Постанова № 24931105, 20.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5019/2174/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.

розглянув апеляційну скаргу відповідача2 - публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 р. у справі №5019/2174/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач", м.Рівне

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг", м.Рівне

2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Рівне

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2 ( довіреність № б/н від 20.06.2012 р. )

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 (скаржника) -ОСОБА_3( довіреність № б/н від 26.09.2011 р. )

третьої особи - не з'явився

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 5019/2174/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 р. у справі №5019/2174/11 (суддя Бережнюк В.В.) позов публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг", 2) публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню та скасовано виконавчий напис нотаріуса №3559 від 14.12.2009р., вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яким звернено стягнення на торговий павільйон літ.А-2 загальною площею 2231,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності публічному акціонерному товариству "Рівнеголовпостач" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом неправомірно вчинено виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Рівнеголовпостач", а тому позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса №3559 від 14.12.2009 р. підлягають задоволенню (арк.справи 177-180).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" 19.04.2012р. подав через господарський суд Рівненської області апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі стверджує, що виконавчий напис було вчинено відповідно п.19 ст.34, ст.87 Закону України "Про нотаріат" з дотриманням вимог, передбачених Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2008р. №2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 31.12.2008р. за №1325/16016.

Зазначає, що відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999р. затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Пункт 1 вказаного переліку містить нотаріально посвідчені угоди, що передбачають право звернення стягнення на заставлене майно, до якого і відноситься іпотечний договір.

Ввважає, що законність вчинення виконавчого напису та відповідність його вимогам чинного законодавства підтверджена постановою Вищого господарського суду України по справі № 5/32, якою залишено без змін рішення першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено в позові ВАТ "Рівнеголовпостач" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 3559 від 14.12.2009 р.

Тому стверджує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про нотаріат" та Закон України "Про виконавче провадження" не містять приписів стосовно заборони вчинення виконавчого напису та здійснення виконавчого провадження по зверненню стягнення на заставлене майно у разі порушення справи про банкрутство боржника.

Також зазначає, що публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Рівнеголовпостач" в офіційному друкованому органі було здійснено 15.12.2010р., тобто через рік від дати вчинення виконавчого напису - 14.12.2009р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Вважає, що зазначена норма не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки ВАТ "Рівнеголовпостач"' є майновим поручителем ТзОВ "Літа Холдинг", саме грошові зобов'язання ТзОВ "Літа Холдинг", а не грошові зобов'язання позивача, забезпечуються майном ВАТ "Рівнеголовпостач".

Правомірність позиції щодо законності вчинення виконавчого напису та здійснення виконавчого провадження по його виконанню підтверджується також практикою застосування зазначених норм Верховним Судом України (постанова від 19.09.2011 р.), в якій зазначається, що продовження виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство заставодавця грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (арк.справи 186).

18.05.2012р. публічним акціонерним товариством "Рівнеголовпостач" на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №3559, виданим 14.12.2009р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та забороною приватному підприємству "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮСТИЦІЯ"(03680 м. Київ, бул. І.Лепсе, 8, корп. 3; код ЄДРПОУ 32277680) проводити прилюдні торги з реалізації торгового павільйону, літ. А, загальною площею 2231,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.. Степова, 16, і яке є власністю ПАТ "Рівнеголовпостач"як правонаступника ВАТ "Рівнеголовпостач"(м. Рівне, вул.. Князя Володимира. 112А; код ЄДРПОУ 04542761)

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. у справі №5019/2174/11 відмовлено у задоволенні даного клопотання позивача, оскільки останнім недоведено у розумінні ст.33 ГПК України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

25.05.2012р. позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив, в якому заперечує проти доводів скаржника.

Зокрема зазначає, що підставою позову є те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вважає, що банк спотворює обставини спору, намагаючись схилити суд до хибного висновку про те, що спором в справі є незаконність виконання виконавчого напису державною виконавчою службою.

Також стверджує, що невірним є твердження банку про необхідність застосувати в спірних правовідносинах постанову Верховного суду України від 19.09.2011р. Предметом спору в справі, яка розглядалась Верховним судом України, є оскарження дій державного виконавця щодо виконання виконавчого напису нотаріуса під час процедури банкрутства. Звертає увагу суду, що в спорі, який розглядався Верховним Судом України, позивач не ставив питання про незаконність виконавчого напису. Окрім того, важливою обставиною в постанові ВСУ від 19.09.2011р. є те, що виконавчі написи вчиненні до порушення справи про банкрутства боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тоді як в справі №5019/2174/11 навпаки.

Відтак, посилання на ст.ст.37, 64 (в редакції до 08.03.2011р.) Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними та такими, що взагалі не мають відношення до суті спору в справі №5019/2174/11.

