Постанова № 24933278, 15.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року справа №2а/0570/2127/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2127/2012 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/2127/2012 задоволений адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, внаслідок чого стягнуто з відповідача на позивача суму заборгованості у розмірі 3028,70 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в який він просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому позивач посилається на ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Позивач, представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Кіровсьому районі м. Макіївки Донецької області - зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 12.07.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 23413928, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - НОМЕР_3, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 (а.с.35).

Відповідач - ОСОБА_2 - зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 16.03.2000 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (а.с.25), та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області (а.с.11-12).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1058 страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Частиною 6 ст. 20 Закону визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п.п.5.1.4 п. 5.1 ст. 5 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

31.05.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №264 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 198, 04 грн та нарахована пеня - 41,59 грн, а всього 239, 63 грн (а.с.5).

31.05.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №265 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 215, 23 грн та нарахована пеня - 915,77 грн, а всього 1131,00 грн (а.с.7).

31.05.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №262 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 195, 28 грн та нарахована пеня - 484,08 грн, а всього 679,36 грн (а.с.8).

31.05.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №263 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 195,00 грн та нарахована пеня -196,89 грн, а всього 391,89 грн (а.с.9).

31.05.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №261 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 132, 19 грн та нарахована пеня - 220,23 грн, а всього 352,42 грн (а.с.10).

30.07.2010 року позивачем відносно відповідача винесено рішення №358 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до відповідача застосовано штраф у сумі 120, 00 грн та нарахована пеня -114,40 грн, а всього 234,40 грн (а.с.6).

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч.15 ст.106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Крім того, відповідач рішення №№263, 264, 358 отримав 20.08.2011 року, а рішення №№261, 262, 265 отримав 30.08.2011 року, їх не оскаржував, суму, визначену у рішеннях, не сплатив.

Також спростовується матеріалами справи довід відповідача щодо неотримання копій рішень, а саме поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до яких відповідач отримав поштові відправлення особисто (а.с.48, 51).

Щодо втрати чинності ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, суд першої інстанції правомірно зазначив, що на момент прийняття рішень вищевказана норма Закону діяла, тому орган Пенсійного фонду України мав право її застосувати.

Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з картки особового рахунку страхувальника, відповідачем порушувались строки сплати страхових внесків та за ним обліковується недоїмка у загальному розмірі 3 028, 70 грн. (а.с.36-37).

Оскільки відповідач не сплатив суму заборгованості, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Але колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Законом України від 07.07.2011р. №3609-VI частина 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 доповнена абзацами 2 та 3, згідно з якими фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Враховуючи той факт, що відповідачем надані докази його праці зі сплатою єдиного податку у 2010-2012 роках (а.с.26 зворотній бік), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно не застосував положення абзаців 2 та 3 ч.15 ст.106 Закону України №1058, які звільняють підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, від сплати штрафних санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та вважає, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 3028,70 грн, але вона не підлягає стягнення, а повинна бути списана позивачем на підставі абзацу 3 ч.15 ст.106 Закону України №1058.

Згідно з ст.202 ч.1 п.4 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне постанову суду першої інстанції про задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2127/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2127/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва