Ухвала суду № 24936973, 06.06.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4790/11/0170/4

06.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Кримспецтехнолоджи"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-4790/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 08.12.11 у справі № 2а-4790/11/0170/4

за позовом Приватного підприємства "Кримспецтехнолоджи" (вул. Монтажна, буд. 10 Г, смт. Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконними дій, визнання незаконним і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.12.11 у справі № 2а-4790/11/0170/4 позовні вимоги Приватного підприємства "Кримспецтехнолоджи" задоволені частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 03.03.2011року №0001552301 про збільшення Приватному підприємству "Кримспецтехнолоджи" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1432770,00грн., у тому числі6 1146216,00грн. - за основним платежем, 286554,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 26.04.2011року №0003672301 про збільшення Приватному підприємству "Кримспецтехнолоджи" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14505635,00грн., у тому числі 1124508,00грн. - за основним платежем, 281127,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 26.04.2011року №0003682301 про збільшення Приватному підприємству "Кримспецтехнолоджи" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1757045,00грн., у тому числі: 1405636,00грн. за основним платежем, 351409, 00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); в задоволенні решти частини позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток через віднесення до його складу сум податку, сплачених ПП "Ротонда Торг", яке проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат позивачем. В ході перевірки не було надано документів, що підтверджують рух товару від продавця (ВКП "Укравіаресурс") до перевізника і покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. На думку представника відповідача, господарські операції, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з ПДВ та валові витрати з податку на прибуток не містять у своїй суті розумних економічних причин (ділової мети), тож оформлені за результатами таких операцій документи податкового обліку не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат. Крім того, представник відповідача вказав, що видані контрагентами позивача (ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ") податкові накладні містять неправдиві дані стосовно їх місцезнаходження, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про ці юридичні особи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36693441, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, на податковому обліку перебуває в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2010 року, за її результатами складено акт від 17.02.2011 року №1081/23-4 (а.с. 76-86, т. 2).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №168), що призвело до заниження суми податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті в бюджет, з податку на додану вартість у розмірі 1146216,00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0001552301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1432770,00 грн., у тому числі: 1146216,00 грн. - за основним платежем, 286554,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 75, т. 2).

Також посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за її наслідками складено акт від 28.03.2011 року №3445/23-7 (а.с. 61-74, т. 2), за висновками якого встановлено порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту у січні 2011 року в сумі 406228,00 грн.

За результатами позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ПП "Ротонда Торг" за 2 квартал 2010 року (акт від 14.04.2011 року №4200/23-7/36693441, а.с. 6-21, т. 2) встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 1124508,00 грн.; порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(чинний до 01.01.2011 року, далі -Закон №334), що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 1405636,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011 року №0003672301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1450635,00 грн., у тому числі 1124508,00 грн. - за основним платежем, 281127,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011 року №0003682301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1757045,00 грн., у тому числі: 1405636,00 грн. - за основним платежем, 351409,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 23, 24, т. 2).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За даними акту перевірки, сума задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року завищена на 1146215,76 грн. за рахунок віднесення до його складу сум податку за податковими накладними, виписаними ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" (перелік податкових накладних вказаний у пункті 3.1.2 акту перевірки, а.с. 81, т. 2). В ході перевірки встановлено, що дані підприємства у базі даних податкового органу мають стан 23 "місцезнаходження не встановлено". У зв'язку із цим податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські відносини позивача із даними контрагентами є нікчемними правочинами і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались.

Висновки за актом позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ПП "Ротонда Торг" за 2 квартал 2010 року від 14.04.2011 року №4200/23-7/36693441, які покладено в основу податкових повідомлень-рішень від 26.04.2011 року №0003672301 та №0003682301, податковий орган також пов'язує із встановленням "безтоварності" господарських операцій поставки товарів, придбаних позивачем у ПП "Ротонда Торг". В акті перевірки податковий орган вказує про нікчемність правочину між позивачем і ПП "Ротонда Торг", спрямованість даної господарської операції на ухилення від оподаткування, штучне формування валових витрат та податкового кредиту позивачем.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 (тут і далі за текстом -нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судова колегія погоджується, що термін "господарська діяльність" застосовується у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону №334, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведеним у справі експертним дослідженням (а.с. 21-41, т. 3) встановлено, що податкові накладні, виписані постачальниками (ПП "Ротонда Торг", ПП "Родіна ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ") відповідають встановленим законом вимогам щодо їх форми та змісту, отримання податкових накладних відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, суми податку віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду. Також експертом підтверджено факт відображення у бухгалтерському обліку операцій позивача ПП "Родіна ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Ротонда Торг", складення первинних документів, що підтверджують оприбуткування, сплату вартості поставлених товарів, подальше використання придбаних товарів у межах господарської діяльності позивача.

Надаючи оцінку доводам за актом від 17.02.2011 року №1081/23-4 щодо наявності у базі даних податкового органу відомостей про відсутність за місцезнаходженням ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" і, як наслідок, невідповідність виданих ними податкових накладних вимогам закону (у частині зазначення місцезнаходження постачальника) суд встановив таке.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР), були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В податкових накладних вказаних постачальників вказано місцезнаходження постачальників ПП "Родіна ХХІ" і ПП "Фрегат ХХІ" - м. Сімферополь, вул. Крилова, 131.

