Ухвала суду № 24936487, 11.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14985/11/0170/13

11.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Фірма"Іліта"- ОСОБА_2, довіреність № 46 від 01.01.11

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14985/11/0170/13 за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 20.12.11 у справі № 2а-14985/11/0170/13

за позовом Приватного підприємства "Фірма"Іліта" (вул. Орехова, буд. 8, с. Фрунзе, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96576)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК (вул. Курортна, буд. 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.11 у справі № 2а-14985/11/0170/13 позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма"Іліта" задоволені, а саме: скасовано повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 22.11.2011року №001172301 на загальну суму 95195,09грн., стягнуто на користь Приватного підприємства "Фірма"Іліта" судовий збір у розмірі 28,23грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що на підставі наказу від 18.11.2011 №779 Сакської ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірки ПП «Фірма «Іліта»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»за серпень 2011 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 21.11.2011 №1211/2301/24862924, в якому зроблений висновок про встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Фірма «Ііліта»та ТОВ «ТФ «Діаніт», що привело до порушень части 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фірма «Іліта»з ТОВ «ТФ «Діаніт»; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України -завищений податковий кредит за серпень 2011 року на суму ПДВ 63463,39 грн. На підставі зазначеного акту Сакською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 95195,09 грн., у тому числі 63463,39 грн. основного платежу, 31731,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповіадача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Приватне підприємство «Фірма «Іліта»зареєстровано юридичною особою Сакською райдержадміністрацією 23.05.1997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 №458152, взяте на податковий обік 16.09.1997 Саксько ОДПІ, є платником податку на додану вартість з 19.01.1998, згідно свідоцтва від 21.02.2008 №100100024.

Згідно довідки зі статистики від 25.08.2009 АБ №057229 основними видами діяльності є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу.

Має чисельність працюючих -79 осіб.

На підставі наказу від 18.11.2011 №779 Сакської ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірки ПП «Фірма «Іліта»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»за серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 21.11.2011 №1211/2301/24862924, в якому зроблений висновок про встановлення ознак нікчемності правочинів між ПП «Фірма «Ііліта»та ТОВ «ТФ «Діаніт», що привело до порушень части 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фірма «Іліта»з ТОВ «ТФ «Діаніт»; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України -завищений податковий кредит за серпень 2011 року на суму ПДВ 63463,39 грн.

На підставі зазначеного акту Сакською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 95195,09 грн., у тому числі 63463,39 грн. основного платежу, 31731,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно підпункту 14.1.179. ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За підпунктом 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Кодексу, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

20.05.2011 між ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»та ПП «Фірма «Іліта»був укладений договір №108/05 поставки товарів, предметом якого є будівельні матеріали, в асортименті, кількості та за цінами, що зазначаються у видаткових накладних та рахунках.

26.08.2011 ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»видала позивачеві рахунок-фактуру №317 на мастику бітумно-полімерну «Вішера»у кількості 24,200 т вартістю 13112,27 грн., на загальну суму 380780,32 грн., у тому числі ПДВ 63463,39 грн.

Також 26.08.2011 на адресу позивача була видана видаткова накладна №РН-0000537 та податкова накладна №183 на загальну суму 380780,32 грн., у тому числі ПДВ 63463,39 грн.

Згідно подорожних листів вантажного автомобіля від 26-27.08.2011 вбачається, що мастика була перевезена з м.Херсон, нафтобази від ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»до с.Комсьмольське, Полтавський ГОК -ПП «Фірма «Ііліта».

30.08.20111, згідно виписки установи банку «Фінанси та кредит»позивачем було сплачено 380780,32 грн. на користь ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»за мастику на підставі рахунку від 26.08.2011 №317, у тому числі ПДВ 63463,39 грн.

Згідно податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2011 року встановлено, що ним був задекларований податковий кредит у розмірі 247456,00 грн. (графа 10.1), а згідно додатку 5 до декларації, він був сформований також завдяки отримання товарів від ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»на суму ПДВ 63463,39 грн. (графа 32 додатку).

Відповідно до пункту 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлену податкову накладну, що підтверджує розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ серпень 2011 року сум ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Торговий дім «Діаніт»від 26.08.2011 №183.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про інвестиційну діяльність" регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється зокрема шляхом використання державних норм та стандартів, які класифікуються відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (ДСТУ, ДБН, СОУ тощо).

Застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3) введено наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року N 554. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

У типових формах первинних облікових документів у будівництві зазначаються обсяги та вартість будівельних робіт, виконаних підрядною організацією у звітному періоді в межах договору підряду, укладеного із замовником. До будівельних робіт належать будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються підрядними організаціями під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд. Зазначені типові форми можуть слугувати підставою для складання звітної документації підрядної організації.

На виконання умов договорів підряду, укладеного між позивачем та ВАТ «Полтавьский ГОК»24.02.2011 №800 з виконання робіт з поточного ремонту покрівлі замовника були складені акти виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в від 31.08.2011 на суму 353108,40 грн., 189223,20 грн., 677521,20 грн., 568455,60 грн., 539530,80 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

Відповідачем в акті від 21.11.2011 зазначається, що ПП «Фірма «Іліта»є кінцевим споживачем, вказані у первинних документах: накладної, товарно-транспортних накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки, ТМЦ (мастика бітумно-полімерна «Вішера»), використовувалися для поточного ремонту крівель основного замовника ПП «Фірми «Іілта»- ВАТ «Полтавський ГЗК».

Використовуючи акт перевірки контрагенту позивача -ТОВ «Торгівельний дім «Діаніт»відповідач зазначає, що загальна численність працюючих на підприємстві, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року -3 особи, згідно податкової декларації з податку на прибуток за П квартал 2011 року -основні засобі відсутні.

Оскільки на ТОВ «ТФ «Діаніт»не встановлені достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників.

Згідно вище укладеного, дані задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТФ «Діаніт»за серпень 2011 року про обсяги продажу та податкового зобов'язання по операціям з ПП «Фірма «Іліта»є недійсними.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку % до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за серпень 2011 року, декларація платника податку недійсна.

Фактично за актом перевірки зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності у позивача взагалі.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до виснвоку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат. За таких підстав, доводи щодо відсутності у постачальника найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів є безпідставними, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Судова колегія зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента. Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ТОВ «Торговий дім «Діаніт»або їх постачальниками відповідач не наводить в акті перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.11 у справі № 2а-14985/11/0170/13 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко