Постанова № 24933280, 15.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року справа №2а/0570/3087/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю представника позивача Співака О.О.

представників відповідачів Романченко Л.І., Шаповал С.О.,

Яковенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс», Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3087/2012 за позовом Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення №0001192342 від 01 грудня 2011 року та рішення №3485/6/10-245 від 27 лютого 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012р. частково задоволений позов Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001192342 від 01 грудня 2011 року Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та рішення №3485/6/10-245 від 27 лютого 2012 року Державної податкової служби України.

Скасоване податкове повідомлення-рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції № 0001192342 від 01 грудня 2011 року.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1089 грн 09 коп.

Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в який позивач просить постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачами по справі також подані апеляційні скарги, в якій вони просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційні скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкові накладної, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні також апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів та позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 12 лютого 1997 року, включено до ЄДРПОУ за №24655326.

Артемівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціям з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбасс», за результатами якої було складено акт №1344/23/24655326 від 17 листопада 2011 року та встановлено порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 року у розмірі 443 934грн. (а.с.18-24).

01 грудня 2011 року Артемівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192342 згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02 грудня 2010 року на підставі акта перевірки №1344/23/24655326 від 17 листопада 2011року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554 918грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 443934грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110 984грн (а.с.25).

Не погодившись із висновками зазначеного акту та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 09 грудня 2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації Донецької області з первинною скаргою, за результатом розгляду якої було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №23210/10/25-213-1 від 21.12.2011р., яким було залишено скаргу ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін.

29 грудня 2011 року ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» було направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.2011р. за №0001192342, а також на рішення ДПІ в Донецькій області від 21.12.2011р. за №23210/10/25-213-1 про результати розгляду скарги.

27 лютого 2012 року Державною податковою службою України було прийнято рішення №3485/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11р. №0001192342 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення. Повідомлено, що згідно з п.56.10, п.п.56.17.3 п.56.17 і п.56.18 ПКУ рішення ДПС України, прийняте за розглядом скарги, та податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначено чинним законодавством України (а.с.26-370.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001192342 від 01 грудня 2011 року з огляду на наступне.

25 грудня 2007 року між ТОВ «Соледар-сервіс» (Замовником) та ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (Виконавець) було укладено договір №1-С/У2007, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання:

1.1.1. виконувати роботи, пов`язані з виїмкою гіпсового каменю з надр Нирковського родовища, включаючи вскришні та отвальні роботи, вантаження та розвантаження вскриши та гіпсового каменю Замовника, з оплатним користуванням транспорту та техніки Виконавця;

1.1.2. виконувати щомісячний аналіз середньої чистоти гіпсового каменю та представляти Замовнику заключення по результатам проведених аналізів.

Відповідно до акту виконаних робіт/послуг №РН-0003121 від 31 липня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (виконавець) та ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» (замовник) виконавцем було виконано послуги з видобування каменю по договору №1-С/У від 25 грудня 2007 року на загальну суму виконаних робіт без ПДВ 2 234 669,97 грн, податок на додану вартість (20%) склав 446 933,99 грн.

31 липня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» було видано податкову накладну №979 ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» з надання послуг з видобування каменю, ціна постачання послуг без врахування ПДВ склало 2235317,60 грн., загальна сума ПДВ склала 2663604,45 грн.(а.с.16).

11 серпня 2011 року ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» було подано до Артемівської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, у якій до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 443 934грн згідно податкової накладної №979 від 31.07.2011 року, яка виписана ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас».

Згідно з п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з п.198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6. ст. 198 ПКУ передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом першої інстанції застосовані положення пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 06.08.2011р.), згідно з якими податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Як вбачається з квитанції №1 податкову накладну від 31 липня 2011 року №979 було зареєстровано у Єдиному реєстру податкових накладних о 12:54 год. 11 серпня 2011 року.

ТОВ «Фірма» «Соледар-сервіс» було включено суму податку на додану вартість за накладною №979 о 17:11 год. 11 серпня 2011 року при подані підприємством податкової декларації за липень 2011 року, про що свідчить квитанція №2.

На час подачі податкової декларації податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстру податкових накладних, тому у позивача були підстави на включення суми податкового кредиту на підставі податкової накладної № 979 від 31.07.2011р.

Крім того, позивач у відповідності до укладеного договору, отримав послуги, що підтверджується актом виконаних робіт/послуг №РН-0003121 від 31.07.2011р.

На думку суду першої інстанції, позивач у розумінні п.198.1. ст.198 ПКУ отримав право на податковий кредит, яким і скористався.

Але колегія суддів не повністю погоджується з доводами суду першої інстанції.

Відповідно до ст.5 ч.2 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час видачі 31 липня 2011 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» податкової накладної №979 ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» вона у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована не була.

31 липня 2011 року діяла редакція п.201.10 ст.201 ПКУ України, згідно з яким Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Нова редакція п.201.10 ст.201 ПКУ почала діяти з 06 серпня 2011 року, тобто вже після видачі ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» податкової накладної №979 ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс».

Суд першої інстанції не правомірно не прийняв посилання першого відповідача на п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, відповідно до якого внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Колегія суддів вважає, що 31 липня 2011 року, коли позивач отримав податкову накладну №979 від ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», він діяв не у спосіб, визначений п.201.10 ст.201 ПКУ України в редакції, яка діяла на 31 липня 2011 року, оскільки прийняв податкову накладну №979 без її реєстрації продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, не виконав вимог вказаного пункту ПКУ, та, відповідно, не отримав права на включення до податкового кредиту за липень 2011 року вказаних у податковій накладній №979 сум.

Що стосується позовних вимог до другого відповідача щодо оскарження рішення Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Рішенням Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 року №3485/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 01.12.11 №0001192342 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням №0001192342 від 01.12.2011р. позивачу збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» за платежем податок на додану вартість 554918грн, в тому числі за основним платежем - 443934грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110984грн, отже права та інтереси позивача були порушені саме зазначеним рішенням.

Рішення Державної податкової служби України від 27 лютого 2012 №3485/6/10-2115 не порушує прав та інтересів позивача, оскільки безпосередньо це рішення не встановлює обов'язків по сплаті штрафних фінансових санкцій.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п.21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фірма «Соледар-сервіс» не необґрунтованими.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати в цілому та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, оскільки часткове скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови в частині позовних вимог не передбачено діючими нормами КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-Сервіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3087/2012 - задовольнити частково.

Апеляційні скарги Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3087/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3087/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фірма «Соледар-сервіс» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення №0001192342 від 01 грудня 2011 року та рішення №3485/6/10-245 від 27 лютого 2012 року - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 15 червня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва