Рішення № 24929274, 20.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/6281/11

Суддя О.Д.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", с.Поляниця, Івано-Франківська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства "Технобуд", м.Львів,

про: стягнення 38 189,93 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник;

Від відповідача : не з'явився;

Представнику роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства "Технобуд" про: стягнення 38 189,93 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 27.10.2011 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 02.11.2011р.

Подальший хід розгляду справи, підстави відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі, викладено в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача надав пояснення по суті спору в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема представник позивача зазначив, що на виконання умов договору від 03.03.08р. укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу послуги бетонозмішувачів, однак відповідач не оплати вартість послуг в сумі 26 795,25 грн. Окрім того представник пояснив, що за неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 4 164,64 грн. - пені, 5 504,27 грн.- втрат від інфляції, 1 725,77 грн. - 3% річних.

Відповідач позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

3 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»(замовник) було укладено договір №01 за умовами якого виконавець зобовязався надати замовнику послуги бетонозмішувачів, а замовник зобовязався прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору, щомісячно виходячи з фактично наданих послуг у відповідний календарний період, сторони складають акт здачі -приймання наданих послуг. Належним чином складений і підписаний сторонами акт здачі приймання наданих послуг є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п. 3.4 договору, замовник зобов'язався здійснити оплату вартості послуг протягом 3 днів з моменту підписання акту здачі-прийманння наданих послуг.

Однак, станом на 11.10.11р. відповідач не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг бетонозмішувачів.

Факт надання послуг підтверджується актами здачі -приймання наданих послуг:

- Акт №5 від 30.11.08р. на суму 1050,00 грн.;

- Акт №6 від 31.12.08р. на суму 2 355,00 грн.;

- Акт №7 від 31.08.09р. на суму 12 220,25 грн.;

- Акт №8 від 30.09.09р. на суму 10 337,50 грн.;

- Акт №9 від 31.12.09р. на суму 832,50 грн.;

Загальна вартість наданих послуг згідно наведених актів становить 26 795,25 грн.

За неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 4 164,64 грн. - пені, 5 504,27 грн.- втрат від інфляції, 1 725,77 грн. - 3% річних.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору від 03.03.08р. №01 позивач надав відповідачу послуги бетонозмішувачів - MAN Т 09 об'ємом барабана 8 м. куб, та Mersedes-Benz об'ємом барабана 6 м.куб.

Факт надання послуг підтверджується актами здачі -приймання наданих послуг:

- Акт №5 від 30.11.08р. на суму 1050,00 грн.;

- Акт №6 від 31.12.08р. на суму 2 355,00 грн.;

- Акт №7 від 31.08.09р. на суму 12 220,25 грн.;

- Акт №8 від 30.09.09р. на суму 10 337,50 грн.;

- Акт №9 від 31.12.09р. на суму 832,50 грн.;

Оплата за отримані послуги відповідачем не здійснена, а відтак основна заборгованість станом на дату прийняття рішення суду становить 26 795,25 грн.

Відповідач заперечує позовні вимоги та стверджує, що основна заборгованість є відсутньою так, як зобов'язання відповідача щодо сплати на користь позивача вартості послуг бетонозмішувачів, була погашена шляхом взаємозаліку.

Однак, такі твердження є безпідставні, оскільки із заяв позивача адресованих відповідачу про залік взаємних вимог не вбачається, що предметом даних заяв були послуги надані позивачем по договору від 03.03.08р. №01.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 договору, у разі невиконання умов договору винна сторона відшкодовує завдані збитки. Зокрема, у випадку несплати, чи несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, нарахував останньому:

- 4 164,64 грн. -пені за період з 11.10.10р. по 11.10.11р.;

- 5 504,27 грн.- втрат від інфляції за період з грудня 2008р. по січень 2011р.;

- 1 725,77 грн. - 3% річних за період з 04.12.08р. по 11.10.11р.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує позовні вимоги в частині нарахування пені з тих мотивів, що позивачем всупереч ст.232 ГК України пеня нарахована за 1 рік а не за 6 місяців, а також позивачем пропущено річний строк позовної давності для стягнення пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 261 ЦК України пов'язує початок перебігу позовної давності з виникненням права на позов у особи, права якої порушено.

Право позивача на стягнення боргу по останньому акту здачі-приймання наданих послуг виникло 04.01.10р., а оскільки позивач звернувся до суду з позовом 21.10.11р. (дата здачі позовної заяви у поштове відділення), ним пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення пені встановлений законодавством.

З огляду на викладене, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 164,64 грн. пені.

Судом також проведено перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено невірно.

Провівши перерахунок, суд встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 4 865,88 грн., оскільки позивач проводив розрахунок по днях, а інфляційні втрати нараховуються помісячно.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 33 386,90 грн. з яких : 26 795,25 грн. основний борг, інфляційні втрати в сумі 4 865,88 грн. та 3% річних в сумі 1 725,77 грн.

Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі в сумі 333,87 грн. державного мита та 206,32 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 258, 261,267,526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 12,43,49,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства "Технобуд" (79019, м.Львів, вул. Ольги Басараб,11-А, кВ. 8, код ЄДРПОУ 13815583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (78593, с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31067573) -26 795,25 грн. основного боргу, 4 865,88 грн. - інфляційних втрат, 1 725,77 грн. -3% річних,

333,87 грн. державного мита та 206,32 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.06.2012 року.

Суддя Запотічняк О.Д.