Про наявність в ЄДР записів про інше місцезнаходження постачальників (або записів про відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням, або про не підтвердження відомостей про ПП "Родіна ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ") станом на грудень 2010 року (період виписки податкових накладних) відповідач не зазначив (і не надав відповідних доказів) ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Порушення приписів підпункту "д" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, можливо у разі, якщо вказані у податковій накладній місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, не відповідають даним установчих документів юридичної особи або записам в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно зареєстрованого місцезнаходження (місця проживання). Доказів такої невідповідності станом на дату виписки податкових накладних відповідачем не надано і судом не встановлено.

Більш того, що реєстрацію ПП "ФрегатХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" у якості платників ПДВ анульовано лише 14.03.2011 року (згідно із відомостями бази даних платників ПДВ з офіційного веб-сайту ДПА України).

В акті перевірки від 14.04.2011 року №4200/23-7/36693441 вказано, що ПП "Ротонда Торг" здійснювало реалізацію позивачеві товарів отриманих від ВКП "Укравіаресурс". Однак жодного доказу неможливості здійснення (безтоварності, фіктивності тощо) угод ПП "Ротонда Торг" із ВКП "Укравіаресурс" відповідачем не надано і судом не встановлено. Відповідачем взагалі не зазначено ані змісту, ані періоду вказаних господарських операцій, не вказано підстав, з яких він дійшов висновку про невідповідність змісту угод та їх фактичних правових наслідків.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до пункту 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи, зокрема даними проведеного у справі експертного дослідження, підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Що стосується доводів податкового органу про вчинення позивачем правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, суд зазначає, що вказані обставини є ознаками фіктивного правочину (стаття 234 ЦК України).

Відповідно ж до частини другої статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним, тобто такий правочин є оспорюваним, тож застосування наслідків недійсності такого правочину можливо лише після набрання законної сили судовим рішення про визнання такого правочину недійсним. Податковим органом жодних доказів наявності судових рішень про визнання недійсними правочинів між позивачем та його постачальниками (ПП "Ротонда Торг", ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ") не надано.

За висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року від 28.03.2011 року №3445/23-7 встановлено порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту у січні 2011 року в сумі 406228,00 грн.

Вказані висновки пов'язані із тим, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 406228,00 грн. у ціні товарів (будівельних матеріалів), придбаних у ПП "Ечкі". У свою чергу за даними податкової звітності ПП "Ечкі" у нього відсутні складські приміщення, відповідне обладнання для здійснення такої поставки, у базі даних органу державної податкової служби ПП "Ечкі" надано стан 8 "запис про відсутність за місцезнаходженням". Крім того, за результатами автоматизованого співставлення сум податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів встановлено, що податкове зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями із позивачем ПП "Ечкі" не декларувало.

Висновки про заниження сум податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту пов'язані із тим, що, на думку відповідача, господарські операції позивача із ПП "Ечкі" не містять у своїй суті розумних економічних причин, були спрямовані на безпідставне надання податкової вигоди покупцю, штучне формування податкового кредиту та валових витрат, фактично операції не проводились, отже укладені правичини є нікчемними.

Проведеним у справі експертним дослідженням підтверджено факт відображення у бухгалтерському обліку операцій позивача із ПП "Ечкі", складення первинних документів, що підтверджують оприбуткування, сплату вартості поставлених товарів, подальше використання придбаних товарів у межах господарської діяльності позивача, матеріалами справи, підтверджено реальне виконання сторонами правочинів. Доказів спрямованості умислу сторін на укладення правочинів із метою ухилення від оподаткування, незаконне заволодіння майном держави, порушення публічного порядку, доказів наясноіт судових рішень про визнання відповідних правочинів недійсними через їх укладення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, відповідачем не надано і судом не встановлено.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні податкової вигоди (формування податкового кредиту).

У зв'язку із цим, законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість, задеклароване позивачем за січень 2011 року, зменшено за результатами перевірки на ту ж суму, що і податковий кредит. Це пов'язано із тим, що, на думку податкового органу операції з купівлі товарів у ПП "Ечкі" мало безтоварний, фіктивний характер, отже позивач не мав можливості реалізувати придбані товари і сформувати податкове зобов'язання. Враховуючи, що суми податкового кредиту, зменшені за результатами перевірки дорівнюють сумам податкового зобов'язання, податковим органом не приймалось рішення про донарахування сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких підстав, судова колегія зазначає, що висновки за актом перевірки від 17.02.2011 року №1081/23-4 стосовно заниження позивачем суми податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті в бюджет, з податку на додану вартість у розмірі 1146216,00 грн.; за актом від 14.04.2011 року №4200/23-7/36693441 про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 1124508,00 грн.; заниження податку на прибуток на суму 1405636,00 грн. є необґрунтованими і такими, що не відповідають чинному на час виникнення спірних відносин законодавству, а здійснене відповідачем донарахування сум податкових зобов'язань за вказаними епізодами є безпідставним. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.03.2011 року №0001552301, від 26.04.2011 року №0003672301, від 26.04.2011 року №0003682301 застосовано у зв'язку із визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання за результатами документальних перевірок. Враховуючи помилковість висновків про донарахування сум податкових зобов'язань, застосування фінансових санкцій у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях також є безпідставним. За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.12.11 у справі № 2а-4790/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко