Постанова № 24930870, 21.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р.Справа № 5017/286/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

За участі представників сторін:

Від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю;

Від позивача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2012 р.

у справі №5017/286/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

про поновлення дії договору оренди нежитлового приміщення ,

В С Т А Н О В И В:

Фізична-особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про поновлення дії договору оренди нежилого приміщення від 15 липня 2009 року на новий строк до 15 червня 2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 квітня 2012 року у справі №5017/286/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 є неправомірними та необґрунтованими, оскільки строк дії договору оренди закінчився, як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. по справі №3/17-4006-2011, що має преюдиціальний характер.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: судом апеляційної інстанції, на рішення якого посилався суд першої інстанції , як на преюдиціальний факт, факт фактичного передання майна не встановлювався. За твердженнями скаржника відповідно до ст. 764 ЦК України, встановлений спеціальний спосіб захисту прав наймача на користування майном після закінчення строку договору оренди за умови відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця-шляхом поновлення договору на строк, який був раніше встановлений договором.

Представник відповідача у судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Представник позивача в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення від 14.05.2012 року.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15 червня 2009 року. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія»(Орендодавець, відповідач) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар, позивач) укладений договір оренди нежилого приміщення №1-2009А (т.1, а.с. 10-12), згідно з предметом якого Орендодавець зобов'язується надати Орендарю в тимчасове користування приміщення та устаткування малярно-рихтувальний комплексу за плату, комплекс розміщений за адресою: АДРЕСА_1

За умовами договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2010 року (п.5.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору орендна плата складає 2700 грн. на місяць, що на момент підписання договору еквівалентно 3500 доларам США.

Відповідно до п. 1.3 договору повний перелік майна комплексу знаходиться в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

08.09.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою змінились положення договору оренди щодо об'єкта оренди -в оренду передавалося 50% виробничих приміщень і обладнання малярно-рихтовочного комплексу.

Крім того, 04.01.2011р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, згідно умов якого відповідач передав у строкове платне користування позивачу 50% малярно-рихтовочного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Позивач, вважаючи, що оскільки після закінчення строку дії вказаного договору приміщення малярно-рихтувального комплексу відповідачу не передавалося, і позивач продовжував користуватися вказаним майном за відсутності заперечень відповідача як до закінчення дії договору оренди нежилого приміщення №1-2009А від 15.07.2009р., у нього виникли правові підстави продовжити дію договору оренди нежилого приміщення №1-2009А., відповідно до ст..764 ЦК України до 15 червня 2012 року.

Згідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, укладені між сторонами додаткова угода №1 від 08.09.2010р. та договір від 4.01.2011р. №1 був підписаний у належній формі повноважними представниками сторін та виконувався сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. по справі №3/17-4006-2011, що має преюдиціальний характер, 05.10.2011р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив зобов'язати ТОВ „Надія" не чинити йому перешкод у користуванні протягом дії договору №1 оренди нежилого приміщення від 04.01.2011р. предметом оренди -50% малярно-рихтовочного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що вказане у договорі майно було фактично передано йому у користування і використовується відповідно до його призначення для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Однак, як зазначив позивач, починаючи з лютого 2011 року, ТОВ „Надія" систематично перешкоджає використанню позивачем майна за договором, а саме: намагається виселити позивача з переданого в оренду приміщення, вимагає сплати грошових сум, що не обумовлені договором, намагається передати частину нежилого приміщення, яка передана в оренду позивачу, в користування іншим особам тощо.

Постанова апеляційного господарського суду не оскаржувалася, вступила в закону силу.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами було узгоджено усі істотні умови, а договір виконувався сторонами, зокрема, в частині сплати орендної плати у розмірі, передбаченому саме договором від 04.01.2011р.

Посилання позивача на неузгодженість істотної умови - предмету договору судом до уваги не приймаються, оскільки, як було встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. по справі №3/17-4006-2011, додатки до договору (перелік переданого майна) не були підписані саме з вини позивача ФОП ОСОБА_2

Таким чином, правовідносини сторін були востаннє врегульовані саме договором №1 від 4.01.2011р., строк дії якого, як встановлено вищезгаданою постановою ОАГС, закінчився.

Суд також зазначає, що розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 23 квітня 2012 року у справі №5017/286/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Судді П.Ф. Мацюра Е.І. Андрєєва Н.В.Ліпчанська