Постанова № 24930624, 20.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 8/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 01/123-449 від 02.11.2011.

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова

компанія «Альфа-Гарант»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 27.05.2011

у справі № 8/183 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс

Україна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова

компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 17 920,16 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 920,16 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2011 у справі № 8/183 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» 17 920,16 грн. страхового відшкодування, 179,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2011 у справі № 8/183 в частині стягнення суми франшизи в розмірі 510,00 грн. та постановити нове рішення, яким зменшити суму відшкодування ТДВ «Альянс Україна» на суму франшизи в розмірі 510,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, оскільки не було враховано суму франшизи, визначену договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4586382).

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

У судове засідання 20.06.2012 представник позивача не з'явився, проте від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 24.10.2007 між ОСОБА_3 (надалі-страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (страховик, позивач) був укладений поліс добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0040882, предметом якого є страхування автомобіля марки «Chevrolet Epika», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

21.02.2008 р. на пр. Відрадний в м. Києві відбулося ДТП, в результаті якої зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керував страхувальник, та транспортний засіб марки «ВАЗ 21113», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано механічні пошкодження та вартість матеріального збитку складає 19 853,70 грн. (звіт № 565 про оцінку майна від 04.03.2008, складеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Легіон»).

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт № 0111603 від 21.05.2008, видано розпорядження № 5003 від 22.05.2008 на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 17 920,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як вбачається з матеріалів справи, майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2008 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «ВАЗ 21113», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4, відповідальність ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», відповідно до Полісу № ВВ/4586382.

Відповідно до Полісу № ВВ/4586382 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, франшиза становить 510 грн.

Отже, постановляючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті страхового відшкодування у розмірі 17 920,16 грн. (з урахуванням франшизи) суд першої інстанції виходив з розрахунку № 80, складеного автосервісним філіалом «Сервіс-Авто» на суму 18 752,21 грн.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що документом який б підтверджував належним чином оцінений розмір матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу є Звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Таким чином, саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку є тим самим документом на підставі якого можливо встановити розмір завданого збитку власнику транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу, як того вимагає чинне законодавство (ст. 29 Закону).

Відповідно до абз.2 п. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 2 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4586382 передбачена франшиза, що складає 510,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з розрахунком відповідача з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу транспортного засобу та вважає, що відповідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума підлягає розглядатися у претензії з вирахуванням франшизи. Відповідно, розмір витрат по сплаті страхового відшкодування яка підлягає стягненню є: 17 920,16 грн. - 510,00 грн.= 17 410,16 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 8/183 підлягає скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарнат» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2012 у справі № 8/183 скасувати в частині задоволення позову на суму 510,00 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"(04107, м. Київ, вул. Багговутівська , буд. 8/10, ідентифікаційний код 32253696) 17410,16 грн. страхового відшкодування, державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 174,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229,28 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 781,85 грн.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи № 8/183 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Новіков М.М.

Зубець Л.П.