Постанова № 24937326, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 2а-10256/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Злобіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-10256/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Сіестел», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної позапланової перевірки № 3080/2305/33118839 від 30.06.11 р. порушень ТОВ «Сіестел»вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003252305 від 27.07.11 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 242216,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 121108,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 р. по справі № 2а-10256/11/2070 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 р. по справі № 2а-10256/11/2070 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Сіестел»у встановленому порядку від 06.08.04 р. зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 17.08.04 р. за № 14979, є платником ПДВ з 30.08.04 р., що підтверджено свідоцтвом № 28317136.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 3080/2305/33118839 від 30.06.11 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтрубомонтаж»(код за ЄДРПОУ 31939034) за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. У вступній частині вказаного акту зазначено, що перевірка проведена на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м Харкова № 1307 від 15.06.11 р. і згідно п. 78.1.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

За результатами даної перевірки були виявлені факти порушення підприємством вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4, п.7.5.1, п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження ПДВ за листопад 2010 р. на суму 242216,4 грн., пов'язані з тим, що платник податків включив до податкового кредиту суми податку, сплачені за поставлений ПП «Спецтрубомонтаж»товар, який в свою чергу був отриманий за нікчемними угодами, укладеними даним постачальником зі своїми контрагентами.

При цьому перевіряючий використав статутні документи підприємства позивача, подані ним податкові декларації, АРМ органів ДПС, копії угод, податкові накладні, акти виконаних робіт та акт ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 1212/1800/31939034 від 15.04.11 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Спецтрубомонтаж»з питань правильності визначення податку на прибуток та ПДВ за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. та 31.12.10 р.

В даному акті відображені порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. та їх подальшою реалізацією покупцям у зв'язку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про ПДВ», оскільки його податкові зобов'язання недійсні за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. на суму 11885285,97 грн., податковий кредит недійсний за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. на суму 11846668,19 грн.

Оскільки витрати ТОВ «Спецтрубомонтаж»по взаємовідносинам з постачальниками були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, перевіряючим був зроблений висновок про те, що і правочини, укладені позивачем по даній справі з ТОВ «Спецтрубомонтаж», є нікчемними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на правові позиції Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». В силу положень п. 18 даної Постанови перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані не використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Проте слід відмітити, пославшись на вказану Постанову, суд першої інстанції не зробив висновків стосовно твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, про що вказано в акті перевірки і стосовно чого є вимога в позові.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що законодавець з 01.01.11 р. внесенням змін до ЦК України виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення оспорюваної перевірки.

Також відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з ТОВ «Спецтрубомонтаж»договори, виписані на їх виконання податкові накладні, платіжні документи на оплату та акти виконаних робіт і зробив висновок про те, що останні мають вади заповнення, оскільки в них не зазначений зміст виконаних робіт. При цьому суд першої інстанції послався на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», в якому обов'язковим реквізитом акту виконаних робіт є місце його складання та зміст господарської операції.

Крім того, з посиланням на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України суд першої інстанції зробив висновок про те, що виконання робіт підрядником за договором підряду супроводжується обов'язковою передачею замовникові результату виконаних робіт, але надані позивачем документи не дають можливості встановити реального результату виконаних робіт за договорами № 2510 від 25.10.10 р., № 3877 від 27.09.10 р., № 0111 від 01.11.10 р., № 3825 від 25.08.10 р., що свідчить про ненадання позивачем доказів результатів по завершенню виконаних робіт зі створення технічної документації, обстеження продуктопроводу, збору необхідних для проектування даних інженерних вишукувань, розробки та узгодження технічного завдання на проектування, розробки проектної документації, а також не надано доказів, що підтверджують місце виконання робіт за зазначеними договорами.

Судом першої інстанції не була визнана доказом по даній справі технічна документація, оскільки вона не стосується предмету розглянутих договорів.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: п. 83.1.1 - документи, визначені цим Кодексом; п. 83.1.2 - податкова інформація; п. 83.1.3 - експертні висновки; п. 83.1.4 - судові рішення; п. 83.1.6 - інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС. Проте викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з вищеописаних джерел. Відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух товару, грошових коштів у безготівковій формі, що не заперечувалось представником відповідача безпідставно зробив висновок про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування ПДВ, що є незаконним.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в акті перевірки від 30.06.11 р. відсутні дані про дослідження перевіряючим будь-яких господарських операцій позивача, тому у суду першої інстанції не було підстав досліджувати обставини, які відповідач не відобразив в акті перевірки.

Слід відмітити, що висновки акту перевірки від 30.06.11 р., на підставі яких було прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на результатах перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж», але даних про те, що при проведенні цієї перевірки досліджувалися операції з позивачем, оскільки порушення були виявлені при придбанні товарів, у зв'язку з чим був зроблений висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтрубомонтаж»з його постачальниками.

Оскільки визнання правочинів нікчемними є виключною компетенцією суду, то такі висновки, зроблені працівником органу ДПС не повинен приймати в якості доказів, як такий, що суперечить приписам ст. 19 Конституції та ст. 9 КАС України.

Також слід відмітити, що визначення податкових зобов'язань позивача ґрунтується на тому, що податкові зобов'язання ТОВ «Спецтрубомонтаж»є недійсні за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. на суму 11885285,97 грн., податковий кредит недійсний за період з 01.03.10 р. по 30.04.10 р. та з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. на суму 11846668,19 грн.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки відповідач не заперечував того, що у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином оформлені документи податкового обліку, то висновки про порушення ним вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4, п.7.5.1, п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»є безпідставними, а висновки про порушення вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників зроблені за межами наданих відповідачу повноважень.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, а висновки постанови від 14.12.11 р. по справі № 2а-10256/11/2070 зроблені без врахування приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 р. по справі № 2а-10256/11/2070 з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-10256/11/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-10256/11/2070 -скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ТОВ «Сіестел».

Визнати незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної позапланової перевірки № 3080/2305/33118839 від 30.06.11 р. порушень ТОВ «Сіестел»вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003252305 від 27.07.11 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 242216,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 121108,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.03.2012 року.