних договорів форми КБ 2 та КБ 3, відомості про використані матеріали та механізми для виконання робіт, де були б зазначені запасні частини, перелічені в видаткових накладних № 1402 від 23.07.09 р., № 1425 від 24.07.09 р., № 2216 від 27.08.09 р., № 2317 від 31.08.09 р., № 2768 від 14.09.09 р., № 4108 від 28.10.09 р. Відсутні також докази оприбуткування запасних частин у складських документах позивача та передачі їх у виробництво, документи на перевезення устаткування та запасних частин на об'єкти капітального ремонту.

Оскільки до валових витрат може бути віднесена лише вартість товарів, які використовуються у власній господарській діяльності, то у відсутності підтвердження такого використання, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині судового рішення законними, а донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток по вказані операції - правомірним.

При дослідженні вищевказаної операції з ТОВ «Вакко»перевіряючі зробили висновок про завищення позивачем податкового кредиту. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на положення п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»і вказав, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх спростовують.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.11 р. по справі № 2a-1870/3507/11 прийнята у відповідності з положеннями чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «СКС Консалд»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.11 р. по справі № 2а-1870/3507/11 -залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.11 р. по справі № 2а-1870/3507/11 за позовом ТОВ «СКС Консалд»до ДПІ в м. Суми про визнання протиправними та скасування повідомлень повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.04.2012 року.