Постанова № 24930712, 22.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2012 № 8/145

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреності від 26.10.11р. № 1801, № 1800),

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 29.08.11р.),

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс»

на рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року,

у справі № 8/145 (суддя Катрич В.С.),

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», м. Київ,

до дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс», м. Київ,

про стягнення 127 652 грн. 25 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс» про повернення авансового платежу та стягнення 12 % річних за договором поставки (а.с. 6-10).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року по справі № 8/145 позов задоволено, присуджено до стягнення з ДП Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс» на користь ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» 92 520 грн. 00 коп. авансу, 351 332 грн. 00 коп. - 12% річних, 1 276 грн. 52 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 125-130).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі № 8/145 та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з ДП Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс» на користь ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» 92 520 грн. 00 коп. - авансу за договором поставки № 1116407425 від 06 грудня 2007 року».

Апеляційна скарга мотивована безпідставністю нарахування 12% річних на суму авансу, а також неврахуванням місцевим господарським судом тяжкого фінансового становища, економічної ситуації у країні та неотримання відповідачем коштів від його контрагентів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 червня 2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22 червня 2012 року.

В судовому засіданні 22 червня 2012 року, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив змінити рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі № 8/145.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив за лишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 22 червня 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

06 грудня 2007 року між ДП НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ДП «Фаворит Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки №1116407425 (надалі - договір) (а.с. 36-41).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити апаратуру радіаційного контролю виробництва компанії МGРІ (Франція), надалі іменовану «продукція», в межах проекту підвищення безпеки енергоблоків ХАЕС-2/РАЕС «після пуску» для підвищення безпеки енергоблоку №2 ОП «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», надалі вантажоотримувач, а покупець зобов'язується у порядку та на умовах даного договору , прийняти та оплати продукцію.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна та строки поставки вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Сторони підписали специфікацію №1 до договору, якою визначили найменування продукції, одиницю її виміру, кількість, ціну та її вартість. За даною специфікацією відповідач зобов'язався поставити позивачеві товар на загальну суму 2 280 400 грн. 00 коп. (а.с. 42).

У пункті 3.5 договору сторони визначили, що оплата продукції здійснюється в наступному порядку:

- покупець перераховує аванс в розмірі 30% від загальної суми специфікації до договору, тобто 557100,00грн. кошти кредиту «Євроатома» та ПДВ у сумі 111420,00 грн. власні кошти. Допускається оплата авансу частинами.

- остаточна оплата продукції в розмірі 70% від суми продукції здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі продукції.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору від 17 липня 2008 року строк поставки продукції встановлено протягом 285 днів з моменту здійснення авансу (а.с. 58).

На виконання умов договору позивач сплатив аванс на загальну суму 668 520 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 3441 від 28 грудня 2007 року та № 57 від 18 січня 2008 року (а.с. 47-48).

Натомість відповідач здійснив поставку товару позивачеві не на всю суму договору та сплаченого авансу, зокрема поставив товар на суму 1 920 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 2109081 від 21 вересня 2008 року, товарно-транспортною накладною № 21/09/2008/1 від 21 вересня 2008 року та актом приймання-передачі № 230908/1 від 23 вересня 2008 року на суму 1 920 000 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 43-45).

Тобто, відповідач фактично поставив товар на 86,16 % від договірної суми та оплачених позивачем коштів.

15 жовтня 2008 року позивач здійснив остаточний розрахунок за отриманий ним товар, а саме перерахував відповідачеві 1 344 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1875 та № 1876 від 14 жовтня 2008 року (а.с. 46).

Таким чином, позивач розрахувався з відповідачем частиною авансу, на яку було поставлено продукцію (86,16 %), у розмірі 576 000 грн. 00 коп. та 1 344 000 грн. 00 коп., які були перераховані після поставки товару.

Зважаючи на ту обставину, що відповідач не поставив позивачеві товар на всю суму договору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про безпідставність користування відповідачем залишком авансу у розмірі 92 520 грн. 00 коп. (13,84% виходячи з суми непоставленого товару).

03 квітня 2009 року відповідач звернувся до позивача з листом № 3066 від 02 квітня 2009 року, в якому, у зв'язку з підвищенням на ринку України ціни каліброваних пристроїв, запропонував позивачу змінити умови договору, зокрема: або виключити умови договору щодо поставки каліброваних пристроїв, або в умовах договору змінити вартість каліброваних пристроїв. Також, у даному листі відповідач зобов'язався повернути позивачу отримані кошти в розмірі 92 520 грн. 00 коп. (а.с. 61).

У відповідь на отриману пропозицію відповідача, позивач направив відповідачеві лист № 3441/42 від 03 червня 2009 року про повернення перерахованого платежу в сумі 92 520 грн. 00 коп. (а.с. 60).

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання по поверненню отриманого за договором платежу у розмірі 92 520 грн. 00 коп.

31 серпня 2010 року позивач направив відповідачеві претензію про повернення авансового платежу та 12% річних (а.с. 49-51).

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено вище, відповідач не поставив товар на всю суму договору та не повернув сплаченого позивачем авансу, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимога про стягнення з відповідача 92 520 грн. 00 коп. - підлягає задоволенню.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 договору у разі не поставки продукції в строки обумовлені договором, покупець має право вимагати передачі оплаченої продукції або повернення авансових платежів. Авансові платежі підлягають поверненню протягом 3-ох банківських днів від дати направлення повідомлення постачальнику. Всі витрати щодо повернення коштів несе постачальник. При простроченні повернення авансових платежів, постачальник сплачує покупцю 12% річних від суми отриманого авансу за період з моменту його отримання і до фактичного повернення.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку 12% річних на суму 92 520 грн. 00 коп. неповернутого авансу, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що з відповідача слід стягнути 35 132 грн. 25 коп. річних, тобто позов у цій частині підлягає задоволенню.

У своєму запереченні на позовну заяву відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на три роки. При цьому відповідач посилався на негативний вплив світової економічної кризи та на існуючу заборгованість контрагентів перед ним.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання..

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вказані відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, на які він посилається і в апеляційній скарзі, зокрема тяжке фінансове становище, економічна ситуація у країні та неотримання коштів від своїх контрагентів, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, по-третє в разі невиконання судового рішення стягувач має право оскаржити дії (бездіяльність) державного виконавця у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Також, слід звернути увагу, що відповідачем не проведено навіть часткового виконання рішення суду в якості доказів того, що в разі задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідач буде належним чином погашати існуючу заборгованість кожен місяць.

Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, судом першої інстанції у резолютивній частині рішення допущено описку, яка впливатиме на розмір грошових коштів, належних до стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема замість 35 132 грн. 00 коп. 12% річних судом вказано 351 332 грн. 00 коп.

У матеріалах справи відсутня ухвала про виправлення описки, як того вимагає стаття 89 Господарського процесуального кодексу України. Тому, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила змінити резолютивну частину рішення суду.

Посилання скаржника на незастосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки відхиляються з огляду на те, що позивач не просив стягувати неустойку, а лише 12 % річних, що передбачені умовами договору та статтю 625 ЦК України, до яких не застосовується строк позовної давності.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Апеляційна скарга дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс» на рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-Полюс» на рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі № 8/145 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2011 року по справі № 8/145 змінити.

1. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс» (02094, м. Київ, вул. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Ветрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 92 520 грн. 00 коп. отриманих за договором поставки № 1116407425 від 06 грудня 2007 року, 35 132 грн. 00 коп. 12% річних, а також 1 276 грн. 52 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

2. Справу № 8/145 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.