Рішення № 24929299, 25.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.12 Справа№ 5015/2309/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків», с.Олешня

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

про стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 400 070,30 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Галамай О.З.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків»до Публічного акціонерного товариства «Іскра» про стягнення 400 070,30 грн. основного боргу та судових витрат.

Ухвалою суду від 11.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.06.2012 р. В судовому засіданні 25.06.2012 р. судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви.

В судовому засіданні 25.06.2012 р. представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 17 000,00 грн. у зв'язку з її сплатою відповідачем. В решта частині позовних вимог просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю, надав докази часткової сплати суми основного боргу, решту суми боргу просив розстрочити виконанням рішення у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

В судовому засіданні 25.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04.03.2011 року між ТзОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків»(Постачальник) та ПАТ «Іскра» (Покупець) було укладено Договір поставки № 38/4-21, згідно п.п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію згідно з його замовленнями, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору відповідачем протягом вересня -листопада 2011 року отримано від позивача товар, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними на отримання товару (а.с. 10-60).

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата проводиться Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати відвантаження замовленої партії продукції, згідно виставлених Постачальником видаткових накладних, а також компенсація затрат, пов'язаних з оплатою залізничного тарифу по доставці продукції до станції призначення.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 383 070,30 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист-претензія вих.№419 від 15.03.2012 р., який останнім залишений без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи 16.05.2012 р., 25.05.2012 р., 29.05.2012 р. відповідачем сплачено основний борг в сумі 15 000,00 грн. 14.06.2012 р. було сплачено частину основного боргу в сумі 2 000,00 грн.

Станом на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 383 070,30 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 Договору поставки Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених за цим Договором, поставити Покупцю товар.

На виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю протягом вересня - листопада 2011 року товар згідно видаткових накладних (а.с.10-60), за який Покупець зобов'язувався провести оплату, однак зобов'язання виконав частково, заборгувавши Постачальнику 400 070,30 грн.

П. 2.2 Договору передбачено, що оплата проводиться Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати відвантаження замовленої партії продукції, згідно виставлених Постачальником видаткових накладних, а також компенсація затрат, пов'язаних з оплатою залізничного тарифу по доставці продукції до станції призначення.

Направлений позивачем на адресу відповідача лист-претензія вих.№419 від 15.03.2012 р., який останнім залишений без відповіді.

В судовому засіданні позивачем було подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 17 000,00 грн. у зв'язку з її сплатою відповідачем. Відповідачем до порушення провадження у справі 16.05.2012 р. (№ 597 в сумі 5 000,00 грн.), 25.05.2012 р. (№908 в сумі 5 000,00 грн.) , 29.05.2012 р. (№231745 в сумі 5 000,00 грн.) сплачено основний борг в сумі 15 000,00 грн., а відтак в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Після порушення провадження у справі відповідачем 14.06.2012 р. було сплачено частину основного боргу в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №232091,а відтак провадження у справі щодо стягнення 2 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить розстрочити виконання судового рішення шляхом затвердження графіку виконання оплати боргу з тих підстав, що ПАТ «Іскра»перебуває у складному фінансовому стані, що утруднює негайне виконання оплати за поставлений товар, що призведе до значних матеріальних збитків підприємства. Також свої доводи обґрунтовує частковою сплатою суми основного боргу.

Представник стягувача проти заяви про розстрочку виконання рішення заперечив в повному обсязі, оскільки розстрочення за графіком призведе до зупинення роботи ТзОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків»взагалі, до порушення укладених договорів з контрагентами, що викличе невиконання грошових зобов'язань.

Проаналізувавши доводи заявника та фактичні обставини справи, господарський суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин для відстрочки рішення суду.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" із змінами і доповненнями.

Заявник в обґрунтування своїх доводів жодних аргументованих доказів щодо необхідності розстрочки виконання рішення суду не подав.

Проаналізувавши заяву боржника та заперечення стягувача, оцінивши докази в сукупності, враховуючи наявність заборгованості перед позивачем, а також ті обставини, що несплата протягом тривалого часу заборгованості перед ТзОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків»значно погіршує фінансове становище підприємства -стягувача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач в судовому засіданні визнав суму основного боргу.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 7 701,40 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,80,82,83,84,85,121 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, м.Львів, вул. Вулецька 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» (15030, Чернігівська обл., Ріпкинський район, с.Олешня, вул.Партизанська 31, код ЄДРПОУ 22830723) -383 070,30 грн. основного боргу,7 701,40 грн. судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В стягненні 15 000,00 грн. основного боргу - відмовити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.06.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.