Постанова № 24930825, 25.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.12 Справа № 5027/154/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Федечко Р.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № НЮ-17 від 01.01.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 13.05.2010р.);

Фукса Л.Ш - директор.

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області б/н від 21.05.12р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012 року

у справі № 5027/154/2012

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області

про стягнення в сумі 59 758,78 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Мирутенка О.Л. У зв'язку з виходом судді Михалюк О.В. із відпустки та зайнятістю судді Мирутенка О.Л. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови суду від 05.06.2012р. в складі колегії внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Михалюк О.В. Зважаючи на те, що суддя Новосад Д.Ф. перебуває у відпустці, розпорядженням голови суду від 25.06.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Малех І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012р. у справі № 5027/154/2012(суддя Бутирський А.А.) позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання(надалі -ДТГО) "Львівська залізниця", м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" задоволено частково. З Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру на користь ДТГО "Львівська залізниця" стягнуто 35 383,80 грн. боргу та відшкодовано судові витрати.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення вимог умов Договору, а саме п. 16.4, Відповідач не відшкодовував Позивачу витрат на утримання смуги відведення під під'їзною колією за 17214 м2 згідно розрахунку ДТГО "Львівська залізниця", діючого на момент нарахування, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 59 758,78 грн. Однак, зважаючи на те, що Позивачем була пред'явлена вимога на суму 35 383,80 грн., то, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в цій частині.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Чернівецький гравійно-піщаний кар'єр оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера від 21.05.2012р., в якій просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідно до п. 32 Тарифного керівництва № 1 надання Укрзалізницею послуг утримання смуги відведення здійснюється не за державними регульованими тарифами, а за вільними, які узгоджуються за домовленістю сторін. Оскільки, Львівська залізниця не погоджувала тарифів на послуги утримання смуги відведення, то, на думку Відповідача, Договір № 387 від 02.10.2011р. в цій частині є неукладеним. Крім цього, зазначає, що розрахунок витрат на утримання 1м2 смуги відведення, наданий Позивачем не підтверджений будь-якими документами та не узгоджений з іншою стороною договору, а також вважає, що вказаний розрахунок є розрахунком запланованих, а не понесених витрат, відтак не може слугувати підставою для стягнення коштів з Відповідача.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Позивач -ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" подав відзив на апеляційну скаргу, № 217 від 05.06.2012р., в якому зазначає, що зобов'язання Відповідача по відшкодуванню витрат на утримання 1 м2 смуги відведення виникло на підставі Договору № 387 від 02.10.2011р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії, відтак в силу вимог ст. 526 ЦК України, ст. 174 та 193 ГК України та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" підлягає виконанню. Крім цього, Позивач вказує на те, що розрахунок відшкодування витрат було здійснено ним на підставі Методики розрахунку ставок калькуляцій на додаткові послуги які надаються при перевезенні вантажів за вільними тарифами, затвердженої Укрзалізницею 15.04.2010р. В склад суми витрат, відповідно до Методики, включено витрати залізниці на утримання 1м2 смуги відведення та витрати по сплаті земельного податку за 1 м2 згідно діючих ставок. А тому вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012р. в частині задоволення позовних вимог слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Поряд з цим вказує на те, що судом не надано належної оцінки всім доказам та не враховано, що Позивачем кожного місяця надавались Відповідачу накопичувальні картки, які останній відмовлявся підписувати, а кошти для їх списання з його особового рахунку відсутні, про що складено відповідні акти. Виходячи з наведеного, залізниця належним чином пред'являла вимогу до Відповідача про оплату витрат на утримання смуги відведення, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

22 червня 2012р. на розгляд суду поступило пояснення ДТГО "Львівська залізниця", в якому Позивач зазначає деталізований розрахунок відшкодування витрат на утримання смуги відведення, що складається із розміру земельного податку, розрахованого згідно вимог чинного законодавства, виходячи із розміру грошової оцінки спірної земельної ділянки та витрат залізниці на утримання 1 м2.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2012року.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. скаржник подав суду платіжне доручення № 4833 від 07.06.2012р., що підтверджує доплату судового збору за подання апеляційної скарги.

В даному судовому засіданні представники сторін, що прибули, підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також висловили свої міркування щодо питань, які виникли в ході судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули в судове засідання, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012 року у справі № 5027/154/2012 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізом матеріалів справи колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 2 жовтня 2011 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень" та Чернівецьким гравійно-піщаним кар'єром було укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії, який зареєстрований в Управлінні ДТГО "Львівська залізниця" за № 387 від 01.11.2011р. (надалі - Договір) (а.с. 6).

Відповідно до п. 1 Договору згідно із Статутом залізниць України, правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику та залізниці, що примикає до станції Неполоківці Львівської залізниці через стрілку № 2 і обслуговується власним локомотивом. Розгорнута довжина під'їзної колії складає 5049,1 погонних метрів, з них 2777,4 м. на балансі залізниці, 2271,7 м. на балансі власника (п. 2 Договору).

Пунктом 3 Договору передбачено, що у межах смуги відведення під'їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 17 214 м2.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 16.4, власник колії відшкодовує витрати Залізниці на утримання смуги відведення під під'їзною колією за 17214 м2 згідно розрахунку ДТГО "Львівська залізниця", діючого на момент нарахування.

Актом від 23.09.2011р., підписаним представниками обох сторін, підтверджено встановлену в Договорі площу ділянки землі, зайнятої під'їзною колією в межах смуги відведення .

Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить чинному законодавству про захист економічної конкуренції (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", до складу земель залізничного транспорту входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З аналізу ст. 60 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 вбачається, що залізницями затверджуються, зокрема, ставки зборів та розмір плати за послуги, передбачені у ст. 12 цього Статуту. А відповідно до ст. 12 Статуту залізниць України залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 року № 317 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво №1, відповідно до п. 6 розділу І якого, розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов'язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в таблиці 5 п. 32 розділу II цього Збірника, згідно яких надаються інші послуги на прохання вантажовласників, що пов'язані з перевезенням вантажів, для яких не наведено готової плати у цьому Збірнику та перелік яких визначається Укрзалізницею.

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що відповідно до телеграми Державної адміністрації залізничного транспорту України №ЦЗМ-14/703 від 30.04.2009 року до інших послуг віднесено відшкодування витрат на утримання смуги відведення (а.с. 83).

Згідно з п. 14 Єдиної методики розрахунку ставок калькуляцій на додаткові послуги які надаються при перевезенні вантажів за вільними тарифами, затвердженої 15.04.2010 року Укрзалізницею, здійснюється розрахунок відшкодування витрат на утримання смуги відведення на підставі укладених договорів на подачу-забирання вагонів та про експлуатацію п/к за формулою: (П + К)*S, де П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1 м2.; К - витрати залізниці на утримання 1 м2 землі у межах смуги відведення залізниці; S - площа земельної ділянки, зайнята під'їзною колією у межах смуги відведення.

Як визначено п. 16.3 Договору збори і плати вносяться по накопичувальній карточці помісячно, до 10-го числа за поточний місяць.

На відшкодування витрат на утримання смуги відведення Позивачем за жовтень 2011 року нараховано Відповідачу 9 328,90 грн., за листопад 2011 року -10 001,30 грн., за грудень 2011 року -10 156,30 грн., за січень 2012 року -10 156,30 грн., за лютий 10 156,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накопичувальних карток № 02120134 від 12.10.2011р., № 18040027 від 11.11.2011р., № 18040022 від 12.12.2011р., № 18040023 від 10.01.2012р., № 18040024 від 13.02.2012р. Вказані накопичувальні картки були представлені Відповідачу, проте останній відмовився від їх підпису, про що працівниками Залізниці складено відповідні акти загальної форми.

З метою врегулювання спору ДТГО "Львівська залізниця" в особі ВП "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" 19 грудня 2011 року звернулася до Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру з претензією № 23 про погашення заборгованості в сумі 35 383,820 грн. разом з 20% ПДВ за утримання смуги відведення під під'їзною колією за 17 214 м2. Вказану претензію Відповідач отримав, однак залишив без задоволення, що підтверджується листом № 01-05/172 від 27.12.2011р.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки, Позивачем була пред'явлена претензія Відповідачу виключно на суму 35 383,80 грн., то зважаючи на приписи ст. 530 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимог Позивача в частині стягнення 35 383,80 грн. Покликання Позивача на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин з даного приводу нічим об'єктивно не підтверджено, а тому не заслуговує на увагу.

Покликання апелянта на неукладеність Договору № 387 від 02.10.2011р. в частині погодження тарифів на послуги не приймається судовою колегією, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Однак, п. 16.4 вказаного Договору передбачено відшкодування Позивачем витрат на підставі розрахунку ДТГО "Львівська залізниця", діючого на момент нарахування. Підписавши Договір № 387 без протоколу розбіжностей, Позивач тим самим прийняв умови вказаного договору та погодився відшкодовувати витрати на утримання смуги відведення саме по тих розрахунках, які виставлятиме ДТГО "Львівська залізниця".

Крім цього, в матеріалах справи містяться розрахунки, подані ДТГО "Львівська залізниця", з яких вбачається, що витрати на утримання смуги відведення включають в себе витрати залізниці на утримання 1м2 смуги відведення та діючу ставку земельного податку 1м2. З наявного в матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться у користуванні Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Львівської державної залізниці, що розташована в смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області вбачається, що грошова оцінка 1м2 становить 25,46 грн., відповідно ставка земельного податку, розрахована згідно з ст. 247.1 Податкового кодексу України, становить 0,25 грн. в рік та 0,02 грн. в місяць. А витрати залізниці на утримання 1м2 смуги відведення, що, зокрема, включають в себе заробітну плату монтера колії, приробіток, премію, вислугу років, шкідливі умови праці, винагороду за підсумки роботи за рік, одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення та відрахування на соціальні заходи до 10.11.2011р. становили 0,54 грн. та 0,57 грн. після 10.11.2011р.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір в розмірі 476,42 грн., ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. Відповідача було зобов'язано доплатити судовий збір в розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір". На виконання вимог ухвали суду від 28.05.2012р. скаржник подав докази доплати судового збору в сумі 121,17 грн. Однак, сплачена скаржником сума судового збору не відповідає вимогам пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, за подання апеляційної скарги скаржник зобов'язаний був сплатити 804,75 грн. судового збору (804,75-(476,42+121,17)=207,16). Відтак, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність достягнути з Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру 207,16 грн. недоплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2012 р. у справі № 5010/154/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області б/н від 21.05.12р. -без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Стягнути з Чернівецького гравійно-піщаного кар'єру( ідентифікаційний код 05696963. вул. Припрутська. 42. смт. Неполоківці. Кіцманського району, Чернівецької області) в дохід Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620 рахунок 31216206782006) 207 грн. 16 коп. недоплаченого судового збору.

4. Місцевому господарському суду доручити видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

повний текст постанови складено 26.06.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Малех І.Б.