Постанова № 24931103, 21.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 червня 2012 року Справа № 5019/1148/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Бугай Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 р. у справі №5019/1148/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М", м. Львів

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рівне

про стягнення 69050,23 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 -за довіреністю від 20.06.2011 р.

відповідача - ОСОБА_3 -за довіреністю ВМР №758816від 19.03.2010 р.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. змінено склад суду у даній справі. У зв'язку із затвердженим складом судових колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5019/1148/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

З оголошенням перерви.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011р. у справі №5019/1148/11 (суддя Крейбух О.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 69050 грн. 23 коп. -задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" основний борг у сумі 56 761 грн. 55 коп., втрати від інфляційних процесів у сумі 5846 грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 1329 грн. 62 коп., пеню в сумі 2 448 грн. 75 коп., збитки на відновлення пошкодженого майна у сумі 725 грн. 66 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 671 грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 183 грн. 04 коп.

В позові про стягнення 19415,29 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Скаржник свої доводи обгрунтовує наступним:

- між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ «Продукт-М»не існувало жодних господарсько-правових відносин. У ході судового розгляду судом першої інстанції не з»ясовано правонаступником яких саме прав та обов»язків ЗАТ «Продукт»є ТзОВ «Продукт-М»та чи може ТзОВ «Продукт-М»бути позивачем по справі.

- ТзОВ «Продукт-М»звернулося до суду із заявою про стягнення суми боргу на підставі договору оренди від 01.01.2008 року. Однак між ПП ОСОБА_1 та ЗАТ «Продукт»у 2008 році договір оренди не укладався, а відносини оренди приміщення по вул.. Краківська, 30 існували на підставі пролонгованого договору оренди №Л-06 від 01.09.2005 року.

- в обґрунтування позовних вимог позивач подав виписки з банківського рахунку про ніби то оплату оренди по договору з ОСОБА_1 приватним підприємцем ОСОБА_4 Із матеріалів справи не вбачається на підставі яких домовленостей ОСОБА_4 здійснював оплату боргу ОСОБА_1 та чому вказані кошти включені у розрахунки по договору оренди

- позивачем безпідставно включено 751,63 грн. заборгованості за попередній період (2007 рік) у розрахунок за період 2008-2011 років.

- у рішенні суду першої інстанції безпідставно зазначено про необхідність ПП ОСОБА_1 відшкодувати збитки на відновлення пошкодженого майна.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 21.06.2012р., щодо доводів викладених відповідачем в апеляційній скарзі заперечив, а також повідомив колегію суддів, що господарським судом Рівненської області повно та всебічно з»ясовано всі обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано і не порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі прийнято справедливе та законне рішення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством ТФ "Продукт", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" (надалі -орендодавець, позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендар, відповідач) укладено договір оренди (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування частину приміщення загальною площею 105,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Строк оренди встановлено з 01 січня 2008 року до 31 січня 2008 року і може бути продовжений на наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомила про його розірвання /а.с.10/.

12 липня 2010 року між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Продукт-М" складено акт повернення приміщення з оренди, відповідно до якого орендодавцю повернуто приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, площею 105,5 кв.м. При цьому зазначено, що об'єкт, що передається має задовільний стан, окрім пошкоджених замків на вхідних дверях та жалюзях /а.с.11/.

За умовами п.4 Договору розмір орендної плати складає 6071,07 грн., в т.ч. ПДВ, на місяць. Перерахування орендної плати проводиться не пізніше 5 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати коригується кожного місяця з урахуванням індексу інфляції за поперердній місяць (п.5 Договору).

Відповідачем орендна плата сплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, відповідачем за весь період оренди з 01.01.2008р. по 10.07.2010р. сплачено орендну плату у сумі 175247,00 грн.

Заборгованість відповідача по орендній платі за становить 56761,55 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком позивача та копіями банківських виписок.

Позивач листом від 04.03.2011р. № 12 повідомив відповідача про те, що ТзОВ "Продукт-М" є правонастуником ЗАТ ТФ "Продукт" /а.с.34-38/.

23 березня 2011 року позивачем направлено відповідачу претензію № 24 від 21.03.2011р. з вимогою про сплату заборгованості за отримані послуги оренди у сумі 56761,55 грн., яку останнім залишено без відповіді та задоволення /а.с.39-42/.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період з грудня 2009р. по липень 2010р. у сумі 56761,55 грн. є підставними та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 762 ЦК України та ст.286 ГК України.

Частиною 4 статті 631 ЦК України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 10 Договору сторони погодили відповідальність орендаря у випадку прострочення сплати орендних платежів у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Виходячи з норм ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто за порушення сплати орендної плати орендарем пеня повинна обчислюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне внесення орендної плати у період з грудня 2009 року по 10 липня 2010 року має місце, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 5846,43 грн. за період з серпня 2010р. по квітень 2011р. та 3 % річних у сумі 1329,62 грн. за період з 06.08.2010р. по 17.05.2011р. є підставними та підлягають задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом; позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 2448,75 грн. за період з 06.12.2009р. по 06.06.2010р. за уточненим розрахунком позивача, наданим в судовому засіданні /а.с.3, 97/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" просив стягнути збитки у сумі 725,66 грн., понесені ним у зв'язку з пошкодженням майна.

Як встановлено судом першої інстанції, у акті повернення приміщення з оренди від 12 липня 2010 року зазначено, що об'єкт, що передається має задовільний стан, окрім пошкоджених замків на вхідних дверях та жалюзях.

Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач, з метою відновлення свого порушеного права, купив замки для вхідних дверей та жалюзей на загальну суму 725,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № 158 від 07.02.2011р., платіжним дорученням № 36 від 04.02.2011р., видатковою накладною від 11.02.2011р. № РН-0000028, квитанцією про оплату від 18.02.2011р. /а.с.43-46/.

Згідно з ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 725,66 грн. збитків, понесених позивачем на відновлення свого пошкодженого майна, підлягають до задоволення, а доводи відповідача, що викладені у апеляційній скарзі спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1 м. Рівне на рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 р. у справі № 5019/1148/11 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Дужич С.П.