Рішення № 24929340, 26.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.12 Справа№ 5015/1863/12

За позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Декор", с. Плотича,

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметичний комбінат "Росо", с. Малі Підліски,

про:

зобов’язання до укладення договору.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:

не з’явився,

відповідача:

не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Декор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметичний комбінат "Росо" про зобов’язання до укладення договору. Ухвалою від 14.05.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в процедурі власного банкрутства. Зокрема, позивач є власником майнового комплексу, який розташований на земельній ділянці, належній відповідачу. З огляду на це, на підставі статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України просить задоволити позов та зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази публікації відповідачем 17 січня 2012 року в газеті "Львівська пошта" №139 (1171) оголошення про проведення аукціону з продажу земельної ділянки. Вказане оголошення опубліковано з ініціативи ТОВ АЦ "Ліцітатіо", який діяв на власний розсуд. З огляду на це відповідач подав клопотання (вх. №13705/12 від 21.06.2012 р.) про залучення товариства з обмеженою відповідальністю Аукціонний центр "Ліцітатіо" іншим відповідачем у справі. Справу просить розглядати за власної відсутності. Суд відхиляє подане клопотання відповідача, оскільки позовні вимоги про зобов’язання укласти договір заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметичний комбінат "Росо". Крім того, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, заміна неналежного відповідача допускається за згодою позивача.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Елітметал" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Декор" укладено договір купівлі-продажу від 20.05.2010 року. За умовами цього договору позивач набув у власність майновий комплекс заводу скловиробів, що розташований за адресою: Львівська область, місто Буськ, вулиця Івасюка, будинок №3. Про зазначене свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26841479 від 28.07.2010 року.

Відповідач є власником земельної ділянки площею 2,1044 га, яка розташована за адресою: вулиця Івасюка, 1, місто Буськ, Буський район, Львівська область, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА №338541 від 25.02.2005 року.

В судових засіданнях сторони підтвердили, що майновий комплекс, належний позивачу, розташований на земельній ділянці, яка належить відповідачу.

Як убачається з листів №4 від 11.01.2011 року та №5 від 11.01.2011 року позивач пропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1044 га.

07 грудня 2011 року проведено збори комітету кредиторів, які оформлені протоколом №6. Зборами комітету кредиторів на цьому засідання прийнято рішення про проведення повторних земельних торгів (аукціону), зменшення початкової вартості земельної ділянки до 217 910,50 грн. У випадку, якщо для участі в аукціоні заявиться лише один учасник, з метою недопущення зменшення ціни та зняття земельної ділянки з торгів, зобов’язано ліквідатора укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки за стартовою ціною.

В газеті "Львівська пошта" 10 грудня 2011 року №139 (1171) опубліковано оголошення про проведення земельного аукціону з продажу зазначеної вище земельної ділянки.

Позивачем сплачено 21 791,05 грн. гарантійного внеску, про що свідчить копія платіжного доручення №3 від 04.01.2012 року.

Листом від 27.12.2011 року №0-02 ліквідатор повідомив позивача, що у зв’язку із зняттям земельної ділянки площею 2,1044 га, яка знаходиться в місті Буську по вулиці Івасюка, 1, з аукціону (публічних торгів) через відсутність покупців та з метою проведення повторної експертної оцінки з визначення її ринкової вартості, на адресу ТОВ АЦ "Ліцітатіо" було скеровано лист №0-01 від 16.12.2011 року про спростування публікації від 10 грудня 2011 року, яку було опубліковано в газеті "Львівська пошта" №139 (1171).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Формулюючи свої позовні вимоги, позивач посилається на норми статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, які передбачають перехід права власності на земельну ділянку при зміні права власності на об’єкти нерухомого майна.

Однак, позиція позивача полягає у необхідності зобов’язати відповідача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 2,1044 га, яка значно перевищує площу земельної ділянки, яка знаходиться під об’єктами нерухомості, що належать позивачу. Така позиція базується на помилковому тлумаченні зазначених вище норм закону, оскільки лише власнику надано право розпоряджатися належним йому майном. Виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки, розміри яких перевищують встановлені ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Аналогічний висновок щодо тлумачення норм статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України міститься в постанові Верховного суду України від 14.11.2011 року у справі №12-22/382-07-8932.

Положеннями частини 3 статті 82, частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин суд не погоджується з висновком позивача про обов’язок відповідача укласти договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що ним ні в ході переговорів з відповідачем, ні в ході розгляду справи судом не було надано проекту договору купівлі-продажу, що є додатковою підставою для відмови в позові, оскільки не встановлено істотних умов договору.

Суд також зазначає те, що комітетом кредиторів прийнято рішення про зобов’язання ліквідатора укласти договір купівлі-продажу з учасником торгів за стартовою ціною лише в тому разі, коли такий учасник буде єдиним. Отже, відсутні підстави зобов’язувати відповідача укладати такий договір за стартовою ціною.

Відповідно до частин 1-3 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Таким чином, зазначений вище закон встановив конкретну процедуру продажу майна банкрута, що виключає можливість продажу майна в інший спосіб.

Судові витрати в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя Рим Т.Я.