Крім цього позивач стверджує, що доводи банку, що такий самий позов (спір) в справі №5019/2174/11 є повторним чи таким, що вже вирішений господарськими судами, є безпідставними.

Тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 208-212).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2012р. представник відповідача2 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Третя особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомила, хоч про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому порядку (арк.справи 219).

ТзОВ "Літа Холдинг" уповноважених представників в судові засідання 30.05.2012 р. та 20.06.2012р. не направило, причин неявки та суду не повідомило.

Слід зауважити, що ухвали ТзОВ "Літа Холдинг" надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (м.Рівне, вул.Кн.Володимира 112А).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення ТзОВ "Регіональні комунальні системи" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24 липня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг"(позичальник) договір про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06, відповідно до предмету якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 4 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту (додаток №1 до договору) з кінцевим строком погашення до 23.07.2008р. включно, і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% річних. (арк.справи 7-14).

Додатковою угодою №1 від 31.06.2006 р. до договору про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06, кредитну лінію було збільшено до 7 600 000,00 грн. Згідно додаткової угоди №5 від 23.06.2008 р. відповідач1 зобов'язувався повертати кредитні кошти згідно графіку погашення, а саме 2550000,00 грн. в строк до 30.11.2008 р.; 2550000,00 грн. в строк до 31.12.2008 р.; 2500000,00 грн. в строк до 22.01.2009 р.

24 липня 2006 року позивач (іпотекодавець) уклав з відповідачем2 (іпотекодержатель) іпотечний договір №00211/0706, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, наданих товариству з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" за договором про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06 від 24.07.06р. Договір було посвідчено 24.07.2006р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та зареєстровано в реєстрі за №3088. (арк.справи 15-21).

Згідно п.1. іпотечного договору іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю наступне нерухоме майно: торговий павільйон, літ.А-2, 1997 року побудови, загальною площею 2241,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 3 іпотечного договору встановлено, що вартість предмету іпотеки складає 6000000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 коп.).

За умовами п.п. 8.4.3. іпотечного договору, іпотекодержатель (відповідач2) має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань позичальником, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

13 листопада 2009 року господарським судом Рівненської області було винесено ухвалу в справі №9/36 за заявою приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "ПЛАСТИКПАК" до боржника відкритого акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" (правонаступником якого є ПАТ "Рівнеголовпостач"), якою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Рівнеголовпостач" та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеголовпостач".

Вказана ухвала була направлена судом Рівненському обласному сектору з питань банкрутства, Головному управлінню статистики в Рівненській області, ДВС у м. Рівне, Державному реєстратору.

14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_1 був вчинений виконавчий напис №3559, за яким нотаріус пропонував звернути стягнення на торговий павільйон, літ.А-2, загальною площею 2231,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу (арк.справи 22). За рахунок коштів, отриманих від реалізації торгового павільйону нотаріус пропонує задовольнити вимоги банку у загальному розмірі 10564181,46 грн.

По вказаному виконавчому напису було відкрито виконавче провадження, про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ВП №16998790 від 20 січня 2010 року (арк.справи 23-24).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава (ч.1 ст.546 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України та статтею 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановлений іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ст. 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Приватний нотаріус вчиняє, зокрема, виконавчі написи (п. 17 ст. 34, ст. 36 цього закону).

Відповідно до ст.50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Чинне законодавство України не дає чіткого визначення поняття виконавчого напису, проте у практиці застосування термінів під "виконавчим написом" розуміється спосіб захисту цивільних прав нотаріусом; напис, який вчиняє нотаріус для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

За умовами ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою, зокрема, відносяться виконавчі написи нотаріусів. Отже, виконавчий напис є виконавчим документом.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.).

Разом з тим, за умовами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частина 2 пункту 4 статті 12 цього закону передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №01-8/307 від 19.03.2002 р. мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Як зазначено у п.41 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" відповідно до частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Водночас потрібно мати на увазі, що відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає, що оскільки виконавчий напис є виконавчим документом, та є одним із заходів (способів) звернення стягнення на заставлене майно, тому на вчинення виконавчих написів також поширюється мораторій у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у даному випадку нотаріусом неправомірно вчинено виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Рівнеголовпостач".

Вказана правова позиція викладена також у постановах ВГС України від 27.07.2011 р. у справі №2/26/2011/5003, а також від 07.04.2011 р. у справі №2/129-10.

Тому колегія суддів вважає, що господарський суд Рівненської області правомірно дійшов до висновку, що вимоги ПАТ "Рівнеголовпостач", які викладені у позовній заяві про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса №3559 від 14.12.2009 р., ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 р. у справі №5019/2174/11 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.